Рішення № ІV-004/2022 за скаргою на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області № Д/1-3 від 26.01.2022 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката

РІШЕННЯ № IV-004/2022

 29 квітня 2022 року
м. Київ

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В., заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Крупнової Л.В. та Місяця А.П., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури – Котелевської К.В., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Вишаровської В.К., Ульчака Б.І., Приходька О.І., Клечановської Ю.І., Василевської О.А., Темнохудової З.В., Соботника В.Й., Мягкого А.В., Чернобай Н.Б., Дуліч Т.В., Волчо В.В., Подольної Т.А., Пшеничного О.Л., Прокопчука О.М., Кравченка П.А., Притули О.Б., Тарасової А.М., Дімчогло М.І., Лучковського В.В., Дроботущенко Т.О., Усманова М.А., Кузьмінського О.О., розглянувши у відкритому засіданні скаргу Особа_1 на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області № Д/1-3 від 26.01.2022 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2, –

ВСТАНОВИЛА:

Процедура розгляду, що передувала прийняттю рішення КДКА, та процедура розгляду скарги у ВКДКА

1. 04.01.2022 до КДКА Рівненської області надійшла скарга Особа_1 (далі – Скаржник) на дії адвоката Особа_2 (далі – Адвокат) щодо порушення Правил адвокатської етики та положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон) адвокатом, що полягає у неналежному представництві інтересів Скаржника Адвокатом в суді, порушення права на належний захист (представництво), яке потягло наслідки у вигляді позбавлення Скаржника майна в судовому порядку.
2. Перевірка відомостей, викладених у скарзі Особа_1 проводилася Головою дисциплінарної палати КДКА Рівненської області Особа_3, яка 06.01.2022 звернулася до Адвоката з повідомленням про проведення щодо нього перевірки для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.
3. 25.01.2022 Головою дисциплінарної палати було складено довідку та подано її на розгляд палати в засідання, призначене на 26.01.2022. Адвокат брав участь у вказаному засіданні та надавав пояснення.
4. Рішенням дисциплінарної палати Рівненської області від № Д/1-3 від 26.01.2022 було відмовлено в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2 (далі – Рішення КДКА Рівненської області або оскаржуване рішення).
5. 08.02.2022, супровідним листом від 07.02.2022 оскаржуване рішення було направлено дисциплінарною палатою КДКА Рівненської області на адресу Адвоката та Скаржника.
6. 10.02.2022 до ВКДКА надійшла скарга Особа_1 на рішення КДКА Рівненської області. Строк на оскарження Скаржником не пропущено.
7. 04.04.2022 матеріали перевірки відносно адвоката надійшли до ВКДКА.
8. 07.04.2022 Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури доручив члену ВКДКА Особа_4 провести перевірку відомостей та фактів, які викладені у скарзі.

