- Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури - https://vkdka.org -

РІШЕННЯ № VI-007/2018 у справі за скаргою на рішення дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області № 128/ДПВ-17 від 22.12.2017 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката

РІШЕННЯ № VI-007/2018

26 червня 2018 року
смт. Затока

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Місяця А.П. та Крупнової Л.В., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Котелевської К.В., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Вишаровської В.К., Ульчака Б.І., Приходька О.І., Мельченка В.І., Чундак М.В., Соботника В.Й., Чернобай Н.Б., Дуліч Т.В., Волчо В.В., Подольної Т.А., Пшеничного О.Л., Притули О.Б., Тарасової А.М., Дімчогло М.І., Лучківського В.В., Дроботущенко Т.О., Усманова М.А., Кузьмінського О.О., розглянувши у відкритому засіданні скаргу ОСОБА_ на рішення дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області № 128/ДПВ-17 від 22.12.2017 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_, –

ВСТАНОВИЛА:

До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга ОСОБА_ на рішення дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області № 128/ДПВ-17 від 22.12.2017 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_.

В подальшому, 10.04.2018 від ОСОБА_ надійшла уточнена скарга на вказане рішення.

Скарга ОСОБА_ містить вимогу про скасування рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області від 22.12.2017 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_ та ухвалення нового рішення про порушення дисциплінарної справи.

На думку скаржника рішення є незаконним та необґрунтованим в зв’язку з тим, що не містить законних підстав для відмови у відкритті дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_, а підстави, на які посилається комісія, являють собою лише маніпуляції, спрямовані на уникнення відповідальності колеги, якою скоєно дисциплінарний проступок.

ОСОБА_ з висновками дисциплінарної палати КДКА регіону не погоджується, вважає рішення незаконним та необґрунтованим, винесеним без врахування обставин, викладених ним у скарзі, та без об’єктивного аналізу його пояснень, які вказують на порушення адвокатом ОСОБА_ Правил адвокатської етики.

В уточненій скарзі ОСОБА_ від 10.04.2018 усунуто попередні недоліки, на які було звернуто увагу Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, тому скаржник просить поновити строки на оскарження та прийняти скаргу до розгляду.

Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кузьмінського О.О., розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження, які надійшли з КДКА Дніпропетровської області, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури встановила наступне.

Приймаючи до уваги доводи скаржника та з урахуванням вимог Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №120 від 30.08.2014 (зі змінами) (далі – Положення), пропущений скаржником строк із зверненням зі скаргою на рішення є таким, що відбувся за поважних причин, а тому скаргу ОСОБА_ прийнято до розгляду.

Згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України адвокат ОСОБА_ має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за № ___, видане _____ Дніпропетровською обласною КДКА. Адреса робочого місця адвоката є наступною: ____________________.

Таким чином, розгляд скарги відносно адвоката ОСОБА_ здійснено належною КДКА за адресою робочого місця адвоката, відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Встановлено, що до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_, в якій міститься вимога про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_.

На обґрунтування своєї позиції скаржник зазначає, що в травні 2010 року він уклав з адвокатом ОСОБА_ угоду про надання правової допомоги рідному брату ОСОБА_, який на той час обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2013 ОСОБА_ було визнано винним у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України хуліганства та призначено покарання у вигляді чотирьох років обмеження волі, звільнивши від такого покарання за ч. 5 ст. 74 КК України за строком давності.

В подальшому, 02.08.2013 скаржник, як громадський захисник ОСОБА_, та адвокат ОСОБА_ у визначені законом строки та у встановленому порядку, подали через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційні скарги, в яких оскаржили вирок суду першої інстанції, постановлений відносно ОСОБА_. Проте колишнім суддею ОСОБА_ не були виконані вимоги ст.ст.351 -354 КПК України в редакції 1960 року, апеляційну скаргу з матеріалами кримінальної справи до суду апеляційної інстанції не направлено, чим порушено право засудженого на апеляційне оскарження судового рішення, передбачене ст.55 Конституції України. До цього часу вирок від 18.07.2013 не набрав законної сили, а матеріали кримінальної справи втрачен.

