РІШЕННЯ № ХІ-019/2019
08 листопада 2019 року
м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В., заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Крупнової Л.В. та Місяця А.П., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури – Котелевської К.В., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Вишаровської В.К., Приходька О.І., Мельченка В.І., Василевської О.А., Соботника В.Й., Мягкого А.В., Кострюкова В.І., Чернобай Н.Б., Одновола В.К., Дуліч Т.В., Волчо В.В., Подольної Т.А., Прокопчука О.М., Кравченка П.А., Притули О.Б., Тарасової А.М., Дімчогло М.І., Лучковського В.В., Дроботущенко Т.О., Усманова М.А., Кузьмінського О.О., розглянувши у відкритому засіданні скаргу Особа_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.05.2019 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2, –
ВСТАНОВИЛА:
До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга Особа_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.05.2019 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2, який обліковується у Раді адвокатів Закарпатської області.
При зверненні до ВКДКА Скаржником пропущено строк на оскарження рішення КДКА Закарпатської області від 17.05.2019 року.
У своєму клопотанні від 31.08.2019 року Скаржник просить поновити строк на оскарження рішення у зв’язку з тим, що його скарга неодноразово поверталась йому ВКДКА для виправлення недоліків в оформленні скарги, а повторне направлення скарги потребувало часу для її дооформлення та для поштового зв’язку.
Причини пропуску Скаржником строку на оскарження рішення дисциплінарної палати КДКА Закарпатської області від 17.05.2019 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2 визнаються Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури поважними, у зв’язку з чим комісія вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Згідно рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.05.2019 року, у зв’язку з недоведеністю Скаржником доводів, викладених у його скарзі на дії адвоката Особа_2., скарга визнана зверненням, яке не містить достатніх відомостей про наявність в діях цього адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Особа_1 з таким рішенням дисциплінарної палати не згоден. Просить його скасувати та прийняти рішення про притягнення адвоката Особа_2 до дисциплінарної відповідальності із наступним позбавленням права на зайняття адвокатською діяльністю та виключенням з Єдиного державного реєстру адвокатів України.
В обґрунтування скарги Скаржник вказує на те, що КДКА Закарпатської області проігнорувало його доводи про те, що адвокат Особа_2 не повідомив скаржника Особа_1 про те, що вироком Ужгородського міськрайонного суду від 29.09.2010 року його засуджено за ч. 1 ст. 368 КК України до 2 років позбавлення волі та звільнено від покарання з іспитовим терміном. Зазначає, що на виконання умов договору від 12.11.2009 року ним передано адвокату Інформація_1 для ведення кримінальної справи без будь-якого підтвердження їх оплати. Вважає, що неправомірно взято до уваги доводи адвоката, що під час зустрічі 30.09.2010 року він пропонував скаржнику оплатити вартість адвокатських послуг в сумі Інформація_1. Зменшення обсягу обвинувачення у кримінальній справі стосовно Скаржника та перекваліфікація його дій прокурором в суді на ч. 1 ст. 368 КК України не оформлена постановою суду, що вказує на низький рівень адвоката Особа_2 вказує, що неправомірно не взято до уваги роздруківки переписки з електронної пошти між Скаржником і адвокатом. Окрім того, Скаржника не було повідомлено про місце і час проведення засідання ДП КДКА Закарпатської області на якому здійснено розгляд справи стосовно адвоката Особа_2. Скаржник також зазначає, що КДКА регіону не враховано те, що на адвоката подаються скарги не вперше.
Розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали справи, які надійшли з КДКА Закарпатської області, заслухавши доповідача – заступника голови ВКДКА Крупнову Л.В., інших учасників засідання, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія встановила наступне.
З матеріалів дисциплінарної справи стосовно адвоката Особа_2 ., вбачається, що 17 січня 2019 року до КДКА Закарпатської області з Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла копія рішення ВКДКА від 20.12.2018 року № ХІІ-006/2018, яким зобов’язано КДКА Закарпатської області розглянути скаргу громадянина Особа_1 від 17.08.2018 року на поведінку адвоката Особа_2.
