РІШЕННЯ № VІ/9–337
21 жовтня 2011 року м. Київ
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України в складі заступника Голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури Єзерської А.О., секретаря Комісії Ковбасінської Г.В., членів Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури: Авраменка Г.М., Антипченка В.К., Батрина В.В., Батченка А.Н., Будько Н.Г., Верби М.І., Ізовітової Л.П., Ісакова М.Г., Коваль К.П., Комарницької О.О., Котелевської К.В., Луцюка П.С., Маргулян К.Г., Міщенка В.В., Габрука М.А., Павлишина Б.Я., Павлової М.А., Берещенко К.Л., Емца С.І., Прокопчука В.О., Пільгуя М.О., Сергеєвої С.А., Скотаря А.М., – розглянувши у відкритому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування до адвоката ОСОБА_2 засобів дисциплінарного впливу,
ВСТАНОВИЛА:
31 грудня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури зі скаргою про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування до адвоката засобів дисциплінарного впливу.
11 січня 2011 року ОСОБА_1 також звернулася до Київської міської Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із скаргою на дії адвоката ОСОБА_2 та проханням притягнути адвоката до дисциплінарної відповідальності за порушення адвокатом, на думку скаржника, положень Закону України «Про адвокатуру», Правил адвокатської етики, Присяги адвоката України та застосування до адвоката заходів дисциплінарного впливу.
Постановою голови дисциплінарної палати Київської міської Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29 березня 2011 року відмовлено в порушенні дисциплінарного провадження у зв’язку з тим, що в наслідок перевірки скарги не встановлено порушення адвокатом ОСОБА_2 положень Закону України «Про адвокатуру» та інших нормативних актів. Вказана постанова про відмову в порушенні дисциплінарного провадження скаржником ОСОБА_1 не оскаржена.
Як встановлено перевіркою, скаржниця є представником своєї дочки – третьої особи ОСОБА_3 у цивільних справах, які розглядались у Печерському районному суді міста Києва.
Адвокат ОСОБА_2 у вказаних справах надає правову допомогу позивачу ОСОБА_4 відповідно до угоди про надання юридичної допомоги, укладеної між ОСОБА_4 та адвокатом Печерської колегії адвокатів міста Києва ОСОБА_2
Скаржниця вказує, що адвокат ОСОБА_2 за змовою зі своїм клієнтом ОСОБА_4, намагається заволодіти квартирою батьків ОСОБА_4, на те, що адвокат не повідомила дочку скаржниці ОСОБА_3, що ОСОБА_4 подає позов до суду. Скаржниця стверджує, що позов було складено у той час, коли не було суперечностей між відповідачем та позивачем, а адвокатом не були досліджені документи, які на думку скаржниці, засвідчують нікчемність доводів позову.
ОСОБА_1 вважає, що адвокат ОСОБА_2 порушуючи вимоги ст. 10, 20, 21 Правил адвокатської етики, сприяла своєму клієнту здійснити фіктивний правочин, а саме отримати право власності на спірну квартиру з метою її продажу. Крім того, скаржниця вказує, що адвокат переслідуючи мету, щодо отримання гонорару від громадянки ОСОБА_4, фактично не маючи підтверджуючих документів, дозволила собі у суді назвати її та її представника рейдерами. Також адвокат у суді висловлювала власні думки, які не підтверджуються ані документами, ані показами свідків. Тим самим, на думку скаржниці, адвокат порушила ст.11 Правил адвокатської етики. Також скаржниця вказує на те, що при розгляді справи в суд, адвокат ОСОБА_2, порушила вимоги ст.8 Правил адвокатської етики та п.2. ст.40 Цивільно-процесуального кодексу України, консультуючи відповідача ОСОБА_5 щодо відповідей на запитання адвоката позивача, або можливих запитань інших учасників процесу.
Головою дисциплінарної палати Київської міської Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури встановлено, що при проведенні перевірки не виявлено порушення адвокатом положень Закону України «Про адвокатуру», інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, у зв’язку із чим, відсутні підстави для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
ОСОБА_1 у своїй скарзі просить Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури застосувати до адвоката ОСОБА_2 відповідні види дисциплінарних стягнень, що передбачені чинним законодавством України. Вказана вимога не підлягає до задоволення, оскільки до компетенції Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури відповідно вимог п.10 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 05 травня 1993 року № 155/93, не належить прийняття рішень про застосування до адвокатів заходів дисциплінарного впливу. Відповідно до ст.ст. 13-1, 33, 36 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 05 травня 1993 року № 155/93 питання порушення дисциплінарного провадження є компетенцією голови дисциплінарної палати, а питання притягнення до дисциплінарної відповідальності належить до компетенції дисциплінарної палати. Постанова голови дисциплінарної палати Київської міської Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29 березня 2011 року стосовно адвоката ОСОБА_2 скаржницею ОСОБА_1 не оскаржена.
Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, Будько Н.Г., заслухавши пояснення присутньої на засіданні Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури 21 жовтня 2011 року скаржниці ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вважає, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню у зв’язку з вищевикладених підстав.
Враховуючи наведене, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, керуючись ст.ст.14, 16 Закону України «Про адвокатуру» та п.п. 10, 10-1, 20 – 23-1 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури,
ВИРІШИЛА:
1. Скаргу громадянки ОСОБА_1 – залишити без задоволення.
2. Секретарю Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити скаржницю ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2
3. Матеріали справи повернути до регіональної КДКА.
Голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури В.І.Висоцький