Короткий виклад позиції та доводів учасників дисциплінарного провадження

9. На думку Скаржника, оскаржуване рішення є незаконним, невмотивованим та необґрунтованим, оскільки КДКА Рівненської області, поклала в його основу пояснення лише Адвоката, не перевірила належним чином мотиви та належні обставини, які свідчать про наявність в діях Адвоката ознак дисциплінарного проступку.
10. Вказує, що Адвокат під час представництва інтересів Скаржника, як відповідача, у Здолбунівському районному суді Рівненської області в цивільній справі щодо поділу майна між ним та його колишньою співмешканкою, не використав наявні та обов’язкові правові механізми для належного захисту його інтересів, як клієнта, що призвело до ухвалення судом рішення, яким Скаржника протиправно позбавлено права власності на 1/2 нерухомого майна. Так, зазначене майно не підлягало поділу відповідно до Закону внаслідок презумпції особистої приватної власності.
11. Так, Скаржник стверджує про протиправне залишення поза увагою дисциплінарної палати фактів, що прямо вказують на наявність в діях Адвоката ознак дисциплінарного проступку – недотримання приписів ч.2 ст.30 Закону та ч.2 ст. 28 ПАЕ, тобто, не використання Адвокатом, який вступив у справу після подання позову наступних правових механізмів: не були подані беззаперечні докази презумпції особистої приватної власності Скаржника на земельну ділянку яка не підлягала поділу – копія рішення ОСОБА_5 Здолбунівського району Рівненської області Інформація_3 та копія державного акту про право власності на земельну ділянку серії Інформація_4; не було подано відзиву/заперечень на позов; не було подано зустрічного позову; не подання Адвокатом заяви про залишення без розгляду позовної заяви, оскільки сплинули строки позовної давності.
12. Додатково вказує на процесуальні порушення дисциплінарної палати під час прийняття оскаржуваного рішення, зокрема – порушення приписів ч. 2 ст. 39 Закону щодо не дотримання трьохденного строку направлення рішення сторонам, а також на неправильне та передчасне застосування КДКА Рівненської області приписів ст.7 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженим Рішенням від 30.08.2014 №120 (далі – Положення №120) в частині презумпції невинуватості Адвоката та покладення обов’язку щодо доведення вини на скаржника на стадії порушення дисциплінарної справи. Також звертає увагу на незаконний висновок дисциплінарної палати про повну відповідність дій Адвоката під час представництва інтересів Скаржника умовам договору про надання правової допомоги, оскільки зазначений договір за формою не відповідає вимогам законодавства.
13. Скаржник просить рішення КДКА Рівненської області скасувати та прийняти нове, яким порушити дисциплінарну справу відносно Адвоката. Скарга також містить вимогу Скаржника щодо компенсації йому витрат на організаційно-технічне забезпечення розгляду скарги за рахунок Адвоката.
14. Адвокат до ВКДКА пояснень не надавав, у поясненнях до КДКА Рівненської області не заперечував про наявність договірних відносин між ним та Скаржником, як клієнтом.
15. Зазначив про добросовісне відношення його, як представника, до виконання обов’язків, встановлених законодавством. Зазначив про його вступ у справу вже після закінчення строків на подання відповідних документів: відзиву на позовну заяву, зустрічного позову і вказав про те, що йому представницею Скаржника, не були передані жодні докази по справі, в тому числі і правовстановлюючі документи на оспорювану земельну ділянку.
16. Зазначає, що представниця скаржника наполягала на обранні тактики захисту – укладенні мирової угоди з позивачкою. Зауважив, що підпис у скарзі на його поведінку не відповідає підпису Скаржника.
17. Адвокат просив відмовити в порушенні дисциплінарної справи.

Встановлені фактичні обставини

18. Згідно відомостей, які містяться в ЄРАУ, адвокат Особа_2 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Інформація_1. Адресою робочого місця Адвоката є: Адреса_1.
19. 19.10.2017 ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області відкрито провадження по цивільній справі № Інформаці_2 за позовом Особа_6 до Особа_1 про поділ майна, набутого за час спільного проживання однією сім`єю. Предметом спору у цій справі був поділ земельної ділянки площею 0,0813 га, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: Адреса_2 (надалі – спірна земельна ділянка, земельна ділянка). Зазначеною ухвалою суд запропонував відповідачу подати до 25.10.2017 свої письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються. Засідання по справі було призначене на 26.10.2017 на 14:00 год.
20. Вказана земельна ділянка відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку серії Інформація_4 належала на праві особистої приватної власності Скаржнику та рішенням сесії ОСОБА_5 була надана йому на підставі статті 118 Земельного кодексу України в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
21. 28.11.2017 між Особа_7, як представником Особа_1, та адвокатом Особа_2 був укладений договір про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокат зобов’язався надавати правову допомогу: ведення цивільної справи (представництво) у Здолбунівському районному суді Рівненської області за позовом Особа_6 до Особа_1 про поділ майна, набутого під час спільного проживання однією сім’єю, з усіма правами, які мають позивач і відповідач і які передбачені ст.ст. 27, 31 ЦПК України.
22. 01.11.2017 Здолбунівським районним судом Рівненської області було прийнято рішення по справі № Інформаці_2 (далі – судове рішення), яким позовні вимоги Особа_6 до Особа_1 задоволені; встановлено факт проживання позивачки та Скаржника однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з липня 2004 року по січень 2015 року; визнано за Особа_6 право часткової власності на 1/2 частки земельної ділянки, житлового будинку з надвірними будівлями.
23. В описовій частині судового рішення вказано про те, що відповідач в суд не з`явився. Відзиву на позов не подавав. Також в мотивувальній частині судового рішення зазначено: «Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на спростування презумпції спільності права власності на майно, набуте сторонами в період спільного проживання. Відповідач не звертався до суду з зустрічним позовом про визнання майна особистою приватною власністю, тобто відповідач не оспорив в суді презумпцію спільності права власності на майно, набуте сторонами в період спільного проживання, а саме земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку та господарських будівель…Зазначені обставини дають суду підстави вважати, що позов про поділ майна, набутого сторонами в період спільного проживання підлягає до задоволення».