На думку скаржника, з подачею 02.08.2013 апеляційної скарги адвокат ОСОБА_ всупереч умовам укладеної угоди фактично відмовилася від надання правової допомоги клієнту, припинила інформувати клієнта про його законні права та обов’язки, не повідомивши про дострокове припинення угоди від 15.05.2010.

Скаржник вважає, що за вказаних обставин адвокат ОСОБА_ не надала підзахисному своєчасної об’єктивної інформації про стан розслідування та рух кримінальної справи, зокрема про те, що вирок від 18.07.2013 не набрав законної сили та про те, що матеріали кримінальної справи № ___ втрачено, не повідомила про правові наслідки досягнення результату, що бажає клієнт.

Крім того, під час досудового та судового розслідування, ОСОБА_ було подано до органу досудового розслідування та суду низку заяв про кримінальні правопорушення, скоєні відносно нього суб’єктами його незаконного переслідування, за наслідками розгляду яких не прийнято жодного процесуального рішення. На думку скаржника, слідчий, прокурор та суддя фактично відмовили ОСОБА_ в доступі до правосуддя з підстав не передбачених законом, однак протиправні дії вказаних суб’єктів незаконного кримінального переслідування ОСОБА_ не були оскаржені адвокатом ОСОБА_ у встановленому законом порядку.

Скаржник вважає, що вказаною бездіяльністю адвокат не забезпечила захист прав і законних інтересів свого клієнта у відповідності до вимог п.3, ч.1, ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не склала заяви, скарги та інші процесуальні документи правового характеру в інтересах підзахисного, не надала підзахисному необхідної юридичної допомоги у кримінальній справі, чим порушила укладену угоду від 15.05.2010 про надання правової допомоги, не виконала інших обов’язків, передбачених законодавством та договором про надання правової допомоги у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Скаржник вважає, що адвокат ОСОБА_ спрямувала свою адвокатську діяльність не на захист прав та законних інтересів підзахисного, а на укриття злочинів проти правосуддя та інших, скоєних суб’єктами незаконного кримінального переслідування ОСОБА_.

Адвокат ОСОБА_ надала пояснення, в яких вказує, що 15.05.2010 вона уклала угоду про надання правової допомоги з ОСОБА_ щодо захисту прав та законних інтересів його рідного брата ОСОБА_, 1967 року народження, при провадженні досудового та судового слідства у кримінальній справі № _____, порушеній щодо ОСОБА_. 07.05.2010 слідчим Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_ за ч. 2 ст. 186 КК України. В подальшому 07.05.2010 ОСОБА_ було затримано в порядку ст. 115 КПК України (в ред. 1960 року) та поміщено до ІТТ.

Надалі 08.05.2010 було внесено подання в порядку ст. 165-2 КПК України (в ред.1960 року) про обрання відносно ОСОБА_ запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_ строк затримання був подовжений до 17.05.2010.

Після того 17.05.2010 постановою судді вказаного суду ОСОБА_ відмовлено в обранні щодо ОСОБА_ запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрано підписку про невиїзд. ОСОБА_. 21 травня 2010 року звернувся до слідства із заявою щодо своєї згоди на захист його прав та інтересів у кримінальній справі адвокатом ОСОБА_.

Того ж дня адвокат ОСОБА_ подала слідчому клопотання про допуск до участі у справі в порядку ст. 47 КПК України (в ред. 1960 року), надання для вивчення протоколів всіх слідчих дій, проведених з ОСОБА_, та матеріалів, якими обґрунтовувалось його затримання, обрання запобіжного заходу, пред’явлення обвинувачення. Цим же клопотанням слідчому була озвучена заборона на проведення будь-яких слідчих дій з ОСОБА_ за відсутності його захисника.

