РІШЕННЯ № ІХ-009/2017
27 вересня 2017 року
м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дроздова О.М., заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Беляєва О.А. та Крупнової Л.В., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Котелевської К.В., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вишаровської В.К., Таргонія В.О., Жукова С.В., Левчук Т.В., Чундак М.В., Соботника В.Й., Мягкого А.В., Кострюкова В.І., Чернобай Н.Б., Одновола В.К., Борсука П.Й., Волчо В.В., Подольної Т.А., Пшеничного О.Л., Прокопчука О.М., Кравченка П.А.. Стройванса В.Л., Тарасової А.М., Дімчогло М.І., Місяця А.П., Дроботущенко Т.О., Ноцького О.В. та Петренка В.М., розглянувши у відкритому засіданні скаргу громадянки ОСОБА_ на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №22/ДПВ-17 від 07.02.2017 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_, –
ВСТАНОВИЛА:
До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга громадянки ОСОБА_ на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №22/ДПВ-17 від 07.02.2017, яким відмовлено в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_.
Оскільки скарга надійшла без дотримання вимог ст.ст. 15, 37 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарної відповідальності, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014, зі змінами та доповненнями, то 10.04.2017 за вих. №688 скаргу повернуто заявниці для усунення недоліків.
В подальшому, 18.05.2017 за вх. №8432 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від ОСОБА_ надійшла повторна скарга, в який скаржниця просить про поновлення строків на оскарження рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №22/ДПВ-17 від 07.02.2017, оскільки первинна скарга була подана у визначений законодавством строк, а усунення недоліків здійснено відразу після того, як отримала повідомлення від Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що ОСОБА_ усунула недоліки поданої скарги, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає за можливе розглянути скаргу по суті.
Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волчо В.В., розглянувши матеріали скарги, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури встановила наступне.
За даними Єдиного реєстру адвокатів України адвокат ОСОБА_ має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №___ від ________року, видане Луганською обласною КДКА. Робоче місце адвоката ОСОБА_ знаходиться за адресою: _______________.
Тобто дисциплінарне провадження здійснено належною КДКА за адресою робочого місця адвоката, зазначеного в ЄРАУ, відповідно до вимог ч.3 ст.33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Скаржниця вказує, що оскаржуване рішення постановлено без врахування фактичних обставин, а також те що дисциплінарна палата КДКА Дніпропетровської області поверхнево підійшла до розгляду скарги, не дослідивши, що адвокат ОСОБА_ відмовив скаржниці у поверненні частини отриманого гонорару, який, на думку скаржниці, є занадто великим щодо виконаної ним роботи.
Встановлено, що 13.10.2016 між ОСОБА_ та адвокатом ОСОБА_ було укладено договір про надання правової допомоги.
На умовах передоплати заявником в межах виконання Договору було сплачено гонорар у розмірі 9000,00 гри., що підтверджується довідкою від 13 жовтня 2016 року, яка містить підпис та печатку адвоката ОСОБА_.
Скаржниця звертає увагу на те, що на виконання Договору адвокатом було двічі – 07 листопада 2016 року та 22 листопада 2016 року – взято участь в судових засіданнях по справі №203/5019/16-ц, яка перебувала в провадженні Кіровського районного суду м. Дніпро. Вказані засідання опосередковувались незначним часом їх проведення. Будь-яких інших дій адвокатом в межах Договору здійснено не було.
В подальшому, внаслідок фактичного врегулювання спору із відповідачем у зазначеній цивільній справі, позивачем (скаржником) було подано заяву про залишення позову без розгляду, яка ухвалою Кіровського районного суду від 22 листопада 2016 року була задоволена.
З огляду на те, що виплачений скаржницею адвокату гонорар не є співрозмірним у контексті наданих останнім послуг та не може відповідати критерію розумності з огляду, зокрема, на мінімальний обсяг наданої правової допомоги та незначний час, витрачений адвокатом, ОСОБА_ звернулась до адвоката із пропозицією перегляду розміру гонорару. Поряд із цим, адвокатом, в порушення встановлених засад добросовісності, було категорично відмовлено скаржниці.
ОСОБА_ вважає, що за викладених обставин, в порушення, зокрема, частини 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», частини 3 статті 28 Правил адвокатської етики адвокатом ОСОБА_ отримано від неї гонорар, розмір якого є об’єктивно неспіврозмірним із фактично наданою правовою допомогою та значно перевищує витрати часу адвоката на ведення справи, що є порушенням вимог присяги адвоката України, Правил адвокатської етики та утворює склад дисциплінарного проступку.