Обґрунтування підстав та мотивів прийнятого КДКА рішення

24. Відмовляючи у порушенні дисциплінарної справи відносно Адвоката, КДКА Рівненської області зазначила про те, що в діях адвоката не встановлено порушень присяги адвоката, правил адвокатської етики, Закону, які містять ознаки дисциплінарного проступку і виходила з принципу презумпції невинуватості адвоката і покладення обов’язку доведення його вини на скаржника.
25. Дисциплінарна палата КДКА Рівненської області обмежилася висновком про те, що правова допомога Скаржникові надавалася Адвокатом відповідно до умов договору, а його позиція в суді відповідала позиції заявника.

Нормативно правові акти, які підлягають застосуванню

26. Відповідно до вимог частини 1 статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісіє адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
27. Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
28. Пунктами 1, 3, 5 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що дисциплінарним проступком адвоката є, зокрема, порушення присяги адвоката України, порушення правил адвокатської етики, невиконання або неналежне виконання адвокатом професійних обов’язків.
29. Статтею 37 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено стадії дисциплінарного провадження, до яких відноситься: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
30. Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.
31. Згідно зі ст. 2 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженим Рішенням від 30.08.2014 №120 (далі – Положення №120), дисциплінарним провадженням визнається процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознаки дисциплінарного проступку.
32. Згідно ст. 3 Положення № 120, адвоката може бути притягнено до дисциплінарної відповідальності лише в порядку дисциплінарного провадження, з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, види якого передбачені статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
33. Згідно ст. 32 Положення № 120, дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
34. Частиною 3 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
35. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організації, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб.
36. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов’язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.
37. Згідно зі ст. 11 Правил адвокатської етики (далі – ПАЕ), зважаючи на суспільну значущість і складність професійних обов’язків адвоката, від нього вимагається високий рівень професійної підготовки, ґрунтовне знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва. Адвокат зобов’язаний надавати професійну правничу (правову) допомогу клієнту, здійснювати його захист та представництво компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність у врахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта та можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до виконання доручення.
38. Відповідно до приписів ст. 17 ПАЕ приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання. Адвокат не повинен здійснювати ведення справи, що не відповідає його рівню професійної компетенції, без участі та за згодою клієнта в ній іншого адвоката, який володіє необхідною компетенцією.
39. Відповідно до абз. 5 ст. 18 ПАЕ адвокат повинен неупереджено й об’єктивно повідомити клієнту наявність відомих йому фактичних і правових підстав, які можуть позитивно або негативно впливати на ймовірне виконання певного доручення, і поінформувати в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, що бажає клієнт.
40. Статтею 27 ПАЕ встановлено, що кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу. При виконанні доручення адвокат зобов’язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва.
41. Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким, зокрема, відповідно до п.3 та п.5 ч. 2 ст. 34 є невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків, порушення Правил адвокатської етики.
42. Статтею 37 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Мотиви та висновки ВКДКА

