РІШЕННЯ № VIІ-011/2020
25 липня 2020 року
м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В., заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Крупнової Л.В. та Місяця А.П., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури – Котелевської К.В., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Вишаровської В.К., Василевської О.А., Коблик М.В., Соботника В.Й., Мягкого А.В., Кострюкова В.І., Чернобай Н.Б., Одновола В.К., Дуліч Т.В., Подольної Т.А., Пшеничного О.Л., Прокопчука О.М., Кравченка П.А., Притули О.Б., Тарасової А.М., Дімчогло М.І., Лучковського В.В., Дроботущенко Т.О., Усманова М.А., Кузьмінського О.О., розглянувши у відкритому засіданні довідку, яка містить пропозиції та узагальнення з актуальних для вирішення питань дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, –
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Формування однакових загальних підходів дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури у питанні практичного застосування норм права щодо етичних аспектів відносин адвоката з правоохоронними органами потребує відповідних узагальнень практики.
Заслухавши доповідь та пропозиції голови ВКДКА Вилкова С.В., відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 52 Закону, п/п. 2 п. 3 розділу 2 Положення про ВКДКА, п. 4.1, п. 4.4. Регламенту ВКДКА, а також з метою забезпечення правильного й однакового застосування законодавства при розгляді кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури дисциплінарних справ, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
Затвердити узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо етичних аспектів відносин адвоката з правоохоронними органами.
Додаток: Узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо етичних аспектів відносин адвоката з правоохоронними органами.
Висновки з питань узагальнення практики носять рекомендаційний характер для кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
Голова Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури С.В. Вилков
Секретар засідання Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури К.В. Котелевська
ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішенням Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури
№VIІ-011/2020 від 25.07.2020
УЗАГАЛЬНЕННЯ
дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо етичних аспектів відносин адвоката з правоохоронними органами
- Здійснюючи професійну діяльність щодо захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, адвокат взаємодіє з іншими учасниками процесу (слідчими, прокурорами, оперативними працівниками).
Правила адвокатської етики (далі – ПАЕ) в ст. 46 визначають загальні засади відносин адвоката з органами досудового розслідування та адміністративної̈ юрисдикції, що полягають у дотриманні вимог щодо спілкування із судом та іншими учасниками судового процесу з урахуванням специфіки статусу цих правоохоронних органів і процесуальних форм взаємодії адвоката з ними, передбачених чинним законодавством (розділ IV ПАЕ).
Зокрема, дотримуючись принципу законності, адвокат водночас зобов’язаний:
– бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві його прав та інтересів з метою не погіршити стосунків з іншими учасниками процесу;
– у випадку вчинення тиску – не йти на компроміси, що суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта;
– послідовно дотримуватися принципу пріоритетності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями.
Адвокат не повинен залишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення учасників процесу до свого клієнта, його самого, або адвокатури в цілому і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством та\або актами РАУ, НААУ.
- Аби забезпечити належну реалізацію прав адвоката, захистити його честь і гідність, особливо в аспекті відносин з правоохоронними органами, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон) надає додаткові гарантії, які обмежують втручання цих правоохоронних органів у діяльність адвокатів (ст. 23 Закону).
Ці гарантії зводяться до низки заборон:
– вимагати надання відомостей, що є адвокатською таємницею;
– проведення огляду, розголошення, витребування чи вилучення документів, пов’язаних із здійсненням адвокатської діяльності;
– залучення адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов’язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці;
– втручання у приватне спілкування адвоката з клієнтом та у правову позицію адвоката;
– притягнення до відповідальності та погрози притягнення у зв’язку із здійсненням адвокатської діяльності.
Деякі особливості окремих процесуальних заходів відносно адвокатів передбачені також щодо:
– проведення оперативно-розшукової діяльності;
– затримання, застосування запобіжного заходу;
– повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;
– дисциплінарне провадження.
- Недотримання або ігнорування етичних аспектів відносин адвоката з правоохоронними органами завжди пов’язане із порушенням професійних обов’язків, визначених ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також прямих заборон:
1) використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта;
2) без згоди клієнта розголошувати відомості, що становлять адвокатську таємницю, використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб;
3) займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта;
4) відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.