Заслухавши доповідь Особа_3, який проводив перевірку відомостей, викладених у даній скарзі, та дослідивши матеріали цієї перевірки, дисциплінарна палата встановила наступне.
Адвокат Особа_2 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №____, виданого згідно з рішенням Закарпатської обласної КДКА від 26.10.01 № 117.
У скарзі Особа_1 вказує, що на підставі договору від 12.11.2009 року на ведення кримінальної справи, анульованим Скаржником в односторонньому порядку з 20.10.2010 року, адвокат Особа_2 надавав правову допомогу з його захисту у кримінальній справі № _______, по якій Скаржник обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. За надання такої правової допомоги він сплатив адвокату гонорар у розмірі ______ США. При цьому, адвокат Особа_2 запевнив, що вирок суду буде на користь Скаржника, тобто виправдувальним. Однак вироком Ужгородського міськрайонного суду від 29.09.2010 року по кримінальній справі №______ Скаржник визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та засуджений до позбавлення волі строком на 2 роки, з позбавленням права обіймати певні посади строком на 2 роки, і звільнений від призначеного покарання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності. Вважає, що адвокат Особа_2 не виконав належним чином свої обов’язки, а саме не проінформував Скаржника про прийняте судом рішення у кримінальній справі, поїхав до США у приватних справах, не підготував вчасно апеляційну скаргу на вирок суду, що змусило Скаржника самостійно готувати апеляційну скаргу, а також, за припущенням Скаржника, причетний до неправомірних дій працівників прокуратури стосовно нього. Стверджує, що адвокат після постановлення вказаного вироку суду першої інстанції залишив його без правової допомоги в обмежені строки, а відтак не виконав умови договору від 12.11.2009 року, чим грубо порушив Правила адвокатської етики. Натомість отриманий гонорар не повернув.
Скаржник просив притягнути адвоката Особа_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення його права на зайняття адвокатською діяльністю.
Додатково Скаржник пояснив, що адвокат Особа_2 порушив адвокатську таємницю, а дії (бездіяльність) останнього привели до незаконного рішення (обвинувального вироку). Також надав копії договору на ведення кримінальної справи від 19.11.2009 року, клопотання адвоката Особа_2 від 01.12.2009 року про закриття кримінальної справи, постанови від 20.11.2009 року про допуск адвоката Особа_2 до участі у кримінальній справі захисником Скаржника, касаційної скарги від 01.08.2011 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.02.2012 року, якою скасовоно вказаний вище вирок суду першої інстанції від 29.09.2010 року відносно Скаржника, та його переписку з цим адвокатом за допомогою електронної пошти від 28.10.2010 і 02.1.2010 року, в якій Скаржник вимагає повернути кошти.
На пропозицію Голови дисциплінарної палати КДКА Закарпатської області адвокат Особа_2 надав письмові пояснення, у яких зазначив, що дійсно у листопаді 2009 року він укладав з громадянином Особа_1 договори про надання правової допомоги по його захисту у кримінальній справі, порушеній за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, спочатку на стадії досудового слідства в прокуратурі м. Ужгорода, а потім на стадії розгляду цієї справи в Ужгородському міськрайонному суді. Завдяки його зусиллям як захисника по частині епізодів кримінальної справи провадження було закрито у зв’язку із недоведеністю участі Особа_1 у вимаганні грошових коштів від потерпілих, обвинувачення було перекваліфіковано на ч. 1 ст. 368 КК України, у зв’язку з чим у суді першої інстанції справа розглядалась в частині обвинувачення Скаржника лише за одним епізодом. В судовому засіданні Ужгородського міськрайонного суду під час оголошення вироку він був присутній і негайно повідомив про зміст вироку Особа_1. При цьому роз’яснив Особа_1 право на апеляційне оскарження такого вироку і повідомив, що той може звернутись до нього до 08.10.2010 року для укладання договору про надання правової допомоги і у суді апеляційної інстанції, оскільки з 09 по 25 жовтня 2010 року буде перебувати в США у складі делегації України по програмі «Інформація_2». 30 вересня 2010 року він дійсно запропонував Особа_1 сплатити йому гонорар у розмірі ___ доларів США за надану правову допомогу по кримінальній справі на досудовому розслідуванні і у суді першої інстанції. Оскільки Особа_1 у визначений строк (до 08.10.2010 року) не звернувся, він розцінив це як його намір ухилитись від оплати вже наданої правової допомоги та як відмову від надання йому правової допомоги на стадії апеляційного провадження у справі. Жодних коштів він Особа_1 ., як _______ США, так і _______ доларів США він не отримував.