Адвокат ОСОБА_ надав письмові пояснення, в яких вказує, що 13.10.2016 між ОСОБА_ та ним було укладено договір про надання правової допомоги у визнанні правочину – нотаріально посвідченого договору позики на 7100 доларів США – удаваним та застосування до нього правил договору купівлі-продажу житлового будинку, сплативши адвокату гонорар у розмірі 9000 грн.
На виконання такого договору адвокат відразу запитав низку документів, розробив відповідну правову позицію та надав довірительці низку юридичних консультацій, після чого склав від імені ОСОБА_ належну позовну заяву до ОСОБА_ (третя особа без самостійних вимог на боці відповідача – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_) про визнання правочину удаваним та подав її до Кіровського районного суду м. Дніпро, де і брав участь у двох засіданнях в якості представника ОСОБА_, а саме 07.11.2016.
Відповідач ОСОБА_, якого текст даного позову переконав у законності вимог ОСОБА_, повідомив суд про добровільне задоволення позовних вимог, після чого головуючий суддя ОСОБА_ оголосив надану напередодні потайки від адвоката до канцелярії суду заяву позивачки (скаржниці) про залишення названого вище позову без розгляду. Висловлюючи суду свою думку з цього приводу, адвокат додав, що таку свою заяву його довірителька надала у зв’язку із добровільним виконанням відповідачем ОСОБА_ її позовних вимог. Такі його уточнення зафіксовані аудіозаписом судового процесу.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпро від 22.11.2016 заява ОСОБА_ була задоволена, її позовна заява у зазначеній цивільній справі № 203/5019/16-ц була залишена без розгляду, але питання про розподіл судових витрат по справі суд не розглядав, оскільки ОСОБА_ у самостійно складеній нею заяві не вказала факт добровільного задоволення відповідачем її вимог, не відобразила прохання про покладення таких витрат на ОСОБА_ та не додала до заяви фінансову довідку ОСОБА_ про отримання ним від скаржниці 9000 гривень гонорару.
Через місяць, тобто 22.12.2016, ОСОБА_, прибувши до офісного кабінету адвоката, попросила пояснити їй порядок компенсування судових витрат по згаданій вище цивільній справі. Після роз’яснень адвокатом змісту ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, ОСОБА_ заявила, що стягне такі гроші не тільки з відповідача, а ще й з адвоката, тому адвокат на другий же день додатково надіслав їй письмову відповідь на ці її питання.
Не погоджуючись з доводами скаржниці, адвокат вважає, що твердження про несправедливість розміру відображеного в договорі від 13.10.2016 гонорару є свідомо надуманим, оскільки така грошова винагорода в 9000 грн. була зазначена у повній відповідності до вимог ст. 1002 ЦК України, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст.ст. 28,29,30 Правил адвокатської етики, а саме:
- при встановленні розміру даного гонорару була врахована суттєва складність майбутньої цивільної справи, адже треба було нотаріально посвідчений договір позики між позичальником ОСОБА_і позикодавцем ОСОБА_на суму 7100 доларів США (176825 грн. 50 коп.) визнати удаваним правочином та застосувати до цього договору позики правила договору купівлі-продажу житлового будинку, де продавцем є ОСОБА_,а покупцем – ОСОБА_;
- при встановленні розміру вказаного гонорару була врахована відповідна адвокатська кваліфікація Вєдути В.В. та відсутність в судових засіданнях позивачки;
- -при встановленні розміру гонорару в сумі 9000 грн. також був врахований адвокатський досвід ОСОБА_, придбаний під час 37-річної юридичної практики, з яких 23 рокив лавах адвокатури;
- максимально врахований був і фінансовий стан клієнта – регулярний щомісячний дохід громадянки ОСОБА_, а також отримання нею незадовго до цього від ОСОБА_17490 грн. 20 коп. Слід додати, що розмір гонорару адвоката ними був заздалегідь узгоджений у адвокатському офісі, при цьому початкова запропонована сума у 18000 грн. була знижена вдвічі – до 9000 грн. (менше 5% від суми позики з урахуванням штрафних сум), після чого ОСОБА_, повернулась додому, і лише потім, обміркувавши їх бесіду, знову приїхала до офісу адвоката, підписавши договір та сплативши добровільно узгоджений і досить розумний гонорар.
