- Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури - https://vkdka.org -

РОЗ’ЯСНЕННЯ Про суміщення адвокатської та підприємницької діяльності

РОЗ’ЯСНЕННЯ 


Про суміщення адвокатської  та підприємницької  діяльності


 


21 березня 2008 року                                                                                                     м. Київ


 


З А Т В Е Р Д Ж Е Н О


Рішенням Вищої кваліфікаційної


комісії адвокатури


від 21 березня 2008 року V/3-71


 


                               


У зв’язку з надходженням до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури звернень адвокатів з приводу можливості суміщення адвокатської та підприємницької діяльності, керуючись п.10-1 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, роз’яснюємо.


Види адвокатської діяльності,  пов’язані з наданням правової допомоги фізичним та юридичним особам на професійній, систематичній оплатній основі адвокатами, врегульовані положеннями Закону України №2887-ХІІ від 19.12.1992 року „Про адвокатуру”.


Реєстрація фізичних осіб, які здійснюють адвокатську діяльність, як підприємців, чинним законодавством не передбачена.


Адвокатська  діяльність не є господарською і зокрема підприємницькою у сенсі ст.3 Господарського Кодексу України, а адвокат не є суб’єктом господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність.


Крім того, за визначенням п.1.9 статті 1 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІV „Про податок з доходів фізичних осіб”, адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю, а доходи, отримані від неї є доходами самозайнятої особи – платника податку, який є суб’єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну  професійну діяльність та не є найманою особою у межах такої підприємницької чи незалежної діяльності.


Частина друга ст.2 Закону України „Про адвокатуру” встановлює несумісність адвокатської діяльності виключно із роботою у суді, прокуратурі, органах нотаріату, внутрішніх справ, служби безпеки та державного управління.


Таким чином, Закон України „Про адвокатуру” не містить спеціальних положень, пов’язаних із обмеженням дії загальних норм частини 1 статті 50 Цивільного Кодексу України про можливість здійснення підприємницької діяльності фізичною особою з повною цивільною дієздатністю за умови державної  реєстрації її у встановленому законом порядку як підприємця, при цьому види діяльності, які здійснює фізична особа –підприємець, не можуть бути тотожними визначеним у статті 5 Закону України „Про адвокатуру”.