РІШЕННЯ № II-004/2025 від 22.02.2025 за скаргою на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 193/2024 від 20.11.2024 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури

РІШЕННЯ № II-004/2025

22 лютого 2025 року
м. Ужгород

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі Т.в.о Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Місяця А.П. та Заступника Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Крупнової Л.В., секретаря засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури – Клечановської Ю.І., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Вишаровської В.К., Ульчака Б.І., Темнохудової З.В., Котелевської К.В., Соботника В.Й., Мягкого А.В., Чернобай Н.Б., Одновола В.К., Дуліч Т.В., Подольної Т.А., Притули О.Б., Тарасової А.М., Дроботущенко Т.О., Усманова М.А., Кузьмінського О.О. розглянувши у відкритому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 193/2024 від 20.11.2024 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2, –

ВСТАНОВИЛА:

Процедура розгляду, що передувала прийняттю рішення КДКА, та процедура розгляду скарги у ВКДКА

  1. 03.09.2024 до КДКА Київської області (вх. № 925) надійшла скарга ОСОБА_1 щодо неналежної поведінки адвоката ОСОБА_2, яка може мати наслідком її дисциплінарну відповідальність.
  2. 04.09.2024 голова дисциплінарної палати КДКА Степанов Є.В. доручив члену дисциплінарної палати провести перевірку відомостей, викладених у скарзі ОСОБА_1
  3. 04.09.2024 на засіданні дисциплінарної палати КДКА Київської області розглянуто клопотання ОСОБА_1, додане до скарги, про відвід членів дисциплінарної палати КДКА Київської області від розгляду її скарги на адвоката ОСОБА_2, та передачу скарги щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для прийняття рішення про перерозподіл скарги. Відводи щодо кожного члена дисциплінарної палати розглянуті в порядку черговості. Щодо кожного члена дисциплінарної палати КДКА Київської області вирішено відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід. Також вирішено відмовити у передачі скарги ОСОБА_1 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для прийняття рішення про перерозподіл скарги (а.с. 52-57)
  4. 25.09.2024 член дисциплінарної палати КДКА повідомив адвоката ОСОБА_2 про проведення перевірки відомостей, викладених у скарзі ОСОБА_1, та запропонував надати письмові пояснення по суті порушених у скарзі питань в строк до 07.10.2024 року.
  5. Письмові пояснення адвокат ОСОБА_2 до КДКА Київської області не надходили.
  6. 19.11.2024, за результатом перевірки відомостей, викладених у скарзі ОСОБА_1, членом дисциплінарної палати КДКА Київської області складено довідку, яка містить викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи (а.с. 47-51).
  7. 20.11.2024 за результатом розгляду скарги про дисциплінарний проступку адвоката, довідки та матеріалів перевірки, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати прийняла рішення № 193/2024 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 (а.с. 58-63).
  8. 17.12.2024 рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 193/2024 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 . направлено на адресу електронної пошти Скаржника та Адвоката.
  9. 16.01.2025 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (вх. № 25207) надійшла скарга ОСОБА_1 від 13.01.2025 на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 193/2024 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2
  10. Строк на оскарження рішення КДКА, передбачений ч. 3 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Скаржницею не пропущений.
  11. 17.01.2025 (вих. № 359) Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури витребувала у КДКА Київської області матеріали дисциплінарного провадження стосовно адвоката ОСОБА_2.
  12. Матеріали дисциплінарного провадження надійшли до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 31.01.2025 (вх. № 25503).
  13. Листом від 03.02.2025 (вих. № 554) Голова ВКДКА доручив члену ВКДКА провести перевірку відомостей, які викладені у скарзі ОСОБА_1 на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 193/2024 від 20.11.2024 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката.
  14. Короткий виклад позиції та доводів учасників дисциплінарного провадження до КДКА.
  15. Із змісту скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що адвокат ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 здійснюють представництво ТОВ «ОСОБА_4» та ТОВ «ОСОБА_5».
  16. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ОСОБА_4» та ТОВ «ОСОБА_5» (надалі — Відповідачі) про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди.
  17. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2022 р. відкрито провадження у судовій справі № ІНФОРМАЦІЯ_1(додаток 3 до скарги).
  18. Представництво Відповідачів здійснюють адвокати Адвокатського бюро «ОСОБА_6» – ОСОБА_3та ОСОБА_2.
  19. У ході розгляду справи адвокат ОСОБА_3 подала до суду клопотання про призначення повторної комісійної експертизи від 24.07.2024 , до якого долучила висновок спеціаліста ПП «ОСОБА_7» від 15.07.2024 р. № 104 (далі – висновок спеціаліста (додаток 4 до Скарги)).
  20. У вступній частині висновку спеціаліста зазначено, що він виконаний на підставі заяви №б/н від 14.06.2024 р. Адвокатського бюро «ОСОБА_6» в особі керівника ОСОБА_2.
  21. Скаржник вказує, що адвокат розголосила конфіденційну інформацію по Скаржника, чим порушила Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та Правила адвокатської етики.
  22. Адвокат ОСОБА_2 письмових пояснень не надала.