43. Перевіривши доводи поданої скарги, висновки КДКА регіону, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури враховує, що згідно зі статтею 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положенням № 120, дисциплінарним провадженням визнається процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
44. Отже, визначальним при вирішенні питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката є встановлення у діях адвоката саме наявності або відсутності ознак дисциплінарного проступку.
45. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, в частині додержання критеріїв обґрунтованості та вмотивованості рішень, також мають враховувати усталену практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), відповідно до якої рішення мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими. Також у рішеннях має бути надана правова оцінка доводів сторін.
46. Отже, в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката мають бути викладені обставини, виявлені під час перевірки, надано оцінку доводам учасників дисциплінарного провадження, зроблена аргументація та мотивація наявності чи відсутності ознак дисциплінарного проступку.
47. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, перевіривши матеріали, що надійшли з КДКА регіону, та доводи, наведені у скаргах, дійшла висновку, що дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області неповно дослідила матеріали перевірки та не надала оцінки ключовим доводам Скаржника.
48. Дисциплінарна палата обмежилась зазначенням в оскаржуваному рішення лише того, що правова допомога Скаржникові надавалася Адвокатом відповідно до умов договору, а його позиція в суді відповідала позиції заявника.
49. Так, поза увагою дисциплінарної палати залишилися твердження Скаржника щодо порушення Адвокатом обов’язкових приписів ст. 11 та абз. 2 ст. 27 ПАЕ щодо компетентності, добросовісності адвоката під час виконання доручення та обов’язку використання ним всіх розумно необхідних і доступних йому законних засобів для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва.
50. ВКДКА вважає слушними доводи Скаржника щодо наявності ознак дисциплінарного проступку в бездіяльності Адвоката, що полягає в не використанні в рамках представництва інтересів Скаржника, як відповідача у цивільній справі № Інформаці_2, жодного з перерахованих нижче доступних законних процесуальних засобів захисту таких, як:

1) подання відповідно до ч. 1 ст. 128 ЦПК, чинного на час відкриття провадження у справі, відзиву та відповідних доказів на підтвердження обставин, викладених у відзиві на позовну заяву, з обґрунтуванням підстав поважності пропуску строку на подання таких документів;

2) подання відповідно до чинної на той час ст.123 ЦПК зустрічного позову до початку розгляду справи по суті, з обґрунтуванням підстав поважності пропуску строку на подання таких документів;

3) подання відповідно до чинного на час виникнення відносин ст. 72 ЦПК заяви про залишення позову Особа_6 без розгляду у зв’язку з пропуском строку на звернення до суду, яка може бути подана на будь-якій стадії судового розгляду.

