РІШЕННЯ № V-004/2013
21 червня 2013 року м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Загарія В.М., заступника голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Бєляєва О.А., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Піх І.Б., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Безеги Т.М., Боброва П.М., Вагіної Н.А., Вишаровської В.К., Волчо В.В., Кравченка П.А., Котелевської К.В., Левчук Т.В., Міняйла В.О., Мягкого А.В., Ноцького О.В., Пшеничного О.Л., Соботника В.Й., Стройванса В.Л., Тарасової А.М., Таргонія В.О., Удовиченка С.В., Петренка В.М., Яценка О.А., розглянувши у відкритому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області від 23 липня 2012 року № 20-12 про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2,-
ВСТАНОВИЛА:
До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга громадянки ОСОБА_1 на неналежний розгляд її скарги дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області щодо порушення адвокатської етики адвокатом ОСОБА_2. Також скаржниця просить притягнути адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. Крім викладення фактичних обставин ОСОБА_1 зазначає, що дисциплінарною палатою під час розгляду справи не було надано належної оцінки постанові Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у кримінальній справі № 1-437/11. Вказує, що рішення дисциплінарної палати вона отримала в жовтні 2012 року після неодноразових звернень.
Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_3, вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що скаргу ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області від 23 липня 2012 року № 20-12 – скасуванню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів дисциплінарної справи, 25.06.2012 року до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області надійшла скарга ОСОБА_1 стосовно порушення адвокатської етики адвокатом ОСОБА_2. У своїй скарзі ОСОБА_1 зазначає, що в провадженні Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебувала кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України. По даній справі скаржниця була визнана потерпілою. Під час судових засідань ОСОБА_1 з’ясувала, що судом в якості захисника ОСОБА_4 допущено адвоката ОСОБА_2, який раніше надавав їй, як потерпілій, юридичну консультацію з приводу спричинення підсудним тілесних ушкоджень та порекомендував як, коли і за яких обставин звернутись до суду. Як зазначає скаржниця, ОСОБА_2 навмисно приховав від суду даний факт, чим порушив адвокатську етику. За таких обставин ОСОБА_1 заявила захиснику відвід. Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області, керуючись ст. 61 КПК України, постановою від 15.09.2011 року прийняв відвід на тій підставі, що захисником не може бути особа, яка у даній справі надає або раніше надавала юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулась з проханням про надання юридичної допомоги.
Під час розгляду скарги ОСОБА_1 дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області, адвокат ОСОБА_2 своєї вини у вчиненні дисциплінарного проступку не визнав. Дисциплінарна палата порушення правил адвокатської етики в його діях не знайшла, і дисциплінарну справу закрила, пославшись на те, що на час надання консультацій скаржниці, ОСОБА_2 адвокатською практикою ще не займався, оскільки на облік в органи державної податкової служби став у серпні 2011 року. Крім того, на час допуску до справи за призначенням 25 серпня 2011 року скаржниця ОСОБА_1, яка була присутня в судовому засіданні щодо призначення захисником вказаної особи, заперечень не надала. До того ж, під час надання консультації ОСОБА_1 не називала ні свого прізвища, ні прізвища обвинуваченого, про час, місце та обставини отримання нею тілесних ушкоджень ОСОБА_2 не інформувала. Щодо заявленого відводу в суді адвокат не заперечував, що такі обставини мали місце.
Проте із такими висновками дисциплінарної палати Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури погодитись не може з наступних підстав.
Згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 524 було видано адвокату ОСОБА_2 15 червня 2011 року. На облік в органах державної податкової служби як платник податків він був поставлений 31.08.2011 року.
Згідно ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», чинної на час обставин, викладених у скарзі, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України диплом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.