Обґрунтування підстав та мотивів прийнятого КДКА рішення

  1. Дисциплінарна палата КДКА Київської області, за результатами розгляду скарги про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки, прийшла до висновку про відсутність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку, виходячи з такого.
  2. Із змісту скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що адвокат ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 здійснюють представництво ТОВ «ОСОБА_4» та ТОВ «ОСОБА_5».
  3. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2022 відкрито провадження у цивільній справі № ІНФОРМАЦІЯ_1 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОСОБА_4» та ТОВ «ОСОБА_5» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
  4. З ухвали Печерського районного суду м. Києві від 09.10.2023 року у справі № ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.07.2023 року витребувано у Відділу дізнання Печерського УП ГУНП у м. Києві з матеріалів кримінального провадження від 16.11.2021 року № 1ІНФОРМАЦІЯ_2 оригінал «Медичної карти стоматологічного хворого» № ІНФОРМАЦІЯ_3 з ТОВ «ОСОБА_4» на ім`я ОСОБА_1 та оригінал «Медичної карти стоматологічного хворого» № ІНФОРМАЦІЯ_4 з ТОВ «ОСОБА_5» на ім`я ОСОБА_1. 16.08.2023 року на адресу суду на виконання ухвали суду надійшли документи з матеріалів кримінального провадження.
  5. Крім того, ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 27.07.2023 року у справі №ІНФОРМАЦІЯ_1 суд задовольнив клопотання представника Скаржниці про забезпечення доказів у зазначеній цивільній справі та витребував у Відділу дізнання Печорського УП ГУНП у м. Києві з матеріалів кримінального провадження від 16.11.2021 року №1ІНФОРМАЦІЯ_2 оригінал «Медичної карти стоматологічного хворого» № ІНФОРМАЦІЯ_3 з ТОВ «ОСОБА_4» та оригінал «Медичної карти стоматологічного хворого» № ІНФОРМАЦІЯ_4 з ТОВ «ОСОБА_5».
  6. Ухвала Печерського районного суду м. Києві від 07.2023 року у справі № ІНФОРМАЦІЯ_1вказує на те, що 19.04.2024 на адресу суду від Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи надійшов висновок експерта № 032-13-2023.
  7. Надалі, у ході здійснення представництва клієнтів адвокат ОСОБА_2 отримала у своє розпорядження копії медичної документації Скаржниці та діючи в інтересах своїх клієнтів, звернулась до «ОСОБА_7» із заявою на проведення дослідження та надала електронні копії вказаної медичної документації спеціалісту ОСОБА_8
  8. На основі наданої медичної документації спеціалістом ОСОБА_8 проведено дослідження та підготовлено висновок спеціаліста № 104 від 15.07.2024 року, який ставить під сумнів правильність та обґрунтованість раніше отриманого судом висновку експерта №032-13-202.3 від 20.03.2024 року. У зв’язку з чим, адвокатом ОСОБА_3 до Печерського районного суду м. Києва подано клопотання про призначення повторної-комісійної судово-медичної експертизи від 24.07.2024 року та висновок спеціаліста № 104 від 15.07.2024 року.
  9. Відповідно до статті 42 Цивільного процесуального кодексу України (далі – «ЦПК України») у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
  10. Учасники справи мають право, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, подавати заяви та клопотання, згідно статті 43 ЦПК України.
  11. Статтями 58, 64 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника. Представник, який має повноваження па ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов’язки.
  12. Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
  13. У межах дотримання принципу законності адвокат зобов’язаний у своїй професійній Діяльності виходити з переваги інтересів клієнта, відповідно до статті 8 Правил адвокатської стики.
  14. Відповідно до статей 55, 59 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, при цьому кожен має право па професійну правничу допомогу. Згідно статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
  15. Таким чином, адвокат ОСОБА_2, маючи право на доступ до матеріалів судової справи, які містять медичну документацію Скаржниці, а також матеріалів, які були надані їй клієнтами, виходячи з переваги інтересів клієнта та діючи в його інтересах, згідно вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської стики, використала медичну документацію для реалізації передбаченого ЦПК України права на збирання та подачу до суду доказів.
  16. Водночас, судові рішення, якими задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про призначення судово-медичної експертизи та забезпечення доказів вказують на те, що Скаржниця була обізнана про наявність її медичної документації у матеріалах судової справи № ІНФОРМАЦІЯ_1, а також про можливість її дослідження експертами, судом та учасниками провадження, попри це Скаржниця не ініціювала питання про розгляд справи у закритому судовому засіданні для забезпечення нерозголошення інформації, яка може становити лікарську таємницю.
  17. Поряд із цим, відповідно до статей 39і, 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я, на звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
  18. Однак скарга та додані до неї матеріали не містять відомостей, які свідчать про те, що копії медичних документів ОСОБА_1 отримані клієнтами адвоката ОСОБА_2 чи ним самим незаконно, або їх розголошення відбулося всупереч законодавчих актів, зокрема норм Конституції та процесуальних законів, які гарантують право особи на судових захист та доступ до правничої допомоги.
  19. Наведене позбавляє можливості стверджувати про наявність порушеного адвокатом ОСОБА_2 обов’язку на нерозголошення лікарської таємниці, зокрема виключає твердження про незаконність передання адвокатом інформації для проведення експертних досліджень та вчинення інших процесуальних дій, необхідних для захисту інтересів клієнта у спорі, ініційованому самою Скаржницею. Таким чином, Скаржниця не довела, що адвокат при здійсненні адвокатської діяльності вдався до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або правилам адвокатської етики.
  20. При прийняті рішення Палата також зважає на те, що Скаржниця є процесуальним опонентом ТОВ «ОСОБА_4» та ТОВ «ОСОБА_5», чиї інтереси представляє адвокат ОСОБА_2, у зв’язку з чим звертає увагу на неможливість подання скарги з метою тиску на адвоката за зловживання правом на звернення зі скаргою. При цьому, Скаржницею не надано на розгляд палати жодних рішень чи ухвал суду, в провадженні якого перебуває відповідна судова справа, які би встановлювали порушення права Скаржниці як учасника такого судового провадження, зокрема при збиранні ним необхідної доказової бази.
  21. Відповідно до статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не допускається зловживання правом па звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.
  22. Отже, вивчивши доводи, викладені у скарзі, дисциплінарна палата КДКА Київської області прийшла до висновку про відсутність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та про відсутність підстав для порушення відносно адвоката дисциплінарної справи.