За результатами ознайомлення з матеріалами справи 21 травня 2010 року адвокатом подано клопотання в порядку ст. ст. 48. 142 КПК України (в ред. 1960 року) про перекваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_ з ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 186 КК України; про незастосування до обвинуваченого ОСОБА_ запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишення підписки про невиїзд, та про відмову в задоволенні апеляційної скарги прокуратури Бабушкінського району м. Дніпропетровська на постанову суду про відмову в обранні щодо ОСОБА_ міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Адвокат ОСОБА_ також приймала участь при розгляді апеляції прокуратури 21.05.2010 в апеляційному суді Дніпропетровської області.

Після того, 11.06.2010 адвокатом ОСОБА_ заявлено клопотання про порушення слідчим вимог ст. 197 КПК України ( в ред. 1960 року) – порушення прав обвинуваченого ОСОБА_ при призначенні та проведенні технічної експертизи ювелірних виробів потерпілого. Того ж дня адвокатом заявлено клопотання про невідповідність «акта експертизи» вимогам щодо висновку експерта, процесуальному порядку його оформлення, відсутності дозволу не проведення даного виду експертизи у осіб, зазначених в «акті», дослідницької частини та висновків експертів, попередження про надання завідомо неправдивого висновку тощо. Також е цей день адвокатом ОСОБА_ заявлено клопотання про порушення слідчим вимог ст. 197 КПК України (в ред. 1960 року) – порушення прав обвинуваченого ОСОБА_ при призначенні та проведенні товарознавчої експертизи золотих виробів потерпілого ОСОБА_.

В порядку ст. 6 Закону України «Про адвокатуру » (в редакції 1992 року, із змінами та доповненнями, що діяли на той час), були встановлені свідки подій за участю ОСОБА_ та потерпілого, яких не встановило слідство. Свідки бачили та чули бійку у дворі будинку, саме один з них двічі телефонував та викликав міліцію. Захиснику вдалося переконати осіб про важливість їх показів для слідства і особи погодились на їх допит слідчим як свідків по справі, при цьому один зі свідків погодилась на свій допит слідчим лише із застосуванням заходів безпеки.

При проведенні очної ставки за участі ОСОБА_ між ОСОБА_ з одним із ключових свідків обвинувачення, яка відбувалась 28.07.2010, після запитань га уточнень свідок змінив надані раніше покази, зазначив що між ОСОБА_ та потерпілим відбулася бійка, після якої потерпілий помітив зникнення свого золотого ланцюжка з хрестиком, що був на шиї. Встановлення цього факту разом з показами додаткових свідків дозволило виключити склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Як наслідок, 29.07.2010 постановою слідчого кримінальна справа відносно ОСОБА_ за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 186 КК України була закрита на підставі п. 2 ст. 213 КПК України (в ред. 1960 року).

Не погодившись із закриттям кримінальної справи за п. 2 ст. 213 КПК України (в ред. 1960 року), Скаржник, за підписом ОСОБА_, не погоджуючи такі дії з адвокатом, звернувся щодо скасування цієї постанови, внаслідок чого постанова про закриття справи була скасована, а справа направлена для проведення подальшого розслідування. Таким чином, внаслідок дій Скаржника, ОСОБА_ оскаржив відносно себе постанову про закриття кримінальної справи та посприяв відновленню досудового слідства за власним обвинуваченням.

За результатами досудового слідства 24.06.2011 було повідомлено про його закінчення та надано для ознайомлення матеріали кримінальної справи. Після ознайомлення адвокатом вказано на суперечливість отриманих доказів, протиріччя в показах одних і тих самих свідків, їх неузгодженість з іншими матеріалами справи та відсутність в діях ОСОБА_ будь-якого складу протиправного діяння.

