Правники, обрані до органів адвокатського самоврядування, опинилися в досить цікавому становищі: невідповідність положень Правил адвокатської етики нормам закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» фактично дала їм імунітет проти дисциплінарної відповідальності. Ця проблема обговорювалася на останньому засіданні Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яке проходило 29—30 січня 2014 року.
Патова ситуація
Нагадаємо: відповідно до ч.2 ст.63 ПАЕ в разі звернення зі скаргами щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення цих правил осіб, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, чи якщо скаржниками стосовно порушення правил виступають адвокати, яких обрано до зазначених органів, з метою забезпечення неупередженості та об’єктивності при розгляді скарг ВКДКА забезпечує перерозподіл та направлення таких заяв (скарг) для розгляду до КДКА іншого регіону, ніж той, в якому такий захисник уходить до органів адвокатського самоврядування. Водночас згідно з ч.3 ст.33 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарне провадження стосовно адвоката має здійснюватися КДКА за адресою його робочого місця, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України. Без жодних винятків.
На підставі цього регіональні КДКА почали повертати матеріали скарг на захисників, обраних до органів адвокатського самоврядування, які направляла ВКДКА для вирішення питання про притягнення порушників ПАЕ до дисциплінарної відповідальності. Піонерами стали Полтавська та Сумська області, які у своїх рішеннях звернули увагу на те, що правовою основою діяльності адвокатури є Конституція та законодавчі акти. Норми ПАЕ не скасовують і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, а лише доповнюють, конкретизують його (ст.3 закону, ст.1 правил).
Отже, на практиці виникла проблема: через процесуальні неузгодженості наразі неможливо притягнути адвокатів — членів органів самоврядування до дисциплінарної відповідальності. Матеріали справ осідають у ВКДКА, а адвокати фактично стають недоторканними.
Судова практика
Не останню роль у створенні патової ситуації відіграла Феміда. Сьогодні існують принаймні 4 судові справи, рішення в яких набрали законної сили.
Так, Чернігівський окружний адмінсуд, розглядаючи справи №№825/1440/14, 825/1441/14 за позовами до КДКА Закарпатської області, вирішив, що ВКДКА правомірно направила скарги на розгляд до іншої КДКА. У першому випадку позивачем був голова КДКА області, а тому суд виходив з мотивів необхідності неупередженого розгляду справи. У другому випадку суд обгрунтував своє рішення тим, що на час подання скарги КДКА Чернігівської області була неправомочна розглядати справи — не було затверджено положення про КДКА.
А от Рівненський окружний адмінсуд у справі №817/704/14 за позовом проти КДКА Закарпатської області дійшов протилежного висновку: «Застосовуючи ч.2 ст.63 Правил адвокатської етики, попри існування положень, закріплених у ч.3 ст.33 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ВКДКА та КДКА Закарпатської області діяли в спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України».
Думку про те, що на члена органу адвокатського самоврядування поширюється юрисдикція КДКА за його робочою адресою, також підтвердив Одеський апеляційний адміністративний суд, скасувавши постанову Херсонського окружного адмінсуду в справі №821/4644/13а за позовом до ВКДКА та КДКА Херсонської області. Причому при винесенні рішення апеляційний суд навіть не розглядав питання правомірності посилання на спірні положення ст.63 ПАЕ.
Що робити?
По суті, регіональна кваліфікаційно-дисциплінарна комісія не повинна розглядати скаргу на свого члена. Загальне правило, відображене в законі «Про інформацію»: той, на кого скаржаться, не повинен розглядати цю скаргу. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає забезпечення безстороннього розгляду справи. Безсторонність у разі формального виконання тільки вимог закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», без урахування положень ПАЕ, буде вкрай сумнівною… Але є закон.
Тож яким може бути вихід із ситуації, що склалася?
Найшвидшим способом забезпечення розгляду скарги в такому випадку видається її перенаправлення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії того регіону, де погодяться її розглянути відповідно до спірної норми ПАЕ. Проте сторона, яка буде не задоволена рішенням КДКА, подасть позов і матиме шанси виграти справу з формальних підстав.
Другий варіант: у рамках реалізації функції узагальнення дисциплінарної практики регіональних комісій (ч.4 ст.52 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») ВКДКА могла б направити їм відповідні рекомендації. Однак будь-яка пропозиція від ВКДКА йтиме врозріз або з приписом закону, або з нормою ПАЕ.
Оскільки справа фактично не розглядається, скаржник має можливість розв’язати проблему самостійно через оскарження в суді бездіяльності КДКА чи ВКДКА. Суд у такому випадку може зобов’язати певну КДКА розглянути скаргу. Але це — можливий варіант вирішення питання в кожному окремому випадку, який пов’язаний з додатковими процесуальними ускладненнями для скаржника та свідчить про неналежне нормативне врегулювання процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Отже, так чи інакше, але слід міняти закон. Те, що в ньому повинна бути особлива процедура розгляду скарг на членів органів адвокатського самоврядування, сумнівів не викликає. Проте, якщо вірити останнім заявам чиновників з Адміністрації Президента, сподіватися на перегляд профільного закону можна не раніше осені.
Наразі, яким би неправильним це не видавалося, скарги на всіх без винятку адвокатів мають розглядатися за їх робочим місцем. Іншими словами, якщо ви захочете поскаржитися на голову дисциплінарної палати КДКА регіону, заяву розглядатимуть саме в цій палаті. Що стосується спірних положень ч.2 ст.63 ПАЕ, то до законодавчого врегулювання питання їх необхідно виключати. Відповідну пропозицію ВКДКА вже надсилала Раді адвокатів у листопаді 2014 року.
За результатом обговорення проблеми члени ВКДКА висловили сподівання, що питання може бути розв’язане під час ІІІ з’їзду адвокатів України, продовження якого очікується 13 лютого, та вирішили винести розгляд скарг на членів органів адвокатського самоврядування по суті на наступне засідання комісії.
ПРЯМА МОВА
Валентин ЗАГАРІЯ, голова ВКДКА:
— За статистичними даними, які нещодавно оприлюднила ВКДКА, за два роки діяльності на членів органів адвокатського самоврядування надійшло близько двох сотень скарг. Тож масштаб проблеми, яка постала перед ВКДКА, є досить суттєвим.
Через процедурні неузгодженості (а адвокати, як ніхто інший, уміють використовувати такі неузгодженості в інтересах своїх клієнтів, а у власних — і поготів) громадяни фактично позбавляються можливості притягнути до дисциплінарної відповідальності окремих «привілейованих» адвокатів. І поки скарга мандруватиме між ВКДКА та регіональними КДКА, термін притягнення адвоката до відповідальності сплине, а дисциплінарний проступок залишиться непокараним.
Отже, до належного врегулювання на законодавчому рівні особливої процедури притягнення членів органів адвокатського самоврядування до дисциплінарної відповідальності варто було б вилучити з Правил адвокатської етики спірну ч.2 ст.63. І відповідні пропозиції, які ВКДКА обговорювала й погодила на одному з попередніх засідань, напередодні ІІІ з’їзду адвокатів, були надіслані Раді адвокатів для включення до порядку денного з’їзду. 20 листопада в Мукачевому це питання не розглядалося. Маємо сподівання на конструктивне вирішення питання в Києві, де 13 лютого з’їзд продовжить свою роботу.
ІВАН СЛОБОДЯН, газета «Закон і Бізнес» №5 (1199) 31.01—06.02.2015
05.02.2015