Короткий виклад позиції та доводів Скаржниці до ВКДКА.

  1. Скаржниця вважає рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 193/2024 від 22.11.2024 незаконним та необґрунтованим.
  2. Зазначає, що членами дисциплінарної палати КДКА Київської області повністю проігноровані норми Закону України від 17.02.2022 № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру», ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 286 Цивільного кодексу України, ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, положення Правил адвокатської етики, її скарга розглянута упереджено.
  3. Рішення було ухвалено дисциплінарною палатою КДКА Київської області 20 листопада 2024, але повний текст направлено на електронну адресу ОСОБА_1 лише 17 грудня 2024, що підтверджується супровідним листом КДКА Київської області від 17.12.2024 № 1223 (додаток 1), отже скарга нею подана у процесуальні строки, передбачені законом.
  4. Разом зі скаргою нею було подано клопотання про відвід членів дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області та передачу скарги щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для прийняття рішення про перерозподіл скарги (додаток 2).
  5. Дисциплінарною палатою КДКА Київської області її не було повідомлено про результати розгляду зазначеного клопотання.
  6. Згідно з нормами статті 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення органів адвокатського самоврядування, які є адміністративними актами, набирають чинності у порядку, визначеному Законом України «Про адміністративну процедуру».
  7. Згідно з нормами статті 23 Закону України від 17.02.2022 № 2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (надалі – Закон № 2073-ІХ) посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, не може брати участі в адміністративному провадженні та підлягає відводу (самовідводу), якщо:
    • вона є або була учасником такого адміністративного провадження чи його представником;
    • вона залучена або була залучена до участі в такому адміністративному провадженні як особа, яка сприяє розгляду справи;
    • вона є членом сім’ї або іншою близькою особою учасника адміністративного провадження або його представника;
    • вона бере участь в одному й тому самому судовому провадженні з учасником адміністративного провадження або його представником;
    • вона перебувала або перебуває у службовій чи іншій залежності від учасника адміністративного провадження чи його представника;
    • вона має або може мати приватний інтерес у результаті вирішення справи;
    • існують інші обставини, що викликають або можуть викликати сумнів у безсторонності (неупередженості) посадової особи адміністративного органу.
  1. За наявності підстав, зазначених у частині першій цієї статті:
    • посадова особа адміністративного органу, яка розглядає справу, зобов’язана заявити самовідвід;
    • учасник адміністративного провадження може подати клопотання про відвід посадової особи адміністративного органу, яка розглядає справу.
  1. Недотримання вимог цієї статті може бути підставою для визнання протиправними процедурних дій та процедурних рішень, вчинених (прийнятих) такою посадовою особою або за її участю під час здійснення відповідного адміністративного провадження, а також прийнятого адміністративного акта.
  2. Згідно з нормами підпункту а) пункту 7 частини 1 статті 28 Закону № 2073-ІХ учасники адміністративного провадження мають право подавати клопотання про відвід посадової особи адміністративного органу, яка розглядає справу, а також відвід особи, яка сприяє розгляду справи.
  3. Нею, як учасником адміністративного провадження, було подане обґрунтоване клопотання про відвід членів дисциплінарної палати КДКА Київської області, яке, виходячи з тексту Рішення, взагалі не розглядалось членами дисциплінарної палати КДКА Київської області та було ними проігнороване.
  4. Ураховуючи ту обставину, що адвокат ОСОБА_2 до грудня 2023 була секретарем кваліфікаційної палати КДКА Київської області, знаходилась у безпосередньому підпорядкуванні діючого Голови КДКА Київської області Поліщука Володимира Анатолійовича, Скаржниця мала обґрунтовані сумніви в неупередженості, об’єктивності та безсторонності членів дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області під час розгляду її скарги. Адже між членами дисциплінарної палати КДКА Київської області та адвокатом ОСОБА_2 могли скластися стійкі дружні відносини, які перешкоджали неупередженому, безсторонньому та об’єктивному розгляду її скарги.
  5. Адвокат ОСОБА_2, у зв’язку із зайняттям тривалого періоду часу посади секретаря кваліфікаційної палати КДКА Київської області могла мати певний вплив на членів дисциплінарної палати КДКА Київської області, як колишня колега в органі адвокатського самоврядування. У зв’язку з цим члени дисциплінарної палати КДКА Київської області не могли об’єктивно і неупереджено виконати свій обов’язок, передбачений п. 57 Положення: розглядати заяви (скарги), перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства України і забезпечувати їх виконання.
  6. Ураховуючи, що у системі адвокатського самоврядування кваліфікаційно-дисциплінарні комісії виступають в ролі квазісудових органів, вважає, що при розгляді її клопотання дисциплінарна палата КДКА Київської області мала врахувати висновки Європейського суду з прав людини, які стосуються відводу судді в судовому процесі, чого не сталося.
