[1]
Сьогодні ставити законодавчі експерименти над адвокатурою не варто. Бо ми – чи не єдиний в країні інститут, що довів незалежність, аполітичність та ефективність своєї діяльності у системі правосуддя.
Таку думку висловив голова ВКДКА Сергій Вилков у зв’язку із пропозицією керівника Комітету ВР з питань правової політики Андрія Костіна реформувати кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури.
Нагадаємо, нардеп в інтерв’ю «Судово-юридичній газеті» [2] заявив, що сьогодні слід підвищувати довіру до дисциплінарних органів адвокатури, зокрема, за рахунок включення до їхнього складу працюючих суддів та суддів у відставці. Як приклад він наводить квотний принцип формування Вищої ради правосуддя та КДК прокурорів, куди входять і адвокати.
«Вельми дивною видається пропозиція очільника парламентського комітету, до відання якого віднесено оцінку законопроектів та проектів інших актів Верховної Ради України на предмет відповідності Конституції України», – зауважив С.Вилков
Він нагадав екс-заступнику голови ради адвокатів Одеської області про те, що стаття 131-2 Конституції України гарантує незалежність адвокатури, яка є недержавним самоврядним інститутом. І одним із інструментів реалізації цієї гарантії є адвокатське самоврядування, що визначається профільним законом як «гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури».
«Очевидно, у своєму прагненні підвищити довіру до дисциплінарних органів адвокатури наш колега, який після політичної каденції скоріше за все повернеться до адвокатскої практики, чомусь забув ці засадничі положення. Мабуть тому, що змішав недержавний самоврядний інститут з державними органами, – припустив голова ВКДКА. – Водночас самоврядність і незалежність адвокатури від держави була наріжним каменем Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» 2012 року, який врахував висновки Венеціанської комісії з приводу підготовки проекту.
До складу КДКА до 2012 року вже входили представники Мін’юсту і органів місцевої влади. Але модель адвокатури у чинному законі грунтується саме на максимально широкій самоврядності і незалежності від державних органів. Одним з елементів було те, що КДКА утворюються самими адвокатами і лише з-поміж адвокатів.
Ухвалення нового закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було тісно пов’язане з обов’язком України захистити на законодавчому рівні правничу професію та заснувати професійну асоціацію адвокатів. Вперше про це йшлося у п.11 висновку №190 (1995) [3] ПАРЄ щодо заявки України на вступ до Ради Європи. Через 15 років про цей обов’язок нам нагадали ще раз, оцінюючи функціонування демократичних інституцій у нашій державі (п.7.3.6 резолюції №1755 (2010) [4] ПАРЄ).
«Ефективність чинної моделі у повній мірі була продемонстрована на прикладі спроб чиновників з Адміністрації попереднього Президента протягнути сумнозвісний проект № 9055, яким хотіли перезавантажити незручне для когось адвокатське самоврядування, – зауважив С.Вилков. – І тоді завдяки активному протистоянню професійної спільноти вдалося довести незалежність інституту в умовах тиску держави. Чи отримали б адвокати перемогу при «державних квотах» в їхніх представницьких органах – питання політико-риторичне».
«Ще одним питанням без відповіді є те, чи можливо підвищувати довіру за рахунок системи, що не користується довірою у суспільстві. Давайте згадаємо, що згідно з останніми соціологічними опитуваннями, судовій системі зовсім не довіряє або скоріше не довіряє 77,5% громадян. Принаймні такими є результати дослідження [5] Центру Разумкова, що проводилося на початку липня цього року, – зазначає голова ВКДКА. – Тож переконаний, що ставити законодавчі експерименти над адвокатурою (а саме так можна характеризувати міркування нардепа) не варто. Бо ми – чи не єдиний в країні інститут, що довів незалежність, аполітичність та ефективність своєї діяльності у системі правосуддя».