КОЛИ МІСІЯ НЕЗДІЙСНЕННА
Перевага інтересів клієнта — не аргумент, якщо відсутні фактичні та правові підстави виконання його доручення
Іван СЛОБОДЯН, Закон і Бізнес № 27 (1377) 7.07—13.07.2018
Людина, яка опинилася у скрутному становищі, шукає можливості, аби вирішити свої проблеми будь-якими засобами і якомога швидше. Й іноді такі запити виходять за рамки дозволеного, відведені захиснику процесуальним законом. Баланс між перевагою інтересів клієнта та вимогами Кримінального процесуального кодексу шукали члени Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комі-сії адвокатури в правилах адвокатської етики під час останнього засідання на Одещині.
Провал у касації
Слідчий відділу поліції закрив кримінальне провадження. З таким рішенням не погодилася заявниця у справі К., але суддя у задоволенні відповідної скарги відмовив через те, що скаржилася не сама заявниця, а її представник. Річ у тім, що, за законом (п.3 ч.1 ст.303 КПК), право оскаржувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження під час досудового провадження надано заявнику, потерпілому, його представнику чи законному представнику. З наведених мотивів ухвалою вищого суду була повернута й апеляційна скарга.
Для подання касаційної скарги на судові рішення місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, куди звернулася К., призначив адвоката Л.
Правник підготував та подав скаргу на рішення районного та апеляційного судів, утім, цей процесуальний документ Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю ухвалою залишив без руху та надав 15-денний строк на усунення недоліків, якими, зокрема, стали:
— відсутність у скарзі мотивів незаконності оскаржуваних рішень;
— неможливість оскарження в касаційному порядку ухвали слідчого судді;
— відсутність даних стосовно того, що К. є особою, яка відповідно до ст.425 КПК має право подати касаційну скаргу;
— недолучення адвокатом документів на підтвердження своїх повноважень.
Доповнення до касаційної скарги, які підготував Л., на думку суду, також не містили обґрунтування незаконності оскаржуваних рішень, тому ухвалою ВСС цю скаргу було повернуто у зв’язку з неусуненням недоліків у встановлений строк.
Слово проти слова
Вину за поразку в касації К. поклала на адвоката, який, на її погляд, порушив закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та правила адвокатської етики в частині професійності надання допомоги. За провину було поставлено те, що правник не повідомив її про відсутність законних підстав для оскарження судових рішень, не узгодив повторного подання скарги, не дав знати про повернення документа, у зв’язку із чим було пропущено строк на подання касаційної скарги.
З такими аргументами і проханням покарати Л. за непрофесійність К. звернулася до регіонального органу адвокатського самоврядування.
У своїх поясненнях для дисциплінарної палати правник заперечив будь-які порушення зі свого боку, посилаючись на те, що повідомляв клієнтці про відсутність підстав для подання касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду, про те, що її представник не має статусу особи, яка мала право подавати скарги, та відсутність бажаного результату для клієнтки. Однак, як стверджував Л., остання, всупереч роз’ясненням, все одно наполягала на поданні касаційної скарги. У зв’язку із цим, зважаючи на професійні обов’язки та відсутність підстав для відмови в укладенні договору про надання правової допомоги (стст.21, 28 профільного закону, п.8 правил адвокатської етики), адвокат не мав підстав для відмови в наданні правової допомоги та виходив виключно з інтересів клієнта.
Цікаво, що місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги окремим листом повідомив регіональну КДКА про відсутність у цій ситуації підстав для притягнення адвоката Л. до дисциплінарної відповідальності. Втім, члени дисциплінарної палати мали іншу думку. За підсумками розгляду скарги на Л. було накладено стягнення у вигляді попередження.
Інтереси — лише в межах компетенції
Такий «вирок» скаржниці видався надто м’яким, тож вона пішла далі й звернулася до ВКДКА, звинувативши дисциплінарну палату в тому, що та не повною мірою дослідила обґрунтування скарги щодо неправомірної, на її думку, поведінки адвоката, яка полягає у неналежному та некваліфікованому виконанні ним обов’язків.
У вищій комісії звернули увагу на положення правил адвокатської етики (що були чинними на час спірних правовідносин), відповідно до яких адвокат у своїй професійній діяльності зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав і законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. З огляду на суспільну значущість і складність професійних обов’язків адвоката від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва. Адвокат зобов’язаний надавати клієнтам правову допомогу, здійснювати їх захист і представництво компетентно і добросовісно, що вимагає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, урахування всіх обставин, що стосуються доручення клієнта, та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення (стст.7, 11 ПАЕ).
При цьому адвокат не повинен надавати правову допомогу, здійснювати захист або представництво з питань, які не охоплюються сферою його спеціалізації, якщо така має місце, і явно не відповідають рівню його компетенції. А відповідно до ст.18 правил, якщо адвокат дійде висновку про відсутність фактичних і правових підстав для виконання доручення клієнта, він зобов’язаний повідомити його про це та узгодити з ним зміст доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, котрий може бути досягнутий згідно із чинним законодавством, або відмовитися від прийняття доручення.
За таких обставин, на думку членів ВКДКА, адвокат був зобов’язаний повідомити клієнта про відсутність правових підстав для досягнення бажаного результату та узгодити з ним зміст доручення. Всупереч цьому адвокат приступив до підготовки касаційної скарги, подав її з недотриманням вимог КПК, що є порушенням правил адвокатської етики.
Без негативу
У ВКДКА зважили на те, що негативних процесуальних наслідків для клієнта не настало, тому вирішили, що попередження, накладене КДКА як стягнення, було цілком співмірним із вчиненим порушенням. Тож рішення колег з регіону було залишено без змін, а скаргу К. — без задоволення.
Водночас члени комісії звернули особливу увагу на дивну позицію місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який своїм листом про відсутність підстав для дисциплінарної відповідальності адвоката фактично вийшов за межі повноважень, перебравши на себе функції органу адвокатського самоврядування. Про таку ситуацію було вирішено поінформувати комітет з питань безоплатної правової допомоги Національної асоціації адвокатів України.
10.07.2018