РІШЕННЯ № VІІ-001/2019
31 липня 2019 року
м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В., заступника голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Крупнової Л.В., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури – Котелевської К.В., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Вишаровської В.К., Ульчака Б.І., Приходька О.І., Мельченка В.І., Василевської О.А., Чундак М.В., Мягкого А.В., Кострюкова В.І., Чернобай Н.Б., Одновола В.К., Дуліч Т.В., Волчо В.В., Подольної Т.А., Пшеничного О.Л., Прокопчука О.М., Притули О.Б., Тарасової А.М., Дімчогло М.І., Лучковського В.В., Дроботущенко Т.О., Усманова М.А., Кузьмінського О.О., розглянувши у відкритому засіданні скаргу в.о. Голови Правління АБ «Інформація_1» Особа_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва № 114 від 06.03.2019 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2,-
ВСТАНОВИЛА:
До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга в.о. Голови Правління АБ «Інформація_1» Особа_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва № 114 від 06.03.2019 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2.
У своїй скарзі Скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та зобов’язати КДКА м. Києва розглянути скаргу АБ «Інформація_1» згідно з вимогами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Лучковського В.В., перевіривши матеріали справи, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури встановила наступне.
АБ «Інформація_1» звернувся до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва із скаргою на дії адвоката Особа_2.
У скарзі до регіональної КДКА Скаржник зазначав, що адвокат Особа_2 тривалий час (з 01.07.2011 року по 20.04.2015 року) був працівником АБ «Інформація_1», а 20.04.2015 року був звільнений з посади заступника начальника юридичної служби. На думку Скаржника, адвокат, усвідомлюючи правомірність дій адміністрації банку при його звільненні, вирішив створити надумані підстави для подальшого забезпечення рішень судів на його користь та, у такий спосіб, заволодіти грошовими коштами банку у вигляді зарплати за начебто вимушений прогул.
Так, у квітні 2015 року Особа_2 організував та забезпечив створення Первинної профспілкової організації ПАТ «АБ «Інформація_1» та став займати там посаду заступника керівника, про що банку стало відомо в травні-червні 2015 року, під час відповідних судових засідань.
Крім того, в червні 2015 року Особа_2 звернувся з позовом до суду про поновлення його на роботі. Згідно з рішенням Солом’янського районного суду від 24.02.2016 року у справі № ___________ в задоволенні позову відмовлено повністю. Апеляційна інстанція зазначене рішення скасувала, позов Особа_2 задовольнила та вирішила стягнути на користь Особа_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
Також Особа_2, будучи звільненим з посади заступника начальника юридичної служби АБ «Інформація_1», протягом 2015-2018 року надав і продовжує надавати правову допомогу іншим особам в судових спорах з АБ «Інформація_1», використовуючи при цьому, на думку Скаржника, інформацію, отриману ним у період роботи в банку в силу його посадових повноважень.
Зокрема, Особа_2 надавалася правова допомога в судових справах проти АБ «Інформація_1» за позовами колишніх працівників банку. Скаржник переконаний, що по цим справам адвокатом Особа_2 надавалася суду інформація та документи, які стали відомі адвокату під час його роботи в АБ «Інформація_1», оскільки будучи заступником начальника юридичної служби в АБ «Інформація_1» адвокат Особа_2 володів конфіденційною інформацією щодо діяльності банку, його керівництва, структури, чисельності працівників, функціональних обов’язків працівників, а частина вказаної інформації була в подальшому використана ним у спорах з АБ «Інформація_1».
Скаржник вважає, що представляючи інтереси колишніх працівників банку в суді проти АБ «Інформація_1» та використовуючи інформацію та документи, які були ним отримані під час роботи в банку, адвокат порушив ст. 39 Правил адвокатської етики та ст. 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», на підставі чого просив притягнути адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Рішенням дисциплінарної палати КДКА м. Києва №114 від 06.03.2019 року було відмовлено у порушенні дисциплінарної справи.
Звернувшись до ВКДКА зі скаргою, в.о. Голови Правління АБ «Інформація_1» Особа_1 вважає дане рішення незаконним та необґрунтованим з наступних підстав.
Банк не був належно повідомлений про дату засідання дисциплінарної палати КДКА м. Києва, на якому розглядалось питання про порушення (відмову у порушенні) дисциплінарної справи за заявою банку, а представник банку незаконно був позбавлений права на участь у засіданні дисциплінарної палати КДКА м. Києва, що призвело до прийняття незаконного рішення.
Після свого звільнення адвокат Особа_2 протягом 2015-2017 років надавав і продовжує надавати правову допомогу колишнім працівникам Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Інформація_1» у спорах з АБ «Інформація_1». На підставі договорів ним здійснюється представництво у судах щодо захисту інтересів звільнених працівників АБ «Інформація_1» у спорах про поновлення на роботі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу. Будучи заступником начальника юридичної служби АБ «Інформація_1» адвокат Особа_2 володів конфіденційною інформацією щодо діяльності банку, його керівництва, структури, чисельності працівників, функціональних обов’язків працівників. Він мав доступ до документів та проектів документів, які містять вказану інформацію. При цьому частина вказаної інформації та документів були в подальшому використані ним у спорах з банком. Банк наголошує на порушенні адвокатом Правил адвокатської етики.
При цьому, КДКА м. Києва дійшла висновку, що у адвоката не було конфлікту інтересів, ніякої конфіденційної інформації під час роботи в банку він не отримував та не використовував її під час представництва інтересів клієнтів у трудових спорах з банком.
Скаржник також посилається на те, що КДКА регіону не спростувала наведених банком у скарзі фактів, а в рішенні №114 не доведено правомірність дій Особа_2., оскільки не надано оцінки його дій щодо подання вказаних документів.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, оцінивши кожен з доводів Скаржника, співставивши їх у сукупності з наданими доказами та матеріалами провадження, звертає увагу на наступне.