  7. На думку Скаржниці, Голова КДКА Київської області Поліщук В.А., у якого колишній секретар кваліфікаційної палати КДКА Київської області ОСОБА_2 знаходилась у підпорядкуванні, не мав права брати участь в ухваленні Рішення, а дисциплінарна палата КДКА Київської області мала б задовольнити клопотання Скаржниці про відведення членів дисциплінарної палати.
  8. Вважає, що комісія розглянула скаргу без дотримання передбаченої процедури та за відсутності зацікавленості в установленні істини, знехтувала правом самостійної ініціативи щодо збору відомостей для прийняття рішення.
  9. Усі наведені та підтверджені доказамидоводи Скаржниці, викладені у скарзі, були залишені дисциплінарною палатою КДКА Київської області поза увагою, незважаючи на те, що порушення адвоката ОСОБА_2 мають явний характер, діяльність адвоката протирічить принципам, закріпленим чинним законодавством та Правилами адвокатської етики, виходячи з наступного.
  10. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «ОСОБА_4» та ТОВ «ОСОБА_5» (надалі — Відповідачі) про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди.
  11. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2022 р. відкрито провадження у судовій справі № ІНФОРМАЦІЯ_1(додаток 3 до скарги).
  12. Представництво Відповідачів здійснюють адвокати Адвокатського бюро «ОСОБА_5» – ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
  13. У ході розгляду справи адвокат ОСОБА_3 подала до суду клопотання про призначення повторної комісійної експертизи від 24.07.2024 , до якого долучила висновок спеціаліста ПП «ОСОБА_7» від 15.07.2024 р. № 104 (далі – висновок спеціаліста (додаток 4 до Скарги)).
  14. У вступній частині висновку спеціаліста зазначено, що він виконаний на підставі заяви №б/н від 14.06.2024 р. Адвокатського бюро «ОСОБА_5» в особі керівника ОСОБА_2.
  15. На дослідження спеціалісту були надані електронні копії таких документів:
  16. копія «Конусно-променевої комп’ютерної 3D томографії скронево- нижньощелепних суглобів» без номера «Клініка естетичної стоматології MD» на ім’я ОСОБА_1, 01.02.1977 р.н., від 13.12.2016 р. на 1 арк.;
  17. копія «МРТ дослідження» №ХС0435 «Центр МРТ діагностики М24» на ім’я ОСОБА_1, 01.02.1977 р.н., від 04.02.2019 р. на 1 арк.;
  18. копія «МРТ дослідження» №ХЕ2722 «Центр МРТ діагностики М24» на ім’я ОСОБА_1, 01.02.1977 р.н., від 24.04.2019 р. на 1 арк.;
  19. копія «Конусно-променевої комп’ютерної 3D томографії скронево- нижньощелепних суглобів» без номера «Клініка естетичної стоматології MD» на ім’я ОСОБА_1, 01.02.1977 р.н., від 26.04.2019 р. на 1 арк.;
  20. копія «Медичної карти стоматологічного хворого» № ІНФОРМАЦІЯ_3 ТзОВ «ОСОБА_4» на ім’я ОСОБА_1, 01.02.1977 р.н., на 12 арк.;
  21. копія «Медичної карти стоматологічного хворого» № ІНФОРМАЦІЯ_4 ТОВ «ОСОБА_5» ТМ «Центр ортодонтії Мирослави Дрогомирецької» на ім’я ОСОБА_1, 01.02.1977 р.н., на 5 арк.;
  22. копія «Висновку експерта (експертиза за матеріалами справи)» № 032-13-2023 «Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи» 22.12.2023 р. -20.03.2024 р. на 46 арк.
  23. Вчинивши такі дії, адвокат ОСОБА_2 розповсюдила інформацію, що містить лікарську таємницю, а саме: без згоди ОСОБА_1 розголосила конфіденційну інформацію щодо медичних обстежень та стану здоров’я ОСОБА_1, надавши третій особі – спеціалісту ПП ««ОСОБА_7» ОСОБА_8 (а можливо і іншим працівникам цього підприємства): медичні документи про факт звернення за медичною допомогою, діагноз, процес лікування та стан здоров’я ОСОБА_1, які ОСОБА_2 отримала під час виконання своїх професійних обов’язків з надання правової допомоги Відповідачам.
  24. Вказане свідчить про грубе порушення адвокатом ОСОБА_2 присяги адвоката України, норм чинного законодавства України, в тому числі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики та порушення обов’язків адвоката, передбачених законом.
  25. Частина друга статті 32 Конституції України не допускає збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди.
  26. Відповідно до норм ст. 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, а також інформація, визнанатакою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.
  27. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) – відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
  28. Відповідно до ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» пацієнт має право па таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при ного медичному обстеженні.
  29. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.
  30. Відповідно до ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійнихабо службових обов’язківстало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають праварозголошувати ні відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
  31. При використанні інформації, що становить лікарську таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта.
  32. Згідно з нормами ст. 286 Цивільного кодексу України, лікарську таємницю становить:
    • таємниця про стан здоров’я особи;
    • факт звернення за медичною допомогою;
    • діагноз;
    • інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи.
  1. У статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
  2. У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).
  3. Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію (пункт 1 статті 17).
  4. Відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат забезпечує захист персональних даних про фізичну особу, якими він володіє, відповідно до законодавства з питань захисту персональних даних.