Ще одне твердження заявниці – щодо відмови адвоката від бесіди з ОСОБА_- є вкрай надуманим, бо жодного разу, коли вона приходила до офісного кабінету адвоката, а це було тричі – два рази 13.10.2016 під час обговорення і укладення договору і 22.12.2016 з питанням повернення судових витрат – адвокат належним чином приділяв їй увагу, про що свідчить укладений договір про надання правової допомоги та письмова (окрім усної) відповідь на її прохання компенсувати вказані витрати. Більш того, згідно зі ст. 654 ЦК України зміна умов письмового договору повинна бути здійснена виключно у письмовій формі, тоді як ОСОБА_ жодного разу з будь-якою письмовою заявою до адвоката не зверталась. Адвокат вважає, що у відповідності до змісту ст. 204 ЦК України їх договір, в тому числі й в частині розміру гонорару адвоката, є чинним до цього часу.
Крім того, адвокат зазначає, що хибним є твердження його колишньої довірительки про обсяг роботи адвоката лише у вигляді участі у двох судових засіданнях, бо матеріали цивільної справи № 203/5019/16-ц свідчать про розробку адвокатом складної правової позиції, про видобуток цілої низки належних доказів та про складання і надання до суду відповідної позовної заяви з доданими доказовими документами. Після цього, приймаючи участь у судових засіданнях, адвокат у порядку обговорення мирової угоди на користь довірительки провів дві професійні розмови з відповідачем, переконавши його у підсумку про беззаперечну законність позовних вимог ОСОБА_ та отримавши в результаті добровільне виконання ОСОБА_ бажаних для ОСОБА_ наслідків. Таким чином, жодних прав громадянки ОСОБА_ адвокат ні в чому не порушував; узгоджений ними у договорі гонорар в розмірі 9000 гри. був визначений ними обома з ретельним врахуванням складності справи, кваліфікації адвоката і досвіду, а також фінансового стану довірительки, в зв’язку з чим цей гонорар є достатньо розумним. Натомість ОСОБА_ у самостійно складеній нею потайки від адвоката заяві про залишення позову без розгляду не вказала факт добровільного задоволення відповідачем її вимог, не відобразила прохання про покладання таких витрат на відповідача ОСОБА_ та не додала до заяви фінансову довідку адвоката, а замість цього надала вигадану скаргу аби незаконно збагатитись за рахунок адвоката, стягнувши одні і ті ж кошти і з ОСОБА_, як це передбачає закон, і з адвоката.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що:
- Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
- Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
- При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У відповідності до п. 7 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого Рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014, зі змінами та доповненнями, (далі – Положення) обов’язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.
Згідно з пп. 3 п. 14 Положення на підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява (скарга) заявник (скаржник) надає докази, а вразі неможливості – зазначає докази, надання яких самостійно є неможливо, із обов’язковим зазначенням причин та прохання до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про їх витребування.
Під час перевірки обставин, викладених у скарзі ОСОБА_, встановити факт неналежного виконання адвокатом умов договору про надання правової допомоги та неспівмірний розмір сплаченого гонорару із фактично наданою правовою допомогою адвокатом не є можливим, оскілки матеріали дисциплінарного провадження не містять жодного належного доказу, який би свідчив про вказані факти.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.
Договір, укладений 13.10.2016 між ОСОБА_ та адвокатом ОСОБА_ про надання правової допомоги, мав на меті визнання правочину – нотаріально посвідченого договору позики на 7100 доларів США, удаваним та отримання клієнтом компенсації.
Таким чином при отримання з боку клієнта коштів з боку відповідача договір про надання правової допомоги був виконаний а тому вважається припиненим.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким є:
- порушення вимог несумісності;
- порушення присяги адвоката України;
- порушення правил адвокатської етики;
- розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
- невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків;
- невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
- порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 67 Правил адвокатської етики щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості, при цьому дисциплінарні органи адвокатури України при застосування дисциплінарних стягнень мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати дисциплінарні стягнення лише за винні порушення.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
- Скаргу громадянки ОСОБА_, – залишити без задоволення.
- Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №22/ДПВ-17 від 07.02.2017 про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_, – залишити без змін.
- Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури повідомити про прийняте рішення заінтересованих осіб.
- Матеріали справи повернути до КДКА регіону.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.
Голова Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури О.М. Дроздов
Секретар Вищої кваліфікаційно-
Дисциплінарної комісії адвокатури К.В. Котелевська