Днями відбулася досить незвичайна подія: одне зі столичних адвокатських бюро перерахувало на поточні потреби Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури кошти в розмірі місячного бюджету цього органу. Сам факт такої допомоги викликав неоднозначну реакцію в адвокатському середовищі. Етично це чи ні? По роз’яснення «ЗіБ» звернувся до голови комісії Валентина ЗАГАРІЯ.
— Валентине Миколайовичу, вищий дисциплінарний орган де-факто місяць працюватиме за рахунок благодійних внесків адвокатів. Як вам така перспектива?
— Однозначно ненормальна ситуація. І цього, напевно, не сталося б, якби в адвокатурі була чітка й прозора система фінансування органів адвокатського самоврядування. Ми вперше опинилися перед реальною загрозою припинення роботи через відсутність коштів на рахунку. І що за таких обставин робити керівництву ВКДКА, якщо інший орган адвокатського самоврядування (який міг би вирішити це питання) самоусунувся? З передбачених штатом 14 співробітників у секретаріаті працювало 10. У зв’язку з «кризою» довелося звільнити ще п’ятьох. Можна було, звичайно, повністю скоротити штат секретаріату й узагалі зупинити роботу комісії. Але тим самим ми позбавили б скаржників і адвокатів права перегляду рішень регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, гарантованого їм законом.
— А як же закон, це допустимо?
— Все в рамках закону. Нагадаю: утримання органів самоврядування може здійснюватися за рахунок не заборонених законом джерел. Більше того, до таких джерел закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо відносить добровільні внески адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань, а також будь-яких інших фізичних і юридичних осіб.
До останнього часу ВКДКА утримувалася коштом відрахувань КДКА в розмірі 10% від плати за складання кваліфікаційних іспитів, а також разових перерахувань (на підставі наших запитів) з боку Ради адвокатів України. Робота РАУ заблокована формально триваючим з’їздом адвокатів, а відрахувань регіональних комісій украй мало. Ми також установили, що за 2014 рік 5 КДКА взагалі ні копійки не переказали. Це дві комісії із зони проведення АТО (Донецька й Луганська області), тут нічого не вдієш, обставини об’єктивно складні, а також КДКА Волинської, Житомирської та Сумської областей. Чому керівництво цих трьох комісій порушило рішення РАУ, будемо розбиратися. Можливо, звернемося до Вищої ревізійної комісії адвокатури та ініціюємо їх фінансову перевірку.
На мій погляд, відрахувань з боку КДКА і РАУ повинно бути цілком достатньо для забезпечення діяльності ВКДКА. Інша справа, що комісія не повинна звертатися до ради з простягнутою рукою. Питання має бути вирішене системно — це можуть бути щомісячні платежі фіксованого розміру. Стосовно благодійного внеску Адвокатського бюро Гречковського сподіваюся, що він залишиться єдиним випадком у нашій практиці. Зауважу лише, що без нього ВКДКА була б змушена зупинити роботу з 30 березня.
— Добре, а хто був ініціатором «благодійності»?
— Звичайно, не ми. Про свої фінансові труднощі комісія повідомляла ще наприкінці лютого. Тоді цю новину висвітлили всі провідні юридичні видання, у тому числі й ваша газета. Крім того, на останньому засіданні було прийнято протокольне рішення, на підставі якого я підписав листи до рад адвокатів регіонів із проханням надати комісії поворотну фінансову допомогу. Текст листа також було оприлюднено в Інтернеті. Павло Гречковський, дізнавшись зі ЗМІ про проблему, сам запропонував допомогу.
— Гіпотетично припустимо, що хтось із адвокатів бюро, що надало фінансову допомогу, виявився однією зі сторін справи, яку має розглядати ВКДКА. Як бути в цьому випадку?
— Ви не перші ставите мені це запитання. Жоден член ВКДКА, включаючи керівництво, не отримує зарплату за свою роботу в комісії. Фактично це такий «приємний» додатковий обов’язок. З бюджету комісії тим, хто приїжджає на засідання з інших регіонів, тільки компенсуються витрати на проїзд і проживання. Не думаю, що хтось відчуватиме моральний обов’язок за фінансову допомогу під час голосування. Так що індульгенцій адвокатам комісія не продає, тут немає чого хвилюватися.
Усі витрати ВКДКА пов’язані із забезпеченням роботи секретаріату й організацією проведення засідань. Ця частина обов’язків покладена регламентом комісії на мене як на голову. Так що у випадку, якби надійшла скарга, пов’язана з адвокатами з АБ Гречковського (а ризик цього, враховуючи, що в Україні близько 30 тис. адвокатів, мізерно малий), я скористався б правом узяти самовідвід. Упевнений, що скарга була б розглянута неупереджено й об’єктивно.
— Скажіть, а який сенс узагалі працювати в таких умовах? Фінансове забезпечення роботи комісії погане, зарплати ви не отримуєте, витрачаєте свій особистий час…
— А ще СМС і телефонні дзвінки з вимогами стосовно конкретних справ… Так, все це є, і це не додає ні здоров’я, ні настрою. Але я більше не зроблю приємності своїм опонентам заявою про відставку, які б труднощі не виникали. Мені не соромно за жодне з тих рішень, які були прийняті ВКДКА за весь період роботи. У теперішній непростий час дуже важливо забезпечити якісну роботу на тій ділянці, яку тобі було довірено. Робота комісії в повній відповідності із законами — це й мій внесок у становлення інституту адвокатури України.
ІВАН СЛОБОДЯН, газета «Закон і Бізнес» №14 (1208) 04.04—10.04.2015
06.04.2015