Джерело: Юридична практика [1]
Кожному практикуючому адвокату добре відомо, що успішному розв’язанню юридичної проблеми часто заважають емоції, які штовхають на помилки і не дають клієнту приймати зважені рішення. Але схоже, що ця аксіома не завжди усвідомлюється адвокатами, коли проблема стосується них самих.
Як писав класик, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму. У матері трьох дітей, доцента, яка працювала в двох університетах, не склалося сімейне життя з адвокатом, який практикував як в Україні, так і за кордоном. Свого колишнього жінка називала шахраєм, звинувачувала у невиконанні рішення суду про сплату аліментів, а також у приховуванні доходів.
Юрист, у свою чергу, подав цивільний позов про встановлення факту проживання однією сім’єю після розірвання шлюбу, планував визнати майно спільною сумісною власністю і, відповідно, отримати свої 50%. Ймовірно, бажаючи довести свою значну фінансову участь в придбанні майна, адвокат вирішив зібрати інформацію про доходи екс-дружини, її трудові відносини і займані посади. Для цього він направив відповідні запити за місцями її роботи. Також (зі слів жінки) він звертався до банку, аби отримати відомості про стан її рахунку, та до інших інстанцій.
І все б нічого, але свої запити він направляв як адвокат в інтересах клієнта, яким в ордері значилася його колишня дружина. Серед відомостей вказувався навіть договір про надання правової допомоги.
Про такий трюк адвоката його «клієнту» донесли співробітники вузу, де жінка працювала більше десяти років. Крім того, в ході судового розгляду вона зрозуміла, що деякі з наданих екс-чоловіком документів могли бути отримані лише від її імені.
Тоді жінка вирішила звернутися до регіональної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Там, вивчивши обставини справи, взяли пояснення у винного. Юрист зізнався в провині, зазначивши при цьому, що випадково помилився, виписуючи ордер (там мало стояти його прізвище, а не дружини). Але члени комісії звернули увагу на те, що в ордері було вказано договір про надання правової допомоги з номером і датою. Тому говорити про помилку у прізвищі не приходилося, адже адвокат не міг укласти договір сам з собою. З огляду на це члени місцевої палати вирішили притягти адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Однак стягнення, накладене дисциплінарною палатою, – призупинення на два місяці права на заняття адвокатською діяльністю – здалося жінці занадто м’яким. Вона визнала, що дії екс-чоловіка не тільки грубо порушують Правила адвокатської етики, але і підривають авторитет адвокатури в цілому. Тому справа потрапила на розгляд до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії.
На Борисоглібській погодилися з доводами скаржниці про те, що накладене на адвоката покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним дисциплінарного проступку. За результатами обговорення справи члени ВКДКА вирішили скасувати рішення регіональної КДКА і винести нове рішення, яким застосувати до адвоката стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.
«Звичайно, від помилок при оформленні ордерів і адвокатських запитів не застрахований жоден юрист. І ці помилки дійсно можуть свідчити про наявність ознак дисциплінарного правопорушення. Але, оцінюючи помилки, слід чітко відокремлювати недбалість від спроб зловживання правами, наданими Законом про адвокатуру, – прокоментував ситуацію голова ВКДКА Сергій Вилков. – Крім того, накладаючи стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, а також визначаючи тривалість необхідного обмеження – від одного місяця до одного року, дисциплінарні органи повинні враховувати наслідки проступку, вчиненого адвокатом».
Керівник секретаріату ВКДКА Віктор Вовнюк згадав, що схожий за обставинами випадок розглядався комісією у 2017 році (див. Рішення комісії від 27.09.2017 №IX-006/2017 – прим. Ред.). «Була справа, коли адвокат помилково виписав ордер на самого себе і підставі цього ордера направив адвокатський запит, – розповів він, – але тоді члени ВКДКА встановили, що юрист діяв в інтересах довірителя і зрештою клієнт отримав позитивний для нього результат. Оскільки негативні наслідки не настали, ВКДКА пом’якшила покарання, замінивши накладене в регіоні призупинення права на попередження».
Однак у справі, яка розглядалася на останньому засіданні, помилки адвоката мали зовсім іншу природу, вважає С.Вилков. «Переконаний, що адвокатський запит як один з інструментів захисту прав людини буде ефективним тільки в тому випадку, коли ми будемо його використовувати виключно відповідно до норм профільного закону, чітко дотримуючись при цьому Правил адвокатської етики», – резюмував глава ВКДКА.