  5. Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правничої допомоги з передбачених цим Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання, зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.
  6. Адвокат ОСОБА_2 порушила законодавчі заборони розкриття інформації про здоров’я ОСОБА_1, як пацієнта Відповідачів.
  7. Такими діями адвокат ОСОБА_2 грубо порушила право ОСОБА_1 на охорону конфіденційної інформації та лікарської таємниці.
  8. Адвокат ОСОБА_2 є суб’єктом збереження лікарської таємниці, оскільки в силу своїх професійних обов’язків їй була довірена та стала відома конфіденційна інформація про лікування ОСОБА_1, щодо якої вона була повинна забезпечити схоронність, як професійної таємниці, під страхом настання відповідальності відповідно до чинного законодавства.
  9. У рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 року № 2-рп/2012 зазначено, що відповідно до частини першої та другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, тобто використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу без її згоди. Лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, має право вільно на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
  10. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року № 5 у справі Устименка, медична інформація, тобто свідчення про стан здоров’я людини та її історія хвороби, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної.
  11. Верховний Суд у постанові від 20.05.2019 р. у справі № 487/1982/17 підтвердив встановлений судами попередніх інстанцій факт розповсюдження лікарської таємниці зазначивши, що «… суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 із тих підстав, що остання порушила лікарську таємницю, вимоги професійної етики, деонтології та посадової інструкції, надавши сторонній особі інтерв’ю із зазначенням відомостей про пацієнта клініки, які вона отримала під час виконання посадових обов’язків.
  12. Доводи касаційної скарги про те, що вона не розповсюджувала лікарську таємницю щодо пацієнта, не заслуговують на увагу, оскільки пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні, а позивач, надаючи інтерв’ю сторонній особі про відомості зазначені в довідці від 14 березня 2017року про перевірку фактів, викладених у зверненні ОСОБА_5 , порушила права пацієнта ОСОБА_4, про що він особисто зазначив у поданих ніш скаргах».
  13. Верховний Суд у постанові від 20.06.2018 р. у справі № 460/1849/15 погодився з висновками апеляційного суду про те, що оприлюдненням інформації про стан здоров’я позивача, йому спричинена моральна шкода.
  14. Верховний Суд у постанові від 29.06.2022 у справі №205/9115/19 дійшов висновків, що без надання письмової інформованої згоди пацієнтом на розголошення відомостей про позитивний ВІЛ-статус лікар не має права передавати іншій особі, зокрема й іншому лікарю, цю конфіденційну інформацію.
  15. 12.04.2018 р. Шевченківський районний суд м. Чернівці у справі №727/8977/17 визнав незаконними дії головного лікаря Комунальної медичної установи «Міська поліклініка №3» щодо надання письмової відповіді №225 від 07 лютого 2016 року на запит адвоката Корнієнко Вячеслава Миколайовича від 11 січня 2016 року №3-КМУ-3 в частині розголошення без згоди пацієнта серед третіх осіб конфіденційної інформації про його стан здоров’я і про проходження ним медичного обстеження.
  16. У справі №212/2-4174/11, визнаючи факт розповсюдження конфіденційної інформації про стан здоров’я ОСОБА_2 без його згоди серед третіх осіб порушенням прав, свобод і законних інтересів людини та недотримання приписів Конституції України, вимог інформаційного та медичного законодавства, Вінницький міський суд Вінницької області виходив з того, що головний лікар ОСОБА З, як розпорядник інформації про стан здоров’я пацієнта ОСОБА2 його згоди і дозволу на її використання і поширення не отримував, а тому, надавши фахівцю, завідуючому кафедрою діабетології національної академії післядипломної освіти ім. Шупика Маньківському медичні документи, в яких міститься конфіденційна інформація про стан здоров’я хворого, діяв незаконно, всупереч вимог закону.
  17. У контексті цього Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) зазначив (рішення у справі М.С. проти Швеції 1997 рік), що охорона даних особистого характеру, й особливо медичних даних, має основоположне значення для здійснення права на повагу до приватного та сімейного життя. Дотримання конфіденційності відомостей про здоров’я становить основний принцип правової системи всіх держав учасниць Конвенції.
  18. ЄСПЛ у §§ 95, 96 рішення від 25 січня 1997 року у справі «Z проти Фінляндії» (заява № 22009/93 [1997] ECHR 10) зазначив, що захист особистих даних, не тільки медичних, є надзвичайно важливим для реалізації особою свого права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції. Повага до конфіденційності інформації про стан свого (пацієнта) здоров’я є невід’ємним принципом правових систем країн-учасниць Конвенції. Вирішальною є не лише повага до медичної таємниці пацієнта, а також і забезпечення його довіри до медичної професії та медичних послуг загалом. Без такого захисту особи, які потребують медичної допомоги, можуть відмовлятись від надання інформації особистого та інтимного характеру, що може бути необхідним для отримання належного лікування, та навіть від прагнення отримати таку допомогу, і таким чином наражати себе та своє здоров’я, а у випадку інфекційного захворювання – і здоров’я суспільства, на небезпеку. Таким чином, внутрішнє законодавство повинно забезпечувати достатні гарантії з метою запобігання передачі або розголошенню медичної таємниці, що може суперечити положенням ст. 8 Конвенції.
