Публікації в ЗМІ

Print This Post
dyskusia-tryvae

 Підстави перерозподілу Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури скарг на адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, знову стали предметом для тривалого обговорення на останньому засіданні комісії, що проходило у Києві 28-29 травня. Цього разу з усіх підготовлених проектів рішень члени ВКДКА зійшлися у поглядах лише щодо однієї скарги. Стосовно решти 17 скарг думки розділилися.

Проблема полягає в невідповідності частини 2 статті 63 Правил адвокатської етики положенням статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Нагадаємо, відповідно до ПАЕ у разі звернення із скаргами щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, чи якщо скаржниками стосовно порушення цих Правил виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, з метою забезпечення неупередженості та об’єктивності при розгляді зазначених скарг Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури забезпечує перерозподіл та направлення таких заяв (скарг) для розгляду до КДКА іншого регіону, ніж регіон, в якому зазначений адвокат входить до органів адвокатського самоврядування.

У той же час, за законом дисциплінарне провадження стосовно адвоката повинно здійснюватися кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Без жодних винятків. Така неузгодженість вже дала підстави для повернення без розгляду кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури Полтавської та Сумської областей скарг на адвокатів-членів адвокатського самоврядування до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Існуюча сьогодні судова практика також не додає ясності. Наприклад, Чернігівський окружний адмінсуд у двох справах за позовами до КДКА Закарпатської області підтвердив правомірність направлення скарги на розгляд до іншої КДКА. А от два інші суди дійшли протилежного висновку. «Застосовуючи ч.2 ст.63 Правил адвокатської етики, попри існування положень, закріплених у ч.3 ст.33 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ВКДКА та КДКА Закарпатської області діяли в спосіб, не передбачений Конституцією та законами України», — констатував Рівненський окружний адмінсуд. А Одеський апеляційний адмінсуд навіть не розглядав питання правомірності посилання на спірні положення ПАЕ.

У питанні перенаправляти скарги до інших регіонів, чи залишати розгляд у дисциплінарній палаті КДКА «рідного» регіону думки знов поділилися.

Як зауважила представник Одеської області Тетяна Подольна, основи організації та діяльності адвокатури визначаються відповідно до статті 92 Конституції виключно законами. Верховний Суд України у п. 5 постанови Пленуму «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» № 9 від 01.11.1996 звернув увагу, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. І якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Вона також послалася на рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», який встановив порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через те, що національний суд погодився із застосуванням у правовідносинах інструкції, яка є підзаконним актом, і незастосуванням декрету Кабінету Міністрів (який мав силу закону).

Отже, ВКДКА мала б направляти скарги виключно за адресою робочого місця адвоката, незважаючи на положення Правил адвокатської етики.

Однак представник Чернівецької області Олександр Ноцький знайшов не менш вагомі аргументи на користь протилежної позиції.  Він нагадав про принцип «ніхто не може бути суддею у своїй власній справі», який є одним із ключових елементів права на справедливий судовий розгляд, передбаченого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Екстраполюючи дану правову доктрину на відносини щодо розгляду скарг на неправомірні дії адвокатів, член ВКДКА звернув увагу на те, що у випадку існування колізій між нормами актів національного і міжнародного права необхідно застосовувати правила міжнародного договору. Це прямо передбачено ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори».

І фактично у випадку звернення фізичних чи юридичних осіб із скаргами (заявами) на неправомірні дії адвоката, якого обрано до органу адвокатського самоврядування, скаржнику (заявнику) повинно бути забезпечено право на справедливий та неупереджений розгляд. Враховуючи, що при розгляді такого звернення дисциплінарною комісією КДКА того регіону, де адвоката обрано до органу адвокатського самоврядування, об’єктивно неможливо гарантувати неупередженість членів палати, у даному випадку необхідно керуватися вищевказаним принципом права та нормою міжнародного договору, і проводити розгляд скарги (заяви) у КДКА іншого регіону, який слід обрати із переліку найближчих (для гарантування можливості скаржнику та адвокату дістатися місця розгляду).

О.Ноцький також нагадав, що відповідно до змісту п.п. 4.4. Регламенту КДКА регіону, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 № 268, особливості територіальної юрисдикції при вирішенні питань дисциплінарної відповідальності адвокатів, обраних до органів адвокатського самоврядування різних рівнів, визначається ВКДКА.

Однак за підсумками голосування жодна із позицій не набрала необхідної кількості голосів. Через це голова ВКДКА Валентин Загарія запропонував перенести розгляд питання на наступне засідання, поклавши сподівання, на те, що участь у роботі більшої кількості членів надасть можливість комісії ухвалити конструктивне рішення.

Варто також згадати, що для вирішення проблеми комісія двічі зверталася до Ради адвокатів України, аби до законодавчого врегулювання питання виключити з Правил адвокатської етики спірні положення ст.63 ПАЕ під час проведення ІІІ З’їзду адвокатів України. На жаль, ця пропозиція не була почута під час організації та проведення першого та другого етапів з’їзду.

А от щодо скарги на одного із членів ВКДКА у комісії таки дійшли згоди. Річ у тім, що ст. 63 ПАЕ передбачає необхідність перерозподілу та направлення скарг для розгляду до КДКА іншого регіону, ніж регіон, в якому зазначений адвокат входить до органів адвокатського самоврядування. Тобто вона фактично не стосується адвокатів, обраних до центральних органів самоврядування, скарги на яких має розглядати КДКА того регіону, де знаходиться робоче місце такого адвоката відповідно до ЄРАУ.

Загалом протягом двох днів на засіданні розглянули 27 скарг на рішення, дії та бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, за якими винесли 26 рішень. Щодо однієї скарги ухвалено протокольне рішення про залишення без розгляду. Розгляд трьох скарг відкладено.

Вісник Асоціації правників України, № 6 (114) ЧЕРВЕНЬ 2015 року