Додатково адвокат Особа_2 пояснив, що адвокатську таємницю не порушував, пропонував оплатити гонорар за виконану роботу у розмірі ____доларів США, а висновок про те, що Скаржник вів електронну переписку саме з ним є необгрунтованим і недоведеним.
Дослідивши матеріали перевірки, дисциплінарна палата прийшла до наступних висновків.
На час проведення перевірки наведених у скарзі Особа_1 відомостей діють Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року № 5076-VІ та Правила адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з’їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року.
Відносини між адвокатом Особа_2 і Особа_1 ., про які йдеться у скарзі, тривали з 19.11.2009 року (з дати укладення між ними договору) до 29.09.2010 року (до дати постановлення судом першої інстанції вироку), тобто під час дії Закону України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 № 2887-ХІІ та Правил адвокатської етики від 01.10.1999 року, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України.
Отже, у даному випадку для надання оцінки діям адвоката Особа_2 підлягають застосуванню норми Закону № 2887-ХІІ та Правил адвокатської етики 1999 року, а для обґрунтування і прийняття рішення за матеріалами перевірки скарги Особа_1. – норми Закону № 5076-VІ та Правил адвокатської етики 2017 року.
Статтею 7 Закону № 2887-ХІІ передбачено, що при здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення, та відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Згідно з ст. 4 Правил адвокатської етики 1999 року, угода про надання правової допомоги – договір (контракт), згідно з яким одна сторона адвокат, що практикує індивідуально, приймає на себе доручення іншої сторони – клієнта (або його представника) – про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона – клієнт – зобов’язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги.
Відповідно до ст. 40 цих же Правил адвокатської етики, клієнт може в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати угоду з адвокатом в односторонньому порядку. Адвокат не має права вчиняти тиск на клієнта з метою перешкодити реалізації цього права. Водночас адвокат, котрому став відомий намір клієнта розірвати угоду з ним, повинен пояснити клієнту можливі наслідки цього для перспективи подальшого виконання його доручення, з’ясувати причини, що потягли ініціювання клієнтом розірвання угоди, і якщо вони пов’язані з помилковим уявленням клієнта про хід захисту (представництва) його інтересів або обумовлені недоліками в захисті (представництві) клієнта адвокатом, які можуть бути усунені, – пояснити це клієнту і обговорити з ним можливість збереження угоди, якщо це об’єктивно відповідає інтересам клієнта.
З наданої Особа_1 копії укладеного між ним і адвокатом Особа_2 договору від 19.11.2009 року на ведення кримінальної справи слідує, що за його умовами даний адвокат зобов’язався надавати Скаржнику правову допомогу по кримінальній справі лише у прокуратурі м. Ужгорода та в суді першої інстанції.
Матеріалами перевірки стверджується і не заперечується Особа_1., що адвокат Особа_2 надавав йому правову допомогу по захисту у кримінальній справі як в прокуратурі м. Ужгорода, так і в Ужгородському міськрайонному суді під час розгляду цієї справи шляхом підготовки і подання відповідних процесуальних документів та участі у слідчих діях і судових засіданнях.
З огляду на це дисциплінарна палата визнає, що адвокат Особа_2 належним чином виконав свої зобов’язання за договором на ведення кримінальної справи відповідно до умов останнього.