  19. Показовим в цьому плані є рішення ЄСПЛ від 06 червня 2013 року по справі «ОСОБА_1І та інші проти Росії». ЄСПЛ зазначив, що порушення права на невтручання в особисте життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції, полягало в тому, що інформація про відмову заявників від переливання крові була надана комітетом охорони здоров’я на запит прокуратури. Запит на вказану інформацію подавався прокуратурою в рамках розслідування, яке проводилося стосовно релігійної організації, членами якої були заявники. ЄСПЛ визнав невиправданим таке втручання в особисте життя заявників. ЄСПЛ зобов’язав Росію виплатити громадянкам ОСОБА_12 та ОСОБА_11 компенсацію в сумі 5000 євро (6622 доларів США) кожній. Російські правоохоронні органи без дозволу вищезгаданих осіб отримали їхню особисту медичну документацію. Суд визнав такі дії порушенням фундаментального права на недоторканність приватного життя і охарактеризував це право як «особливо важливий принцип», гарантований Конвенцією.
  20. Отже, обов’язком лікаря та інших осіб, яким у зв’язку’ з виконанням професійних або службових обов’язків стала відома лікарська таємниця, є необхідність її дотримання. Розповсюдження таких відомостей можливе лише за умови отримання згоди пацієнта.
  21. Посилання дисциплінарною палатою КДКА Київської області у Рішенні на те, що в діях адвоката ОСОБА_2 не має складу дисциплінарного правопорушення, адже вона діяла у рамках реалізації прав на збирання доказів, передбачених Цивільним процесуальним кодексом, не відповідають нормам чинного законодавства.
  22. Так, дисциплінарною палатою КДКА Київської області у Рішенні зазначено (абз.10, арк. 4):
  23. ….адвокат ОСОБА_2, маючи право на доступ до матеріалів судової справи, які містять медичну документацію Скаржниці, а також матеріалів, які були надані їй клієнтами, виходячи з переваги інтересів клієнта та діючи в його інтересах, згідно вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та правил адвокатської етики, використала медичну документацію для реалізації передбаченого ЦПК України права на збирання та подачу до суду доказів».
  24. По-перше, слід зауважити, що адвокат ОСОБА_2 згідно з нормами законодавства, наведеними вище, не мала право залучати третіх осіб для дослідження медичної документації ОСОБА_1без згоди останньої.
  25. По-друге, згідно з нормами статті 78 Цивільного процесуального кодексу України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
  26. Отже, ураховуючи вищенаведене, висновок спеціаліста від 15.07.2024 , який був виконаний на підставі незаконно переданої адвокатом ОСОБА_2 третій особі інформації про ОСОБА_1, що містить лікарську таємницю, є недопустимим доказому розумінні положень статті 78 ЦПК України та не може братись судом до уваги. Що, власне кажучи, і відбулось: у судовому засіданні 6 серпня 2024 року суд відмовив у долученні до матеріалів справи висновків спеціаліста ПП «ОСОБА_7» ОСОБА_8
  27. Надалі за текстом Рішення дисциплінарна палата КДКА Київської області зазначає (ост. абз. арк. 4), що «наявність судового рішення, яким задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про призначення судово-медичної експертизи та забезпечення доказів вказують на те, що Скаржниця була обізнана про наявність її медичної документації в матеріалах судової справи №ІНФОРМАЦІЯ_1, а також про можливість її дослідження експертами, судом та учасниками справи. Попри це Скаржниця не ініціювала питання про розгляд справи у закритому судовому засіданні для забезпечення нерозголошення інформації, яка може становити лікарську таємницю».
  28. І надалі Дисциплінарна палата КДКА Київської області виснує (абз. 2 арк. 5), що «скарга та додані до неї матеріали не містять відомостей, які свідчать про те, що копії медичних документів ОСОБА_1 отримані клієнтами адвоката ОСОБА_2 незаконно, або їх розголошення відбулося всупереч законодавчих актів, зокрема норм Конституції та процесуальних законів, які гарантують право особи на судовий захист та доступ до правової допомоги»
  29. Вищевикладені висновки дисциплінарної палати КДКА Київської області відверто дивують. Скаржниця взагалі не зазначала у своїй Скарзі про те, що медична документація ОСОБА_1 потрапила до матеріалів суду або до адвоката ОСОБА_2 незаконно. ОСОБА_1 абсолютно не заперечує проти того, що сама надала до судової справи у якості доказів документи, що містять лікарську таємницю. Отже, цілком очевидно, що адвокат ОСОБА_2 отримала доступ до цієї документації як законний представник відповідачів у цивільній справі, і це не є предметом оскарження.
  30. Разом з тим, отримавши доступ до медичної документації ОСОБА_1, ОСОБА_2 передала її для виготовлення висновку спеціаліста третім особам без згодн на теОСОБА_1,що є грубим порушенням норм чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики. І саме такі дії ОСОБА_2 є дисциплінарним правопорушенням.
