Публікації в ЗМІ

Print This Post
90962

Засідання ВКДКА: справа тривалістю у 25 років, «таємниці колгоспного двору» та перекладання на адвоката відповідальності за дії третіх осіб

Спектр причин невдоволення правовими послугами, які надають адвокати, з часом поповнюється новими: поряд із традиційним «оспорюванням» гонорарної політики захисників клієнти, приміром, іноді перекладають відповідальність на останніх за дії третіх осіб та навіть затягування судового розгляду справи. Ураховуючи те, що користувачі юридичних послуг не завжди задоволені рішеннями, які прийняли щодо адвокатів регіональні КДКА, арбітром у цих відносинах вкотре виступила Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, розглянувши на своєму засіданні не один десяток скарг.

Скарги рухатимуться по колу

Порядок денний засідання колегіального органу традиційно вирізнявся своєю насиченістю: членам ВКДКА протягом двох днів належало розглянути 51 скаргу на рішення регіональних комісій. До речі, місцем зібрання вкотре обрали один із заміських готельних комплексів, а вердикти, ухвалені «дисциплінарниками» на попередньому засіданні (ВКДКА захистила двох осіб, скасувавши рішення регіональних комісій, якими їх притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неучасть в окремих засіданнях колегіального органу. — Прим. ред.), жодним чином не вплинули на мотивацію колег відвідувати засідання ВКДКА. Зібравши кворум, «дисциплінарники», не гаючи часу, взялися до роботи.
Розгляду скарг передувало вирішення питання стосовно затвердження рекомендацій щодо визначення КДКА регіону, до якої підлягають направленню заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвокатів, обраних до органів адвокатського самоврядування. Стаття ст.63 Правил адвокатської етики покладає на ВКДКА обов’язок перерозподілу та направлення таких скарг для розгляду до КДКА того регіону, в якому захисник не входить до складу органів адвокатського самоврядування. Вивчивши практику із цього питання, «дисциплінарники» з’ясували, що подібних заяв до них надходить не так уже й мало — від 3 до 10 на місяць. Тож, аби позбутися суб’єктивного фактору у визначенні регіональної комісії, до якої направлятимуть скаргу, виникла необхідність затвердження відповідних рекомендацій.
Так, заступник голови ВКДКА Олег Макаров представив на розсуд колег проект рекомендацій, в основу якого покладено простий географічний принцип: скарги мають рухатися по колу до найближчого місця на карті держави. Однак запропонована концепція передбачала один виняток — міста Луганськ, Донецьк, Севастополь, а також Кримський півострів «випадали» з уявної геометричної фігури.
Таке просте, на перший погляд, «рекомендаційне» питання викликало бурхливі дискусії. Хтось уважав, що одного регіону буде недостатньо (мовляв, для уникнення спокуси й «необхідності» дружби з керівниками сусідніх комісій варто визначити кілька найближчих регіонів), інші взагалі не вбачали необхідності в прийнятті таких рекомендацій. Зрештою «дисциплінарникам» так і не вдалося дійти спільного знаменника. Жодний із запропонованих варіантів не набрав потрібної кількості голосів. Тож за принципом «усе нове — це добре забуте старе» вирішили залишити звичну практику й направляти скарги до одного з територіально найближчих регіонів (ураховуючи рівень завантаження сусідів).

Правова позиція як причина невдоволення

Під час заслуховування скарг «дисциплінарники» ставали на бік то регіональних комісій, то користувачів адвокатських послуг. Тим громадянам, скарги яких грунтувалися на фактах, а не припущеннях, удалося повернути це собі на користь.
Так, 18 лютого минулого року дисциплінарна палата КДКА Харківської області, розглянувши скаргу гр.Л. на адвоката Ф., не знайшла в діях останнього ознак дисциплінарного проступку й відмовила в порушенні дисциплінарної справи. Зокрема, регіональна комісія дійшла висновку, що доводи скаржниці грунтуються тільки на припущеннях, більше того — стосуються правової позиції адвоката у справі. Такий вердикт видався жінці несправедливим. Будучи переконаною в тому, що захисник порушив і адвокатську присягу, і Правила адвокатської етики, а регіональна комісія провела перевірку формально, гр.Л. вирішила шукати правди у вищій інстанції.
Спираючись на матеріали справи, член ВКДКА Тетяна Дроботущенко поінформувала колег про те, як розгорталися події. Виявляється, Ворошиловський райсуд м.Донецька протягом багатьох років, а точніше 25 (!), розглядав цивільну справу про прийняття спадщини, в якій захисниця Ф. представляла інтереси сторони — опонента скаржниці. На думку останньої, адвокат поводилась у суді недостойно, уводячи в оману як служителів Феміди, так і учасників процесу. Своєю чергою гр.Л. не полінувалася здолати сотні кілометрів, аби прибути на засідання й повідомити членам комісії, що саме «за допомогою» адвоката справа затягнулася більш ніж на два десятиліття. Мовляв, захисниця намагалася переконати суд, що скаржниця та її брат є самозванцями й не мають жодного стосунку до спадщини.
«Дисциплінарники» поцікавились у жінки, у чому ж конкретно вона вбачає порушення адвокатом присяги? Наданими поясненнями скаржниця загнала себе в глухий кут, фактично підтвердивши думку регіональної комісії, яка констатувала, що невдоволення викликала саме правова позиція захисниці, а не її непрофесійні дії.
У цій справі ВКДКА була солідарною з попереднім рішенням і відмовила в задоволенні скарги, тим самим захистивши адвоката.
Як стало відомо, дана цивільна справа пройшла багато інстанцій, однак скаржниці так і не вдалося здобути перемогу. Тож, можливо, скарги на адвоката — це лише спроби покарати його за власну поразку? До речі, наразі жінка направила заяву в Страсбург, сподіваючись на те, що Євросуд стане на її бік.