Між тим, від прийнятого на себе захисту Особа_1 адвокат Особа_2 не відмовлявся, однак у день проголошення судом першої інстанції вироку (29.09.2010 року) закінчилася як дія вказаного вище договору на ведення кримінальної справи, так і повноваження цього адвоката здійснювати захист Скаржника. А оскільки Скаржник не надав адвокату Особа_2 повноважень на здійснення свого захисту на стадії апеляційного і касаційного провадження у кримінальній справі, даний адвокат не мав ні підстав, ні обов’язку оскаржувати постановлений відносно Скаржника вирок суду першої інстанції, зокрема і в апеляційному порядку.
Разом з тим, слід врахувати приписи ч. 3 ст. 34 Закону № 5076-VІ, згідно з якими не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги.
З наведеного слідує, що доводи скарги про неналежне виконання адвокатом Особа_2 обов’язків з надання Cкаржнику правничої допомоги у кримінальній справі не знайшли підтвердження та спростовані зібраними матеріалами перевірки.
Відповідно до ст. 12 цього ж Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином і адвокатом.
Пунктом 2.2 вже згаданого договору від 19.11.2009 року на ведення кримінальної справи передбачено, що клієнт зобов’язується оплачувати надані послуги шляхом попередньої оплати або не пізніше трьох днів з часу підписання акту прийому-здачі виконаних робіт.
Згідно з ст. 9 Закону № 2887-ХІІ адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть консультацій, порад, роз’яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків.
Особа_1 стверджує, що адвокат Особа_2 отримав від нього ______ доларів США гонорару, а також порушив вимоги щодо збереження адвокатської таємниці під час спілкування цього адвоката із своїм колегою.
Адвокат Особа_2 заперечив факти отримання від Скаржника будь-яких грошових коштів і порушення ним адвокатської таємниці.
На підтвердження таких своїх тверджень Особа_1 надав лише матеріали його переписки з адвокатом Особа_2 за допомогою електронної пошти, з яких вбачається, що даний адвокат не збирається повертати грошові кошти і обговорював Скаржника з колегою.
Дисциплінарна палата не визнала такі матеріали належними і достатніми доказами і не прийняла їх до уваги, оскільки з цих матеріалів неможливо встановити походження і розмір грошових коштів, які адвокат Особа_2 нібито не збирається повертати, та визначити, чи відносився предмет обговорення клієнта цим адвокатом зі своїм колегою до адвокатської таємниці.
Будь-яких інших належних і достатніх доказів на підтвердження таких фактів Особа_1 не надав, не здобуті такі докази і під час перевірки.
За приписами ст. 70 Правил адвокатської етики 2017 року та ст. 7 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки, адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарної відповідальності, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.14 №120 (з наступними змінами і доповненнями), адвокат не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов’язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.
Приймаючи до уваги такі приписи вказаних нормативних документів щодо презумпції невинуватості адвоката та недоведеність Особа_1 викладених у його скарзі доводів про неналежну поведінку адвоката Особа_2., дисциплінарна палата прийшла до висновку, що така скарга не може бути визнана належним зверненням, яке містить достатні відомості про наявність в діях цього адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката.
У зв’язку з цим, керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарна палата прийняла рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до вимог ст. 70 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним зꞌїздом адвокатів України 2017 року від 09.06.2017 року, адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному стягненню, доки його вину не буде доведено у законному порядку.
Обовꞌязок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює питання дисциплінарної відповідальності відносно адвоката також, звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях, так як усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.
Розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали справи, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія не вбачає підстав для задоволення скарги Особа_1., оскільки не вбачає в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно до п.1 ч. 5 ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
- Скаргу Особа_1 – залишити без задоволення.
- Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.05.2019 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2, – залишити без змін.
Матеріали справи повернути до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури С.В. Вилков
Секретар засідання Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури К.В. Котелевська
08.11.2019