Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Хмельницької області так хотіла позбавити адвоката права на професію, що подала позов проти ВКДКА. У підсумку регіональна комісія справу програла, заклавши під себе міну сповільненої дії.
Фабула абсурду
6 листопада 2014 р. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури скасувала рішення дисциплінарної палати КДКА Хмельницької області (яким захисника позбавляли права на заняття адвокатською діяльністю й виключали з Єдиного реєстру адвокатів України) та закрила провадження у справі. Будучи незгодною, місцева КДКА оскаржила це рішення до Хмельницького окружного адміністративного суду, відзначивши необгрунтованість позиції ВКДКА та законність і вмотивованість власного рішення.
Яким би дивним не виглядав позов, ХОАС, проте, відкрив провадження, визнавши при цьому адвоката, якого ВКДКА «поновила у правах», та скаржника, який просив покарати цього адвоката, третіми особами без самостійних вимог. Щоправда, у день розгляду справи до суду з’явилися тільки представник позивача та адвокат: ані скаржника, ані представника ВКДКА на засіданні не було. І якщо остання направила свої письмові заперечення, то від скаржника взагалі не надійшло ні заяв, ні клопотань.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав та повноважень для оскарження кваліфікаційно-дисциплінарною комісією регіону рішення ВКДКА й відмовив у задоволенні адміністративного позову.
КДКА — не позивач
Аргументів проти позиції місцевої КДКА більш ніж достатньо. По-перше, позиватися могли лише скаржник або адвокат. Так, відповідно до ст.42 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право оскаржити рішення в дисциплінарній справі до суду належить адвокату чи особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність останнього. Особа ж має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст.6 КАС).
По-друге, КДКА взагалі не має права звертатися до суду в таких випадках. Згідно з ч.3 ст.6 КАС суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» комісії відповідних повноважень не надає. Разом з тим ч.10 ст.50 акта зобов’язує КДКА діяти відповідно до законів та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Відповідно ж до ст.8 Положення про КДКА Хмельницької області (затвердженого Радою адвокатів) рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є обов’язковими до виконання КДКА регіону.
Суд окремо наголосив, що перевірка правомірності та доцільності рішень ВКДКА виходить за межі компетенції позивача. Водночас зауважив, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв у межах повноважень, наданих йому законом про адвокатуру.
Порушення ПАЕ
Виходячи з таких міркувань та зважаючи на зміст рішення ХОАС, можна припустити, що в діях голови КДКА, котрий подав позов від імені очолюваної ним комісії, якийсь адвокат із загостреним почуттям справедливості може побачити ознаки порушення ст.62 Правил адвокатської етики. Адже остання зобов’язує адвоката дотримуватися загальнообов’язкових рішень органів самоврядування, прийнятих у межах їх компетенції в спосіб, передбачений законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Крім того, ця ж стаття вимагає від членів органів адвокатського самоврядування неухильно виконувати свої повноваження, не допускати дій чи бездіяльності, що завдають шкоди адвокатурі в цілому або блокують роботу окремих органів адвокатського самоврядування. Навряд чи є сумніви, що подібні позови можуть бути розцінені як перевищення повноважень і невиконання рішень органів адвокатського самоврядування, не кажучи вже про завдання шкоди адвокатурі в цілому, оскільки такі дії підривають авторитет і значення рішень ВКДКА.
Питання лише в тому, як розцінювати такі дії: просто як неетичні чи крізь призму підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності?
ПРЯМА МОВА
Валентин ЗАГАРІЯ, голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури:
— Ситуацію з адміністративним позовом регіональної КДКА до ВКДКА не можна назвати нормальною. Та кількість норм законів, які де-факто були порушені керівництвом КДКА, не створювала жодних сумнівів щодо судової перспективи цієї справи.
Тому для мене став несподіванкою сам факт відкриття суддею ХОАС провадження у справі. І хоча ми готували й подавали клопотання про закриття цього абсурдного провадження, суд чомусь вирішив, що КДКА може бути позивачем, а ВКДКА — відповідачем у справі щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на безглуздість позиції позивача комісія нікого навіть не направляла до Хмельницька для представлення своїх інтересів, обмежившись письмовими запереченнями.
Навіщо було подавати такий позов — не розумію. Разом з тим не думаю, що голова КДКА Хмельницької області розраховував виграти справу й не був обізнаний з положеннями законодавства… У чому в мене немає сумнівів, так це в тім, що такий процес точно не додав авторитету органам адвокатського самоврядування.
ПЕТРО ЛЕВИНСЬКИЙ, газета «Закон і Бізнес» №4 (1198) 24.01—30.01.2015
28.01.2015