  31. Адвокат ОСОБА_2 не діяла в рамках реалізації процесуальних прав сторони в цивільному процесі, адже її ніхто не примушував отримувати докази у недопустимий законодавством спосіб. Адвокат ОСОБА_2 не була обмежена у процесуальному праві звернутися до суду з клопотанням про проведення додаткової або повторної експертизи (як зробила ОСОБА_1 як позивач у справі), і отримати відповідний висновок напідставі рішення суду, що передбачено чинним законодавством і не порушувало б право ОСОБА_1 У такому разі, адвокат ОСОБА_2 діяла б «виходячи з переваги інтересів клієнта та діючи в його інтересах».
  32. Факт того, що Скаржниця не ініціювала питання про розгляд справи у закритому судовому засіданні для забезпечення нерозголошення інформації, яка може становити лікарську таємницю, жодним чином не впливає на порядок розповсюдження інформації, що містить лікарську таємницю, передбачений законодавством, позаяк:
    • сторонні особи (вільні слухачі) під час розгляду справи не брали участі, що унеможливлювало витік інформації, що містить лікарську таємницю про ОСОБА_1, третім особам;
    • усі рішення у цивільній справі №ІНФОРМАЦІЯ_1, що оприлюднюються у Єдиному державному реєстрі судових рішень, є знеособленими, інформація, що містить персональні дані, закрита
    • матеріали дисциплінарної справи не містять інформації про те, що інформація, що містить лікарську таємницю про ОСОБА_1, потрапила до ПП «ОСОБА_7» від третіх осіб. Навпаки, висновок спеціаліста містив чітке посилання на заяву саме адвоката ОСОБА_2, до якої і була долучена медична документація про стан здоров’я та обстеження ОСОБА_1, яка стала відома адвокату з матеріалів судової справи №ІНФОРМАЦІЯ_1;
    • розгляд справи у відкритому судовому засіданні не позбавляє учасників судової справи дотримуватись норм чинного законодавства щодо поширення інформації, що містить лікарську таємницю, яка їм стає відомою під час розгляду справи.
  1. Ураховуючи вищенаведене, вважаю, що висновки дисциплінарної палати КДКА Київської області, викладені у Рішенні, не узгоджуються з нормами чинного законодавства.
  2. Таким чином, те, що ОСОБА_1 є процесуальним опонентом медичних закладів, представником яких є адвокат ОСОБА_2, не надає права останній порушувати закон та поширювати медичну таємницю про ОСОБА_1 третім особам без її згоди; не свідчить про те, що подана Скарга є необґрунтованою або має ознаки тиску на адвоката.
  3. Те, що скаржницею не надано жодного рішення чи ухвали суду, у провадженні якого перебуває судова справа, які б встановлювали порушення права Скаржника як учасника такого судового провадження при збиранні ним доказової бази, не свідчить про відсутність у діях адвоката ОСОБА_2 складу дисциплінарного правопорушення.
  4. Вищезазначене свідчить про те, що адвокат ОСОБА_2 у порушення норм чинного законодавства України здійснила розголошення третім особам конфіденційної інформації про ОСОБА_1 (лікарської таємниці), яка стала їй відома у зв’язку із наданням правничої допомоги у рамках цивільної справи, чим грубо порушила присягу адвоката України, норми чинного законодавства України, у тому числі Закон України «Про адвокатурута адвокатську та діяльність», Правила адвокатська етики. І саме кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатура наділена дискреційними повноваженнями за законом оцінити законність дій адвоката.
  5. Зважаючи на викладене, Скаржниця вважає, що дії адвоката ОСОБА_2 є грубим порушенням ч.2 ст. 21 Закону України «Про інформацію», ч.1 ст. 39і, ч.1 ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», ч.1 статті 4; п.п. 1, 5, 6 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 21, ст. 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики, а саме частини першої та третьої статті 7 Правил адвокатської етики, якою визначене:
  6. У своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинногозаконодавства України,сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
  7. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
  8. частини другої статті 11 Правил адвокатської етики, якою визначено:
  9. Адвокат зобов’язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.
  10. частини другої статті 19 Правил адвокатської етики:
  11. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавствуабо цим Правилам.
  12. статті 25 Правил адвокатської етики:
  13. Адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби, зокрема спонукати свідків до надання завідомо неправдивих показань, вдаватися до протизаконних методів тиску на протилежну сторону чи свідків (погроз, шантажу тощо), використовувати свої особисті зв’язки (чи в окремих випадках особливий статус) для впливу прямо або опосередковано на суд або інший орган, перед яким він здійснює представництво або захист інтересів клієнтів, використовувати інформацію, отриману від колишнього клієнта, конфіденційність якої охороняється законом, використовувати інші засоби, що суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
  14. Неправомірні дії адвоката ОСОБА_2, на думку Скаржниці, свідчать про неналежне виконання адвокатом своїх професійних обов’язків, що за своїм характером та змістом є грубим порушенням присяги адвоката України, порушенням законодавства України і Правил адвокатської етики та створюють негативне враження у інших осіб від такої поведінки адвоката, що негативно відображається на авторитеті адвокатури в цілому. Ба більше, адвокат ОСОБА_2 тривалий термін (до грудня 2023 року) перебувала на посаді секретаря Кваліфікаційної палати КДКА Київської області і її професійна діяльність має бути прикладом для інших адвокатів.
  15. Враховуючи вищевикладене, Скаржниця просить:

скасувати рішення Дисциплінарної палати КДКА Київської області від 20 листопада 2024 р. №193/2024 про відмову у порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2

направити скаргу ОСОБА_1 від 29.08.2024 р. щодо неналежної поведінки адвоката Адвокатського бюро «ОСОБА_5» ОСОБА_2, яка може мати наслідком її дисциплінарну відповідальність, направлену до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури іншого регіону.

Нормативно-правові акти, які підлягають застосуванню

  1. Цивільно-процесуальний кодекс України
  2. Закон України про адвокатуру та адвокатську діяльність
  3. Правила адвокатської етики.

Мотиви ВКДКА з правим обґрунтуванням.

  1. Перевіривши доводи поданої скарги, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури виходить з таких міркувань.
  2. ВКДКА було встановлено, що адвокат ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 здійснюють представництво ТОВ «ОСОБА_4» та ТОВ «ОСОБА_5».
  3. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.05.2022 відкрито провадження у цивільній справі № ІНФОРМАЦІЯ_1за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОСОБА_4» та ТОВ «ОСОБА_5» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
  4. З ухвали Печерського районного суду м. Києві від 09.10.2023 року у справі № ІНФОРМАЦІЯ_1вбачається, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.07.2023 року витребувано у Відділу дізнання Печерського УП ГУНП у м. Києві з матеріалів кримінального провадження від 16.11.2021 року № 1ІНФОРМАЦІЯ_2 оригінал «Медичної карти стоматологічного хворого» № ІНФОРМАЦІЯ_3 з ТОВ «ОСОБА_4» на ім`я ОСОБА_1 та оригінал «Медичної карти стоматологічного хворого» № ІНФОРМАЦІЯ_4 з ТОВ «ОСОБА_5» на ім`я ОСОБА_1. 16.08.2023 року на адресу суду на виконання ухвали суду надійшли документи з матеріалів кримінального провадження.
  5. Крім того, ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 27.07.2023 року у справі №ІНФОРМАЦІЯ_1суд задовольнив клопотання представника Скаржниці про забезпечення доказів у зазначеній цивільній справі та витребував у Відділу дізнання Печорського УП ГУНП у м. Києві з матеріалів кримінального провадження від 16.11.2021 року №1ІНФОРМАЦІЯ_2 оригінал «Медичної карти стоматологічного хворого» № ІНФОРМАЦІЯ_3 з ТОВ «ОСОБА_4» та оригінал «Медичної карти стоматологічного хворого» № ІНФОРМАЦІЯ_4 з ТОВ «ОСОБА_5».
  6. Ухвала Печерського районного суду м. Києві від 07.2023 року у справі № ІНФОРМАЦІЯ_1вказує на те, що 19.04.2024 на адресу суду від Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи надійшов висновок експерта № 032-13-2023.
  7. Надалі, у ході здійснення представництва клієнтів адвокат ОСОБА_2 отримала у своє розпорядження копії медичної документації Скаржниці та діючи в інтересах своїх клієнтів, звернулась до «ОСОБА_7» із заявою на проведення дослідження та надала електронні копії вказаної медичної документації спеціалісту ОСОБА_8
  8. На основі наданої медичної документації спеціалістом ОСОБА_8 проведено дослідження та підготовлено висновок спеціаліста № 104 від 15.07.2024 року, який ставить під сумнів правильність та обґрунтованість раніше отриманого судом висновку експерта №032-13-202.3 від 20.03.2024 року. У зв’язку з чим, адвокатом ОСОБА_3 до Печерського районного суду м. Києва подано клопотання про призначення повторної-комісійної судово-медичної експертизи від 24.07.2024 року та висновок спеціаліста № 104 від 15.07.2024 року.
  9. Відповідно до статті 42 Цивільного процесуального кодексу України (далі – «ЦПК України») у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
  10. Учасники справи мають право, зокрема ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, подавати заяви та клопотання, згідно статті 43 ЦПК України.
  11. Статтями 58, 64 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника. Представник, який має повноваження па ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов’язки.
  12. Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
  13. У межах дотримання принципу законності адвокат зобов’язаний у своїй професійній Діяльності виходити з переваги інтересів клієнта, відповідно до статті 8 Правил адвокатської стики.
  14. Відповідно до статей 55, 59 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, при цьому кожен має право па професійну правничу допомогу. Згідно статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
  15. Таким чином, адвокат ОСОБА_2, маючи право на доступ до матеріалів судової справи, які містять медичну документацію Скаржниці, а також матеріалів, які були надані їй клієнтами, виходячи з переваги інтересів клієнта та діючи в його інтересах, згідно вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської стики, використала медичну документацію для реалізації передбаченого ЦПК України права на збирання та подачу до суду доказів.
  16. Водночас, судові рішення, якими задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про призначення судово-медичної експертизи та забезпечення доказів вказують на те, що Скаржниця була обізнана про наявність її медичної документації у матеріалах судової справи № ІНФОРМАЦІЯ_1, а також про можливість її дослідження експертами, судом та учасниками провадження, попри це Скаржниця не ініціювала питання про розгляд справи у закритому судовому засіданні для забезпечення нерозголошення інформації, яка може становити лікарську таємницю.
  17. Поряд із цим, відповідно до статей 39, 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров’я, на звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
  18. Однак скарга та додані до неї матеріали не містять відомостей, які свідчать про те, що копії медичних документів ОСОБА_1 отримані клієнтами адвоката ОСОБА_2 чи ним самим незаконно, або їх розголошення відбулося всупереч законодавчих актів, зокрема норм Конституції та процесуальних законів, які гарантують право особи на судових захист та доступ до правничої допомоги.
  19. Наведене позбавляє можливості стверджувати про наявність ознак порушеного адвокатом ОСОБА_2 обов’язку на нерозголошення лікарської таємниці, зокрема виключає твердження про незаконність передання адвокатом інформації для проведення експертних досліджень та вчинення інших процесуальних дій, необхідних для захисту інтересів клієнта у спорі, ініційованому самою Скаржницею. Таким чином, Скаржниця не довела, що адвокат при здійсненні адвокатської діяльності вдався до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або правилам адвокатської етики.
  20. ВКДКА зважає на те, що Скаржниця є процесуальним опонентом ТОВ «ОСОБА_4» та ТОВ «ОСОБА_5», чиї інтереси представляє адвокат ОСОБА_2, у зв’язку з чим звертає увагу на неможливість подання скарги з метою тиску на адвоката за зловживання правом на звернення зі скаргою. При цьому, Скаржницею не надано на розгляд палати жодних рішень чи ухвал суду, в провадженні якого перебуває відповідна судова справа, які би встановлювали порушення права Скаржниці як учасника такого судового провадження, зокрема при збиранні ним необхідної доказової бази.
  21. Відповідно до статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», не допускається зловживання правом па звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.
  22. Стосовно доводів скаржниці щодо неправомірного відхилення КДКА її клопотання про відвід, ВКДКА зазначає наступне.
  23. П. 6.4.2. Регламенту КДКА регіону учасники засідання КДКА мають право до початку засідання заявити відвід члену (членам комісії) за наявності об‘єктивних даних, які свідчать про можливу упередженість чи зацікавленість члена комісії у вирішенні питання, включеного до порядку денного засідання.
  24. ВКДКА зазначає, що Скаржницею не було надано об‘єктивних даних, які свідчать про можливу упередженість чи зацікавленість члена комісії у вирішенні питання, включеного до порядку денного засідання.
  25. На підставі викладеного, керуючись статтею 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
  1. Скаргу Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України, – залишити без задоволення.
  2. Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати № 193/2024 від 20.11.2024 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2, – залишити без змін.

Матеріали дисциплінарної справи повернути до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.

Відповідно до ч. 7 ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Т.в.о. Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури
Андрій МІСЯЦЬ

Секретар засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури
Юлія КЛЕЧАНОВСЬКА

22.02.2025