Невід’ємною частиною адвокатської практики є необхідність доступу до інформації, що сприяє наданню кваліфікованої правової допомоги з боку адвоката. Найдієвішим методом отримання такої інформації є адвокатський запит. Але цей наріжний камінь адвокатської діяльності завжди був і досі залишається проблемою, яку адвокатам доводиться вирішувати у повсякденній роботі. Підтвердженням цьому факту слугують численні звернення до судових органів влади для оскарження неправомірної відмови у наданні інформації.
Законодавча база, зокрема Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», передбачає досить прозорий механізм забезпечення права адвоката на отримання інформації, що полягає у встановленні адміністративної відповідальності за відмову в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.
Нагадаємо, що відповідно до ст.24 зазначеного Закону, адвокатським запитом є письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об’єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту. Наголошуємо на тому, що Законом заборонено вимагати від адвоката подання інших документів разом з адвокатським запитом. Реальне ж ставлення до адвокатського запиту з боку зазначених структур кардинально відрізняється від визначених законом положень. При отриманні адвокатського запиту вони зазвичай вимагають копію договору про надання правової допомоги, ігнорують запит або порушують терміни реагування на нього. Таке ставлення зазіхає на право адвоката на отримання інформації, що не сприятиме наданню якісної правової допомоги.
Відтак неправомірну відмову у наданні інформації необхідно оскаржувати в судовому порядку. Наведемо кілька прикладів нещодавніх судових рішень, в яких був встановлений факт порушення посадовими особами підприємств, установ права адвоката на отримання інформації за адвокатським запитом і накладено на посадових осіб адміністративні стягнення у вигляді штрафу.
2 вересня 2013 року Подільський районний суд міста Києва, розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності директора департаменту врегулювання збитків з автотранспортних видів страхування фінансової установи, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
6 вересня 2013 року Оболонський районний суд міста Києва, розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності керівника вищого навчального закладу, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згадані постанови суду ґрунтуються на тому, що норма статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є імперативною і передбачає обов’язок, а не право організації надавати інформацію та документи на запит адвоката, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Водночас в обох випадках адвокатами запитувалася інформація про їх клієнтів, що виключає встановлення для адвоката обмежень у доступі до інформації такого характеру.
Валентин Загарія, голова ВКДКА, відзначив: «Прийняття Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є першим кроком до створення по-справжньому дієвого механізму реалізації права адвоката на отримання інформації. Водночас адвокати мають активніше відстоювати своє право на отримання інформації під час надання правової допомоги клієнту. В свою чергу, уповноважені органи адвокатського самоврядування сприятимуть притягненню винних осіб до адміністративної відповідальності. Тільки в такому разі встановлені у вказаному Законі важелі впливу забезпечать реалізацію права адвоката на отримання інформації».
03.10.2013