РІШЕННЯ № VIІ-005/2020
24 липня 2020 року
м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В., заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Крупнової Л.В. та Місяця А.П., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури – Котелевської К.В., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Вишаровської В.К., Ульчака Б.І., Приходька О.І., Василевської О.А., Коблик М.В., Соботника В.Й., Мягкого А.В., Кострюкова В.І., Чернобай Н.Б., Одновола В.К., Дуліч Т.В., Волчо В.В., Подольної Т.А., Пшеничного О.Л., Прокопчука О.М., Кравченка П.А., Притули О.Б., Тарасової А.М., Лучковського В.В., Дроботущенко Т.О., Усманова М.А., Кузьмінського О.О., розглянувши у відкритому засіданні скаргу Президента Громадської організації «ОСОБА_1» Особа_2 на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва №286 від 29.04.2020 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_3, –
ВСТАНОВИЛА:
До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга Президента Громадської організації «ОСОБА_1» Особа_2 на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва №286 від 29.04.2020 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_3.
Скарга Президента Громадської організації «ОСОБА_1» Особа_2 (далі – Скаржник) містить вимогу про скасування рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва №286 від 29.04.2020 року та ухвалити нове рішення, яким притягнути адвоката Особа_3 до дисциплінарної відповідальності, із наступним позбавленням права на заняття адвокатською діяльністю та виключенням із Єдиного реєстру адвокатів України.
Скаржник вважає, що в оскаржуваному рішенні №286 від 29.04.2020 року дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва зробила висновки та надала оцінки щодо дотримання Особа_3 положень Регламенту Палати з вирішення спорів УАФ, а не Правил адвокатської етики.
Строк на оскарження рішення, передбачені частиною 3 статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Скаржником не порушено.
Згідно витягу із Єдиного реєстру адвокатів України, що міститься у матеріалах дисциплінарного провадження, адвокат Особа_3 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за Інформація_1. Робоче місце адвоката на момент розгляду справи дисциплінарною палатою КДКА м. Києва було зареєстровано за адресою: Адреса_1.
Таким чином, скарга розглянута належною КДКА регіону, відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Особа_4, розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження, які надійшли з КДКА м. Києва, заслухавши інших учасників засідання, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів перевірки до дисциплінарної палати КДКА м. Києва надійшла скарга ГО «ОСОБА_1» щодо порушення адвокатом Особа_3 Правил адвокатської етики і в якій міститься вимога про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.
На обґрунтування своєї позиції Скаржник зазначає, що неприпустимою є ситуація, коли член Палати з вирішення спорів УАФ Особа_3, маючи статус адвоката, спочатку готує матеріали до Палати з вирішення спорів УАФ та подає їх особисто до Палати від імені футболіста-професіонала Особа_5, а потім заявляє самовідвід собі та бере участь як адвокат в розгляді того ж спору.
На думку Скаржника, маючи статус члена Палати з вирішення спорів Української асоціації футболу Особа_3, будучи знайомим з іншими членами Палати з вирішення спорів Української асоціації футболу, що, як вважає Скаржник, є очевидним фактом, здійснював вплив на склад членів Палати з вирішення спорів Української асоціації футболу.
Зокрема, самим фактом своєї участі в її засіданні як представника заявника, маючи при цьому можливість зустрічатись з членами Палати з вирішення спорів Української асоціації футболу щодо заяви футболіста-професіонала Особа_5, а також вчиняти інші дії для ухвалення Палатою з вирішення спорів Української асоціації футболу рішення від 27.11.2019 року на користь Особа_5, що, на думку Скаржника, підриває авторитет адвокатури України та довіру до неї.
В свою чергу, у своїх поясненнях, адвокат Особа_3 заперечує порушення ним Правил адвокатської етики та зазначає, що на час розгляду справи, про яку йдеться в скарзі, він мав статус адвоката, крім того був головним юрисконсультом Громадської організації «Всеукраїнська асоціація футболістів-професіоналів», яка є членом ФФУ та одним з основних напрямів її діяльності якої є представництво прав та інтересів членів асоціації (футболістів-професіоналів) при вирішенні індивідуальних, колективних, трудових та інших спорів, та членом Палати з вирішення спорів Української асоціації футболу.
Його кандидатура у відповідності до ч. 1 ст. Регламенту Палати була затверджена Виконкомом ФФУ у складі Палаті як представника (члена Палати) зі сторони футболістів, запропонованих Всеукраїнською професійною спілкою «Футбол Україна» та Всеукраїнською асоціацією футболістів-професіоналів.
Адвокат Особа_3 стверджує, що жодних обмежень щодо можливості члену Палати бути представником будь-якої сторони Регламент Палати, як і будь-які інші регламентні документи УАФ, не містять.
Крім того, адвокат зазначає, що окремі члени Палати є представниками від футбольних клубів – і є юрисконсультами цих клубів, і саме вони виступають представниками своїх клубів при розгляді справ Палатою за участі їх клубу як у спорах з футболістами професіоналами, тренерами, так і між клубами щодо виплати компенсацій за підготовку футболістів, за підбурювання до розірвання контракту, транспортних виплат.
Кожен з таких членів Палати, будучи представником клубу у справі, заявляє самовідвід та не приймає участі в розгляді та обговоренні справи в якості члена Палати.
В скою чергу, Скаржник підтвердив, що адвокатом Особа_3 було завчасно подано заяву про самовідвід від участі у справі, яка описується в скарзі.
Таким чином, розглянувши скаргу Президента Громадської організації «ОСОБА_1» 29.04.2020 року дисциплінарна палата КДКА м. Києва ухвалила рішення №286 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_3.
Дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, вважає оскаржуване рішення КДКА м. Києва законним та обґрунтованим.
Дисциплінарне провадження – процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку (ч. 2 ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Згідно із ст. 32 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 року №120, із змінами (далі – Положення), дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно до ст. 12 Положення та ст. 70 Правил адвокатської етики, дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії не заборонені законом, Правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов’язаний дотримуватись присяги та правил адвокатської етики, виконувати інші обов’язки передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
Згідно вимог частини 2 статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.
Стаття 70 Правил адвокатської етики також закріплює, що звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь. Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості.
Викладені в скарзі обставини не свідчать про наявність в діях адвоката Особа_3а ознак дисциплінарного проступку.
Оскаржуване рішення КДКА регіону є обґрунтованим, мотивованим та правильним по суті і підстав для його скасування немає.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
- Скаргу Президента Громадської організації «ОСОБА_1» Особа_2а – залишити без задоволення.
- Рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва №286 від 29.04.2020 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_3, – залишити без змін.
Матеріали справи повернути до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури С.В. Вилков
Секретар засідання Вищої кваліфікаційно –
дисциплінарної комісії адвокатури К.В. Котелевська
24.07.2020