Адвокат повинен уміти все?

Колегіальний орган у своїх рішеннях не раз наголошував, що вирішення конфліктів стосовно гонорарної політики здійснюється між адвокатом і клієнтом у порядку цивільного судочинства й не належить до компетенції ВКДКА. Попри цей «лікнеп», користувачі правових послуг продовжують оскаржувати «грошову» несправедливість. Численними також залишаються скарги щодо пасивної поведінки захисників у судових засіданнях та їхньої «гри на боці опонентів». У той же час деякі скаржники застосовують більш оригінальний підхід, намагаючись, зокрема, перекласти на адвоката відповідальність за дії третіх осіб.
Так, гр.Д. поскаржився на рішення ДП КДКА Закарпатської області від 21.02.2014, яким відмовлено в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката М. Як повідомив доповідач у цій справі О.Макаров, скаржника поведінка захисника влаштовувала частково. Зокрема, гр.Д. у наданих письмових поясненнях указав, що адвокат справно відвідував судові засідання, однак на свої звернення до державних органів отримував або неоперативні відповіді, або такі, що були не на користь скаржника. Власне, саме це в «поведінці» адвоката обурило клієнта.
Свою позицію скаржник висловив і особисто. З’ясувалося, що, крім «невигідних» відповідей державних органів, чоловіка не влаштувало також те, що адвокат не «прискорив» проведення експертизи у справі та не «забезпечив» виконання судового рішення.
Однак доводи скаржника, якими він фактично перекладав на адвоката відповідальність за дії третіх осіб, не переконали членів ВКДКА. Тож і цю скаргу залишено без задоволення, а рішення регіональної комісії — без змін.

Усе почалося з «дивної» довідки

Складною та заплутаною виявилася справа за скаргою гр.Х. на рішення ДП КДКА Тернопільської області від 30.05.2013, яким відмовлено в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката Р.

Історія цього конфлікту бере початок у далекому 2002 році. Саме до цього часу скаржник спокійно володів успадкованою від батьків земельною ділянкою, на якій згодом звів будинок. У нещасливому для скаржника 2002 році світ побачила довідка, яка закріплювала належність будинку до колгоспного двору. Далі ситуація розвивалася стрімко: судовим рішенням приватизація будинку й прибудов до нього визнається незаконною, одна половина майна закріплюється за колгоспним двором, а друга — за скаржником та його родичами. Громадянин Х., дослухавшись до поради свого адвоката, не оскаржив ухваленого рішення — і воно набуло законної сили. Згодом, оговтавшись й усвідомивши власну помилку, чоловік шукав правди в прокуратурі та Службі безпеки, однак ці спроби були невдалими. Про такі обставини повідомила член ВКДКА, доповідач у справі Тетяна Левчук.

Здавалося б, що особливого у справі? Адже причина конфлікту, що виникає щодо поділу майна, стара як світ. І до чого тут адвокат Р.? Виявляється, він представляв у суді інтереси родичів скаржника і, на переконання останнього, підробив злощасну довідку, з якої й почалася судова тяганина (завдяки наявності документа на майно поширювався інший правовий режим і, відповідно, розширювалося коло спадкоємців).

Та на цьому «таємниці колгоспного двору» не закінчуються. Скаржник, який прибув на килим до «дисциплінарників», повідомив, що адвокат послуговувався сфальсифікованим судовим рішенням, яке сам і підробив. Як з’ясувалось, у справі було два вердикти — основний і додатковий (який згодом скасовано). Проте, незважаючи на це, захисник об’єднав два рішення, «виготовивши» з них одне, яке й використовував при подальшому оформленні майна.

Після того як більшість «пазлів» було зібрано докупи, картина почала потроху вимальовуватись. Однак деякі прогалини все ж таки залишалися. Зрештою ВКДКА дійшла висновку, що перевірка регіональною комісією проведена неповно, і задовольнила скаргу частково, повернувши матеріали справи на новий розгляд.

© Закон і Бізнес