У кінцевому рахунку ігнорування етичних аспектів відносин адвоката з правоохоронними органами має наслідком порушення принципів здійснення адвокатської діяльності, закріплених у ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» – верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
- Недодержання етичних аспектів відносин адвоката з правоохоронними органами, оскільки воно пов’язане із посяганням на принципи здійснення адвокатської діяльності, є грубим порушенням правил адвокатської етики, що часто підриває авторитет адвокатури України.
Також, відповідно до Рішення Ради адвокатів України № 123 від 15.11.2019, погодження адвоката на конфіденційне співробітництво під час оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій є порушенням Закону та відповідно може тягнути дисциплінарну відповідальність.
Відтак, наслідком розгляду дисциплінарної справи може бути накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю або припинення такого права шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
У рамках дисциплінарного провадження кваліфікація дій або бездіяльності адвоката має здійснюватися кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури відповідно до статей Закону та ПАЕ з урахуванням обставин та наявних матеріалів в кожній справі.
- Виконуючи доручення клієнта, адвокат не вправі виходити за межі професійних прав і обов’язків, використовувати незаконні або неетичні засоби, використовувати статус адвоката не для здійснення незалежної професійної діяльності.
Представляючи клієнта, у якого суддя начебто вимагав неправомірну вигоду у справі про адміністративне правопорушення, адвокат подав до Національного антикорупційного бюро України заяву, у якій просив притягнути суддю до кримінальної відповідальності.
Заяву було зареєстровано, в подальшому адвоката було неодноразово допитано в якості свідка, а також залучено на добровільній основі до спецоперації.
Співробітниками НАБУ були вручені гроші адвокату, які той у приміщенні суду під контролем правоохоронців передав судді, якого затримали під час отримання неправомірної вигоди.
Суддя подав скаргу на адвоката до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області. Первинно там не побачили ознак дисциплінарного проступку і відмовили у порушенні справи.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури скасувала таке рішення, порушила дисциплінарну справу та повернула матеріали до регіональної КДКА.
Після повторного розгляду, дисциплінарна палата притягнула адвоката до відповідальності та застосувала стягнення у вигляді попередження. Однак, суддя, вважаючи таке рішення надто м’яким, оскаржив його до ВКДКА.
У ВКДКА виходили з того, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» забороняється залучати адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, якщо таке співробітництво буде пов’язане або може призвести до розкриття адвокатської таємниці.
Втім, у матеріалах справи містилася заява клієнта адвоката про те, що він, уклавши договір на представництво інтересів в суді, дав згоду на участь адвоката у всіх діях, які пов’язані з вирішенням його питання, у тому числі на розголошення конфіденційної інформації.
Також клієнт указав, що претензій до адвоката не має. Проте, у матеріалах справи були відсутні докази того, що клієнт уповноважував адвоката на участь в конфіденційному спілкуванні з правоохоронними органами, зверненні до них та передачі грошей судді в його інтересах.
У договорі-дорученні таких повноважень також не було передбачено. При цьому участь адвоката у спецоперації правоохоронних органів підтверджувалася ухвалою слідчого судді, протоколами допиту як свідка, огляду та вручення коштів, а також деталізацією телефонних дзвінків між адвокатом та суддею.
З урахуванням викладеного, у ВКДКА дійшли висновку, що при виконанні доручення клієнта адвокат діяв протиправними засобами та методами для досягнення результату, що виходять за межі професійних прав і обов’язків. В таких діях адвоката вбачаються порушення вимог ст. ст. 19, 25 ПАЕ, адже матеріалами дисциплінарної справи було підтверджено дії адвоката, щодо схиляння до отримання неправомірної вигоди та прикриття співпраці з правоохоронними органами, тобто використання статусу адвоката не для здійснення незалежної професійної діяльності, захисту чи представництва, або надання інших видів правової допомоги клієнту.
Так, частина 1 ст. 12 Правил адвокатської етики встановлює, що всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві.
Згідно з ч. 3, ч. 5 ст. 12 Правил адвокатської етики, адвокат не повинен вчиняти дії, спрямовані на підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.
У сукупності із іншими встановленими порушеннями, ВКДКА кваліфікувала дії адвоката за п. 3 ч. 2 ст. 31, п. 3 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як систематичне порушення Правил адвокатської етики, скасувала рішення КДКА та ухвалила нове рішення, яким притягнула адвоката до дисциплінарної відповідальності та застосувала стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік (Рішення ВКДКА IV-002/2019 від 24.04.2019 [1]).
- Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в будь-яку залежність від інших осіб чи підпорядкувала б його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність і ПАЕ, або можуть іншим чином перешкоджати вільному й незалежному здійсненню ним адвокатської діяльності.
Адвокат, який був причетний до шахрайства у кримінальній справі, потім неодноразово залучався правоохоронцями до кримінальних справ в якості заявника чи потерпілого, у тому числі в рамках негласного співробітництва.
З 2010 року провокаційні дії вчинялися щодо чиновників з метою їх викриття у вчиненні корупційних правопорушень. Такі обставини давали підстави для висновків про залежність адвоката від правоохоронних органів.
За заявою іншого адвоката дисциплінарна палата КДКА Житомирської області відкрила дисциплінарну справу та притягнула адвоката до відповідальності у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
У ДП дійшли висновку про те, що дії адвоката були направлені не на використання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю за призначенням, а для вчинення дій, з такою діяльністю не пов’язаних, тобто не для здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги, а для впливу на окремих осіб з метою схиляння їх до отримання неправомірної вигоди.
Отже, такі дії не входять до переліку юридичних послуг, які вправі надавати адвокат при здійсненні своїх повноважень, що є грубим порушенням Присяги адвоката України та порушенням ПАЕ, що підриває авторитет адвокатури України.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 6 Правил адвокатської етики, адвокат зобов’язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, що впливали б на його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться з законними інтересами клієнта та перешкоджають належному здійсненню адвокатської діяльності. Адвокат не повинен займатися іншою діяльністю, яка ставила б його в будь-яку залежність від інших осіб чи підпорядкувала б його вказівкам або правилам, які можуть увійти в суперечність з нормами чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність і цими Правилами, або можуть іншим чином перешкоджати вільному й незалежному здійсненню ним адвокатської діяльності.
Водночас дії адвоката свідчили про вчинення протизаконних дій при виконанні одного із доручень. Адвокат мав усвідомлювати, що не може умисно вчиняти чи сприяти скоєнню його клієнтом або іншими особами правопорушень, а отже не мав права вдаватись до незаконних засобів досягнення бажаного результату у справі, а був зобов’язаний відмовитись від такого вирішення навіть у разі надходження такої пропозиції від інших осіб.
Також, матеріалами дисциплінарної справи було підтверджено систематичні провокаційні дій адвоката, пов’язані з протизаконним впливом на окремих осіб щодо схиляння їх до отримання хабарів та прикриття співпраці з правоохоронними органами, зокрема, відносно судді районного суду, державного виконавця, тобто використання статусу адвоката не для здійснення незалежної професійної діяльності, захисту чи представництва, або надання інших видів правової допомоги клієнту.
Такі незаконні дії адвоката підривають авторитет адвокатури України, грубо порушують Присягу адвоката України та Правила адвокатської етики.
Отже, рішення КДКА про позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю було залишено в силі Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (Рішення ВКДКА № V-011/2017 від 30.05.2017 [2]).
Це рішення також було оскаржене до Окружного адміністративного суду м. Києва, який погодився з позицію органів адвокатського самоврядування, зауваживши, що обставини справи переконливо свідчать про те, що системність, тривалість та цілеспрямованість незаконних дій адвоката стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Апеляційна та касаційна скарги залишилися без задоволення. Так, Касаційний адміністративний суд ВС зазначив, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не виявлено (Постанова від 31 липня 2019 року у справі № 826/8426/17 [3]).
- Разом з тим, Рішенням Ради адвокатів України № 123 від 15.11.2019 затверджено роз’яснення щодо неприпустимості залучення адвоката до конфіденційної співпраці з органами досудового розслідування навіть при наявній згоді клієнта.
Рада адвокатів України в даному рішенні зазначила, що дотримання принципу конфіденційності є необхідною і щонайважливішою передумовою довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, без яких є неможливим належне надання професійної правничої (правової) допомоги, здійснення захисту та представництва.
В результаті роз’яснено, що у контексті приписів статті 23 Закону та Правил адвокатської етики, кожен адвокат зобов’язаний утримуватись від участі в конфіденційному співробітництві під час оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, оскільки таке співробітництво може привести до розкриття адвокатської таємниці.
Натомість у разі отримання пропозицій щодо здійснення таких незаконних дій, адвокати мають звертатись до правоохоронних органів та повідомляти про такі факти ради адвокатів регіонів з метою захисту своїх прав та гарантії адвокатської діяльності.