51. Докази щодо використання адвокатом хоча б одного з перелічених вище процесуальних механізмів відсутні в матеріалах перевірки, що дає ВКДКА всі підстави вважати, що в такій поведінці адвоката наявні ознаки дисциплінарного проступку – неналежного виконання професійних обов’язків та порушення вимог ст. 11, абз. 2 ст. 27 ПАЕ.
52. Разом з цим, комісія вважає за необхідне звернути увагу на те, що Скаржником вірно вказано у скарзі про те, що застосування вищеперелічених процесуальних механізмів, як методів і прийомів адвокатської діяльності, навіть після спливу процесуального строку на їх реалізацію (строку подання відповідних заяв, клопотань) є можливим і виправданим, оскільки саме судом встановлюються факти пропуску строків, поважність причин пропуску та поновлюються зазначені строки, а вступ у справу адвоката є самостійною підставою для аргументації при поновленні судом таких строків.
53. У зв’язку із цим, для належного захисту прав Скаржника, адвокат зобов’язаний був звернутися з клопотання про поновлення строків на подання відзиву на позов та подати відповідний відзив, а також, при необхідності подати клопотання про поновлення строків та подати зустрічний позов (що є необхідним в даній категорії справ та про що додатково зазначено судом в судовому рішення).
54. Крім того, адвокатом не було подано клопотання про залишення без розгляду позову, що грубо порушує права Скаржника.
55. ВКДКА вважає, що підтвердженням наявності в діях Адвоката ознак неналежного виконання професійних обов’язків, що зазначені вище, є також текст судового рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01.11.2017 по справі № Інформаці_2 (далі – судове рішення), яким позовні вимоги Особа_6 до Особа_1 задоволено та визнано за Особа_6 право часткової власності на 1/2 частки земельної ділянки та житлового будинку з надвірними будівлями. В описовій частині судового рішення вказано про те, що відповідач відзиву на позов не подавав. Також в мотивувальній частині судового рішення суд, посилаючись на практику Верховного Суду та відповідні правові і процесуальні норми, зазначає про обов’язок саме сторін по цивільній справі на спростування презумпції спільності права власності на майно, яке набуте подружжям в період шлюбу і надання доказів на підтвердження своєї позиції та зазначає: «…Відповідачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на спростування презумпції спільності права власності на майно, набуте сторонами в період спільного проживання. Відповідач не звертався до суду з зустрічним позовом про визнання майна особистою приватною власністю, тобто відповідач не оспорив в суді презумпцію спільності права власності на майно, набуде сторонами в період спільного проживання, а саме земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку та господарських будівель…Зазначені обставини дають суду підстави вважати позов про поділ майна, набутого сторонами в період спільного проживання підлягає до задоволення».
56. Окрім того, ВКДКА звертає увагу на те, що наявність ознак дисциплінарного проступку в поведінці Адвоката вбачається з тексту вищевказаного судового рішення, оскільки цим рішенням встановлений причинно-наслідковий зв’язок між не наданням відповідачем суду доказів на спростування презумпції спільності права власності на земельну ділянку та наслідками у вигляді задоволення позову та визнання права часткової власності на спірне майно за Особа_6 Як вказує суд у рішенні: «Зазначені обставини дають суду підстави вважати позов про поділ майна, набутого сторонами в період спільного проживання підлягає до задоволення».
57. В оскаржуваному рішенні у спростування доводів Скаржника про неподання Адвокатом в рамках судової справи документів, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України та ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України були беззаперечними доказами презумпції особистої приватної власності Скаржника на спірну земельну ділянку і, за наявності яких в матеріалах судової справи зазначене нерухоме майно не підлягало би поділу (рішення ОСОБА_5 Здолбунівського району Рівненської області Інформація_3 та копія державного акту про право власності на земельну ділянку серії Інформація_4 (надалі разом – докази презумпції особистої приватної власності Скаржника)), дисциплінарна палата зазначила, що «перевіркою не встановлено, що докази, про які вказує заявник, ним або його довіреною особою передавалися адвокату, і саме з вини адвоката».
58. ВКДКА критично відноситься до такого висновку дисциплінарної палати КДКА Рівненської області, з огляду на таке.
59. Аналізуючи практику Верховного Суду у спорах про поділ майна між колишнім подружжям або особами, які перебували у фактичних сімейних відносинах, ВКДКА зазначає, що в таких спорах, в першу чергу, підлягає обов’язковому поетапному визначенню: об’єкт поділу (спірне майно), після чого – обов’язкове встановлення походження спірного майна на підставі правовстановлюючих документів, тобто, підстави виникнення прав на нього у однієї з осіб, які спільно проживали, оскільки обов’язковому врахуванню судами підлягає презумпція особистої приватної власності, встановлена статтею 57 СК України.
60. Таким чином, ВКДКА констатує, що в матеріалах перевірки відсутні будь-які дані, які би вказували на те, що Адвокатом вчинялися будь-які дії для з’ясування обставин, які підлягають обов’язковому встановленню у спорах вказаної категорії – підстав виникнення права власності на спірну земельну ділянку у його Клієнта. Тобто адвокатом не вживалося дій по виявленню та/або встановленню правовстановлюючих документів щодо предмету спору.

