Публікації в ЗМІ

Print This Post
vkdka-oskarzhennia-porushennia-spravy

Рішенням ДП КДКА про порушення дисциплінарної справи проти адвоката оцінка дій останнього по суті не надається. Таке рішення є проміжним та не створює для адвоката юридичних наслідків, не впливає на обсяг його правоздатності і дієздатності, та не обмежує в здійсненні професійної адвокатської діяльності.

На це звернув увагу Шостий апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні у справі №826/14540/17, текст якого нещодавно з’явився у системі аналізу судових рішень Verdictum, повідомляє портал «Юрліга».

ДП КДКА регіону відмовила у порушенні дисциплінарної справи проти адвоката. Скаржник звернувся до Вищої комісії, яка, відкрила провадження, повернувши матеріали для розгляду та прийняття рішення.

Такий поворот подій, звісно, не влаштував правника, який оскаржив рішення до суду і виграв першу інстанцію. Там зауважили, що саме дисциплінарні палати кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури наділені повноваженнями щодо порушення або відмови у порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката, в свою чергу прийняття Вищою кваліфікаційно дисциплінарною комісією адвокатури рішення про порушення дисциплінарної справи унеможливлює використання права, встановленого в ч. 3 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та порушує права адвоката.

Однак в апеляції з такими доводами не погодилися. Дійсно, за приписами частини першої статті 5 КАС кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Зважаючи на зміст рішення Конституційного Суду від 01.12.2004 №18-рп/2004 у справі про охоронюваний законом інтерес, обов’язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Також апеляційний суд послався на усталену практику ЄСПЛ (рішення «Аксу проти Туреччини» [Aksu v. Turkey] пункт 50; «Берден» [Burden v. the United Kingdom] пункт 33; «Тенасе проти Молдови» [Tгnase v. Moldova]), згідно якої, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав. Щоби претендувати на статус жертви такого порушення, оспорюваний захід має безпосередньо зашкодити особі.

То ж  скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів, тільки тому, що начебто певні обставини впливають на правове становище, не можна.

Колегія суддів звернула увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 41 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за результатами розгляду дисциплінарної справи ДП КДКА приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Водночас, рішенням про порушення справи оцінка дій адвоката по суті не надавалася, воно є проміжним та не створює для нього юридичних наслідків, не впливає на обсяг його правоздатності і дієздатності, та не обмежує в здійсненні професійної адвокатської діяльності.

Посилання на вимоги ч. 3 ст. 39 Закону, згідно якої рішення про порушення справи або про відмову в порушенні може бути оскаржено до ВКДКА або до суду, апеляція оцінила як безпідставні.

Річ у тім, що на виконання рішення ВКДКА регіональна комісія розглянула питання по суті і закрила провадження через відсутність дисциплінарного проступку в діях адвоката. І з таким рішенням погодились у ВКДКА.

Отже, оскаржуване рішення реалізоване та фактично не створює для позивача обов’язків чи правових наслідків за результатами його прийняття, – зауважили в апеляції, – тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання такого рішення протиправним.