Отже, законодавець не пов’язує отримання статусу адвоката, а відтак і покладення на особу відповідних професійних обов’язків із моментом її реєстрації в органах державної податкової служби як платника податків. Таким чином, слід вважати, що саме з 15 червня 2011 року ОСОБА_2 набув статусу адвоката, а також всіх прав та обов’язків, передбачених Законом України «Про адвокатуру» і Правил адвокатської етики.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про адвокатуру» до видів адвокатської діяльності, серед інших, відноситься надання консультацій та роз’яснень з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства. Факт надання адвокатом ОСОБА_2 консультацій ОСОБА_1 встановлено у постанові Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 вересня 2011 року у кримінальній справі № 1-437/11. 25 серпня 2011 року адвокат ОСОБА_2 під час судового засідання, в якому була присутня ОСОБА_1,був допущений Кам’янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області до участі у кримінальній справі № 1-437/11 у якості захисника підсудного ОСОБА_4, знаючи про те, що він раніше надавав правову допомогу потерпілій з приводу обставин по даній справі, адвокат не повідомив про це суд і приступив до участі в справі.
Відповідно до ст. 61 Кримінально-процесуального кодексу України особа не може брати участь у справі як захисник, у випадку коли вона у даній справі надає або раніше надавала юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулась з проханням про надання юридичної допомоги.
Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України «Про адвокатуру» адвокат, зокрема, не має права прийняти доручення про надання правової допомоги у випадках, коли він у даній справі подає або раніше подавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулась з проханням про ведення справи.
За змістом ст. 23 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року протокол 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI, адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об’єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат (адвокатське об’єднання) зв’язаний угодою про надання правової допомоги, або якщо є розумні підстави вважати, що передбачуваний розвиток інтересів нового і попереднього клієнта призведе до виникнення суперечності інтересів.
Статтею 43 вказаних вище Правил адвокатської етики передбачено, що у випадку, коли в процесі виконання доручення клієнта адвокат дізнався про існування суперечності між інтересами цього та інших клієнтів, а також інших осіб за обставин, зазначених у статтях 23 та 25 цих Правил, він повинен розірвати угоду з клієнтом (одним з клієнтів), якщо не буде отримано відповідної письмової згоди клієнта (клієнтів) або осіб, зацікавлених у збереженні конфіденційної інформації, на подальше представництво його (їх) інтересів цим адвокатом або на розголос конфіденційної інформації.
На підставі наведеного, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури дійшла висновку, що адвокатом ОСОБА_2 було допущено дисциплінарний проступок.
Однак, відповідно до п. 34 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 05.05.1993 року № 155/93, чинного на час вчинення адвокатом дисциплінарного проступку, дисциплінарне стягнення до адвоката застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніш як через місяць з дня його виявлення, не рахуючи часу хвороби адвоката або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.
ОСОБА_1 звернулась із скаргою про порушення Правил адвокатської етики адвокатом ОСОБА_2 25 червня 2012 року, через десять місяців після вчинення ним дисциплінарного проступку (25.08.2011 року – дата винесення судом постанови про допуск його до участі в справі в якості захисника підсудного). Таким чином, на день звернення ОСОБА_1 із скаргою про порушення адвокатської етики адвокатом ОСОБА_2 сплинув строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи викладене, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури встановила, що адвокатом ОСОБА_2 було допущено дисциплінарний проступок, а відтак висновок дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області про відсутності в його діях порушення Правил адвокатської етики є невірним та спростовується матеріалами дисциплінарного провадження. Однак, з огляду на те, що строк, протягом якого до адвоката може бути застосоване дисциплінарне стягнення пропущений, звільнити адвоката ОСОБА_2 від дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи викладене, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, керуючись п.3 ч.5 ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п.6.2.3. Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, п.3.6.5.(3) Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, п. 34 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 05.05.1993 року № 155/93 –
ВИРІШИЛА:
1. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Скасувати рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Хмельницької області від 23 липня 2012 року № 20-12 про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2.
3. Постановити нове рішення, яким визнати вчинення адвокатом ОСОБА_2 дисциплінарного проступку за порушення вимог ч.2 ст.7 Закону України «Про адвокатуру», статей 23, 43 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року протокол 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI та звільнити його від дисциплінарної відповідальності у зв’язку зі спливом строків для застосування дисциплінарного стягнення.
4. Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
5. Матеріали справи повернути до регіональної КДКА.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури В.М. Загарія
Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури І.Б. Піх