61. Також комісія звертає увагу на те, що пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організації, громадських об’єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
62. Тобто, Адвокат для отримання зазначеної обов’язкової інформації та доказів презумпції особистої приватної власності Скаржника міг використати такі альтернативні механізми, як з’ясування у клієнта або його представника вказаних обставині отримання від них доказів, подання адвокатського запиту до компетентних органів або отримання відомостей з державних реєстрів, подання клопотань про витребування доказів та ін. Однак, в матеріалах перевірки відсутні будь-які докази таких дій Адвоката, що має ознаки неналежного виконання ним професійних обов’язків з представництва інтересів Скаржника.
63. Таким чином, ВКДКА бере до уваги факт того, що докази презумпції особистої приватної власності Скаржника вже існували на момент виникнення судового спору, в якому Адвокат здійснював представництво інтересів Скаржника, вказані документи є основоположними у судовій справі, оскільки встановлюють спосіб набуття права власності його клієнта на спірну земельну ділянку, що була предметом спору.
64. У свою чергу, адвокат в будь-якому випадку, в силу здійснення належного представництва інтересів був зобов’язаний з’ясувати ці обставини, довести їх до відома суду і підтвердити належними доказами – чого ним, виходячи з наявних матеріалів, зроблено не було.
65. Також слід відмітити, що основні юридичні документи, які підтверджують право Скаржника на особисту приватну власність датовані 2008 року, тобто вони існували на час розгляду позову та наявні у Скаржника.
66. А тому, ВКДКА критично відноситься до твердження Адвоката про те, що йому ці документи нібито не надавалися. Оскільки, подача до суду першої інстанції даних документів, могла б кардинально змінити рішення суду, а тому не логічним залишається твердження Адвоката, що Клієнт нібито не надав йому основних документів, які були наявні, а Адвокат сам жодних дій щодо отримання цих документів не вчинив.
67. Додатково ВКДКА звертає увагу на те, що частиною 3 статті 367 ЦПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Таким чином, у разі оскарження Скаржником в апеляційному порядку судового рішення, прийнятого не на його користь, і подання ним до цього суду доказів презумпції особистої приватної власності Скаржника, які не були подані Адвокатом у суді першої інстанції, існує ризик того, що апеляційний суд перегляне справу за наявними доказами, не взявши до уваги доказів презумпції особистої приватної власності Скаржника.
68. Разом з цим, ключовими принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд, гарантований статтею 6 Конвенції. Складовою права на справедливий суд є право особи на захист, на отримання належної правової допомоги фахівця в галузі права, який має спеціальні знання.
69. Також, відповідно до положень абз. 2 ст. 27 ПАЕ, при виконанні доручення адвокат зобов’язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва.
70. Цей обов’язок адвокатів перед їх клієнтами має на меті досягнення для клієнта найкращого позитивного результату і, окрім того, забезпечує належне функціонування системи правосуддя в цілому. Тобто, від дотримання цієї умови також опосередковано залежить право особи на справедливий суд.
71. Так, ЄСПЛ у рішенні «Саранчов проти України» дійшов висновку, що заявник, не маючи жодних спеціальних знань у юриспруденції, не був у змозі належним чином оцінити наслідки відмови від свого права на правову допомогу під час судового розгляду його справи. Зокрема, обчислення початку строку відбуття покарання у справі заявника включало в себе питання застосування правил призначення покарання у міжнародному контексті, повне розуміння яких, без сумніву, вимагало професійних знань адвоката. Ніщо не свідчить про те, що суд першої інстанції довів до відома заявника всю складність правових питань, до яких він був причетний, або що заявник сам був у змозі оцінити ці питання.
72. Таким чином, підсумовуючи у сукупності зазначені вище правові норми та висновки ЄСПЛ, можна дійти висновку про те, що фундаментальний характер та важливість права на захист напряму зумовлює належне здійснення правосуддя та є гарантією забезпечення верховенства права. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд, гарантований статтею 6 Конвенції. Порушення права особи на належний та ефективний захист може призвести до наслідків, які не завжди можуть бути виправлені під час апеляційного перегляду рішення, що призведе до несправедливості у вирішення справи, спричинення матеріальних збитків особі у вигляді позбавлення її майна через неналежне представництво її інтересів адвокатом та зумовить несправедливість національного провадження в цілому.