Вся позиція захисту по справі, позиція в судових дебатах і, навіть, останнє слово були цілком узгоджені адвокатом з підзахисним ОСОБА_. У судовій промові адвокат провела аналіз всіх матеріалів справи, показів свідків, показала хитку та мінливу позицію обвинувачення як на початку досудового слідства, так і після закінчення судового, та просила виправдати ОСОБА_ за відсутністю в його діях події злочину. Наполягала на долученні судової промови до матеріалів справи в судовому засіданні.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18.07.2013 ОСОБА_ визнано винним за ч. 1 ст. 296 КК України з призначенням 4 років обмеження волі та звільненням його від покарання у зв’язку з закінченням строків давності.

Починаючи з цього дня по декілька разів на тиждень, адвокат ОСОБА_ навідувалась до суду задля отримання копії вироку, ознайомитись з протоколом судових засідань та матеріалами справи, однак їй постійно відмовляли, повідомляючи, що справа ще не готова.

Адвокатом ОСОБА_ 18.07.2013 було подано чергове клопотання про надання належно завіреної копії вироку по справі, а 01.08.2013 – клопотання про надання для ознайомлення протоколу судового засідання та, окремо, – про ознайомлення з матеріалами кримінальної справи.

Не отримавши жодного з витребуваних процесуальних документів, 02.08.2013 з метою не пропустити 15-добовий термін подання апеляційної скарги за КПК України 1960 року, адвокатом ОСОБА_ було подано апеляцію на вирок суду, в якій зазначено про відсутність копії вироку, неможливість посилання на матеріали справи, оскільки матеріали справи для ознайомлення досі були не надані та зазначено, що за таких обставин, в порядку ст. 355 КПК України (в ред. 1960 року), будуть надані відповідні доповнення. В апеляційній скарзі адвокат просила вирок суду скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_ закрити. При цьому ОСОБА_ повідомляла ОСОБА_, що в разі, якщо він матиме бажання скористатися правовою допомогою за її участі в апеляційній інстанції – то потрібно буде укласти відповідний договір про надання правової допомоги саме на цій процесуальній стадії.

На підтвердження зазначених у скарзі порушень з боку адвоката ОСОБА_ скаржник не долучив жодного доказу, який би підтвердив наведене.

Відповідно до п. 32 Положення дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Згідно ч. 2 статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» скарга на дії адвоката перевіряється на предмет зазначення в ній відомостей про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Дисциплінарною палатою КДКА Дніпропетровської області було дотримано вимоги норм статей 38, 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при проведенні перевірки відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку у діях адвоката ОСОБА_.

Дисциплінарний проступок адвоката – це винне діяння (дія або бездіяльність) адвоката, що вчиняється ним при здійсненні як професійної, так і іншої діяльності, яке виражається в порушенні вимог законодавства про адвокатуру і адвокатську діяльність та (або) норм Правил адвокатської етики, яким заподіюється шкода клієнту та (або) адвокатурі в цілому, шляхом приниження її авторитету, авторитету адвокатської професії та статусу адвоката.

Дисциплінарними проступками, згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є порушення вимог несумісності; порушення присяги адвоката України; порушення правил адвокатської етики; розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків; невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.

Відповідно до статті 5 Положення не може бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

Зі змісту рішення дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області від 22 грудня 2017 року про відмову у порушенні дисциплінарної справи вбачається, а матеріалами перевірки підтверджується, що відсутні будь-які належні докази, які б свідчили про наявність ознак дисциплінарного проступку в діях адвоката ОСОБА_.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –

ВИРІШИЛА:
  1. Скаргу ОСОБА_, – залишити без задоволення.
  2. Рішення дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області № 128/ДПВ-17 від 22.12.2017 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_, – залишити без змін.
  3. Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
  4. Матеріали дисциплінарного провадження повернути до КДКА регіону.

Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Заступник Голови Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури           Л.В. Крупнова

Секретар Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури           К.В. Котелевська