Адвокат Особа_ 2 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № ____ від 31.01.2008 року, видане Київською міською КДКА), згідно данних Єдиного реєстру адвокатів України обліковується у Раді адвокатів м. Києва та здійснює свою діяльність у м. Києві, тому первинна скарга розглядалась належною регіональною КДКА.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення про порушення або відмову у порушенні дисциплінарної справи приймається більшістю голосів членів дисциплінарної палати, які беруть участь у її засіданні.
Регламентом кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затвердженим рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2013 року № 268, із змінами та доповненнями (далі – Регламент КДКА), визначено, що формою роботи кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є засідання (п. 6.1.1.).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Статтею 40 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим Зʼїздом адвокатів України від 17.11.2012 р., які діяли в період виникнення обставин справи (ст. 39 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним зʼїздом адвокатів України від 09.06.2017 р.), встановлює: адвокат не може приймати доручення від клієнта, якщо суть доручення зводиться до необхідності вчинення дій в інтересах такого клієнта спрямованих на захист його прав, які перебувають в конфлікті інтересів з юридичною особою, в якій адвокат раніше працював, або надавав правову допомогу в результаті чого володіє інформацією, яка може бути використана проти такої юридичної особи.
Таким чином, в даному випадку для встановлення в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку необхідною є одночасна наявність, зокрема, таких підстав:
- дії в інтересах клієнта, спрямовані на захист його прав, перебувають в конфлікті інтересів з юридичною особою;
- наявність в минулому факту перебування адвоката в трудових відносинах з юридичною особою;
- володіння інформацією, яка може бути використана проти такої юридичної особи внаслідок перебування в трудових відносинах.
З наявних у матеріалах провадження позовів вбачається, що Особа_2 виступав представником колишніх працівників банку Особа_3, Особа_4, Особа_5, Особа_6., Особа_7, яким Особа_2 надавав правову допомогу у справах.
Разом із тим, у матеріалах провадження відсутні договори про надання правової допомоги адвокатом, з яких би слідувала наявність відповідних правовідносин та обсяг повноважень адвоката щодо збирання та використання інформації, яка у подальшому була (могла бути) використана, суть доручення та види правової допомоги.
Поняття «конфлікт інтересів» визначено в п. 8. ч. 1 ст. 1. Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 9 Правил адвокатської етики (в редакції, що діяла в період виникнення обставин справи), як суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.
Банк зазначав, що у цих справах адвокатом надавалася інформація та документи, які стали відомі адвокату під час його роботи в АБ «Інформація_1».
Однак, у матеріалах дисциплінарного провадження відсутня посадова інструкція (положення, інший документ, що визначає посадові обовʼязки) заступника начальника юридичної служби банку, який виконував функції начальника, що містить повноваження даного працівника, обсяг його повноважень та можливості володіння ним інформацією, що може бути використана проти такої юридичної особи в конкретній справі, та чи могла така інформація вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності по відношенню до такої юридичної особи чи клієнтів.
Отже, з метою встановлення у діях адвоката наявності чи відсутності ознак дисциплінарного проступку, слід перевірити факт наявності договорів про надання правової допомоги, а відтак – наявності чи відсутності правовідносин між адвокатом та клієнтами-колишніми працівниками банку Особа_3, Особа_4, Особа_5 Особа_6, Особа_7, часу їх виникнення, суті доручення, видів правової допомоги, способу отримання інформації.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарне провадження – процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно до ст. 32 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, дисциплінарна справа стосовно адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 року № 120, порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
Таким чином, на стадії проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката докази оцінюють з точки зору наявності або відсутності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
ВКДКА вважає, що при розгляді скарги на дії адвоката Особа_2 дисциплінарна палата КДКА м. Києва не в повному обсязі надала оцінку фактам, викладеним у скарзі АБ «Інформація_1», неповно дослідила обставини щодо наявності чи відсутності ознак конфлікту інтересів, у звꞌязку з чим є підстави для скасування оскаржуваного рішення, направлення справи на новий розгляд до КДКА регіону на стадію проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, в ході якого необхідно:
- зʼясувати на підставі яких договорів виникли правовідносин між адвокатом та Особа_3, Особа_4, Особа_5, Особа_6, Особа_7;
- дослідити посадову інструкцію (положення, інший документ, що визначає посадові обовʼязки) заступника начальника юридичної служби банку, який виконував обов’язки начальника, що містить повноваження даного працівника, обсяг його повноважень, а відтак – можливості володіння ним інформацією, що може бути використана проти такої юридичної особи в конкретній справі та чи могла така інформація вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності по відношенню до такої юридичної особи чи клієнтів.
Стосовно тверджень Скаржника щодо не повідомлення його про засідання дисциплінарної палати КДКА регіону на якому вирішувалося питання про відмову у порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката Особа_2, ВКДКА звертає увагу на те, що на стадії порушення дисциплінарної справи, що врегульована ст. 38 та ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачено ані обов’язку КДКА регіону запрошувати осіб на засідання, а ні права осіб які подали скаргу чи адвоката брати участь у такому засіданні.
При цьому, наступна стадія дисциплінарного провадження, що врегульована ст. 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме розгляд дисциплінарної справи, передбачає обов’язкове запрошення скаржника та адвоката на розгляд такої справи.
Таким чином, доводи Скаржника в даній частині, як підстава для скасування оскаржуваного рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
- Скаргу в.о. Голови Правління АБ «Інформація_1» Особа_1 – задовольнити.
- Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва № 114 від 06.03.2019 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2, – скасувати.
- Направити справу для нового розгляду до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва на стадію проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури С.В. Вилков
Секретар засідання Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури К.В. Котелевська
31.07.2019