73. Отже, ВКДКА дійшла висновку, що оскаржуване рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області є невмотивованим та прийнятим без надання оцінки ключових аргументів скарги, тобто без повного дослідження всіх матеріалів.
74. ВКДКА також вважає слушними доводи Скаржника щодо допущення дисциплінарною палатою під час прийняття оскаржуваного рішення порушення вимог ч. 2 ст. 39 Закону щодо обов’язку направлення сторонам рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи у трьохденний строк. Так, оскаржуване рішення було прийнято 26.01.2022, а Скаржникові та Адвокатові направлене засобами поштового зв’язку лише 08.02.2022.
75. Також ВКДКА погоджується із зауваженнями Скаржника щодо передчасного застосування КДКА Рівненської області на стадії порушення дисциплінарної справи приписів ст. 7 Положення №120 в частині покладення обов’язку щодо доведення винуватості адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку на Скаржника, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 36 та ч. 2 ст. 38 Закону на зазначеній стадії можливим і допустимим є лише встановлення ознак дисциплінарного проступку, а не надання оцінки доказам, їх дослідження та встановлення факту наявності/відсутності вини адвоката у вчинення дисциплінарного проступку.
76. Із зазначених міркувань ВКДКА на стадії порушення дисциплінарної справи не вдається до надання оцінки доводам Скаржника щодо невідповідності Договору про надання правової допомоги від 28.11.2017 приписам чинного законодавства щодо наявності обов’язкових положень про врегулювання питань гонорару/оплати послуг. Дослідження зазначених доказів має бути здійснено дисциплінарною палатою на стадії розгляду дисциплінарної справи.
77. З приводу вимоги Скаржника щодо компенсації йому витрат на організаційно-технічне забезпечення розгляду скарги за рахунок адвоката, на якого подано зазначену скаргу, ВКДКА звертає увагу на те, що відповідно до п. 7 Рішення Ради адвокатів України № 37 від 18.06.2020 заявник (скаржник) має право на відшкодування витрат, понесених за організаційне забезпечення розгляду його заяви (скарги), у разі притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за рахунок адвоката, стосовно якого прийнято відповідне рішення. Тобто, право на зазначене відшкодування виникає у скаржника не на стадії порушення дисциплінарної справи, а після прийняття рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за результатами розгляду дисциплінарної справи.
78. Разом з цим, у випадку ухилення адвоката від відшкодування скаржникові зазначених витрат (у разі якщо адвоката було притягнуто до дисциплінарної відповідальності), тоді в діях адвоката наявні ознаки нового дисциплінарного проступку, а саме, – невиконання законних рішень органів адвокатського самоврядування, прийнятих в межах їх компетенції (ч. 2 ст. 12 Правил адвокатської етики).
79. Згідно ст. 32 Положення № 120, дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку
80. Аналізуючи доводи скарги, інші матеріали перевірки, ВКДКА вбачає в діях адвоката Особа_2 ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого п. 3 та п. 5 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме – порушення приписів п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону, ст. 11 та абз. 2 ст. 27 Правил адвокатської етики, тобто, неналежне виконання Адвокатом професійних обов’язків щодо представництва інтересів Скаржника та порушення Правил адвокатської етики.
81. ВКДКА констатує, що з об’єктивного аналізу всіх обставин справи, в діях адвоката вбачаються ознаки порушення права захист (права на представництво) Скаржника, що призвело до можливих, негативних матеріальних наслідків для Скаржника.
82. А тому, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приходить до висновку, що КДКА Рівненської області дійшла помилкового висновку про відсутність підстав для порушення дисциплінарної справи відносно Адвоката.
83. На підставі викладеного, керуючись ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –

ВИРІШИЛА:

84. Скаргу Особа_1 – задовольнити частково.
85. Рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області № Д/1-3 від 26.01.2022 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2, – скасувати.
86. Ухвалити нове рішення про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2.

Матеріали дисциплінарної справи повернути до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області.

Відповідно до ч. 7 ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Голова Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури                     С.В. Вилков

Секретар засідання Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури                     Ю.І. Клечановська