Постанови

Print This Post

ПОСТАНОВА № V/2-06


 


8 лютого 2008 року                                                                                                     м. Київ


 


Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України в складі Голови комісії – Висоцького В.І., заступника Голови комісії – Єзерської А.О., секретаря комісії – Ковбасінської Г.В., членів комісії: Авраменка Г.М., Башенка С.В., Варфоломеєвої Т.В., Миргородського Ю.М., Дубовика М.І., Ісакова М.Г., Комарницької О.О., Котелевської К.В., Луцюка П.С., Маргулян К.Г., Мельнікова О.А., Радковського Б.Т., Мультяна В.В., Островської Л.В., Павліченко О.В., Павлової М.А., Панасенко Т.П., Паневіна В.О., Рафальської І.В., Ромаданової Г.Г., Яроша І.І., Сергеєвої С.А., Скукіса В.Ф., Соботника В.Й., Ященко Н.В., розглянувши у відкритому засіданні справу за скаргою Лісового Анатолія Федоровича на відмову Харківської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в застосуванні до адвоката Первомайської юридичної консультації Харківської обласної колегії адвокатів Поліщук Ірини Борисівни заходів дисциплінарного характеру,


ВСТАНОВИЛА:


 


Громадянин Лісовий Анатолій Федорович звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури зі скаргою на повідомлення дисциплінарної палати Харківської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, яким йому відмовлено в застосуванні заходів дисциплінарного характеру відносно адвоката Первомайської юридичної консультації Харківської обласної колегії адвокатів Поліщук Ірини Борисівни.


 При  цьому скаржник посилається на те, що вказаний адвокат  здійснювала представництво інтересів його сина Лісового  Володимира Анатолійовича в цивільній справі та  надаючи  йому, як потерпілому по кримінальній справі, правову допомогу, перевищила свої повноваження та  вступила в недозволені відносини зі своїм клієнтом, займалась перелюбством, чим поставила під загрозу існування сім’ї сина.


Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, Висоцького В. І., перевіривши матеріали справи, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вважає, що скаргу Лісового А.Ф.  задовольнити неможливо з огляду на те, що будь – яке рішення дисциплінарної палати відсутнє, а Вища кваліфікаційна комісія адвокатури України розглядає лише скарги на рішення.


Разом з тим, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури відзначає неналежний розгляд скарги в регіональній КДКА, з огляду на що справу необхідно направити на новий розгляд.


 Під час розгляду вказаної справи Харківська обласна КДКА повинна була врахувати наступні обставини та вимоги чинного законодавства:


1.      У випадку наявності інформації про підстави притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності або їх відсутності, голова дисциплінарної палати повинен своїм письмовим рішенням або порушити дисциплінарне провадження або відмовити в його порушенні. До прийняття такого рішення адвоката слід ознайомити з інформацією, яка надійшла до КДКА відносно цього адвоката, і витребувати від адвоката письмове пояснення (п.33 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України № 155 від 05.01.1993 року).\


2.       За результатами розгляду скарги виноситься рішення ( п. 38 Положення про кваліфікаційно – дисциплінарну комісію адвокатури)


 Крім того, практика діяльності  регіональних КДКА свідчить про  необхідність винесення головою дисциплінарної палати відповідного рішення про порушення дисциплінарного провадження або про відмову в порушенні дисциплінарного провадження. Жодного з таких рішень дисциплінарною палатою Харківської обласної КДКА прийнято не було, з чого слід зробити висновок, що скарга Лісового А.Ф. по суті не розглядалась.


Винесення  дисциплінарною палатою повідомлення про відсутність підстав для відкриття дисциплінарного провадження не може підмінити постанову про відмову  в порушенні дисциплінарного провадження.


Крім того,  ч.2 п.36 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури визначає, що дисциплінарна палата може закрити дисциплінарну справу, якщо під час розгляду справи переконається у необґрунтованості скарги та відсутності підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності чи недоцільності накладення стягнення.


 Відповідно до ч.2 п.23 Положення у рішенні палати повинно бути зазначено: назву кваліфікаційно – дисциплінарної комісії, склад палати, місце і час розгляду заяви, прізвище, ім’я по – батькові особи, яка подала скаргу, її пояснення, зміст заяви (обставини справи), прийняте рішення у зв’язку з заявою (міра дисциплінарного стягнення або мотиви закриття справи).


             Відповідь, якою обмежилась КДКА, є порушенням вимог Положення про кваліфікаційно – дисциплінарну комісію адвокатури, оскільки не є ні рішенням про відмову в порушення дисциплінарного провадження, ні рішенням про відмову в задоволенні скарги.


В ході перевірки  також встановлено, що  факт вчинення будь – яких недозволених чи таких, що принижують звання адвоката, відносин не знайшов свого підтвердження, підстав для притягнення адвоката Поліщук Ірини Борисівни до дисциплінарної відповідальності не вбачається.


Крім того, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вважає за необхідне нагадати, що до її компетенції не входить вирішення питань щодо відносин особистого чи сімейного характеру, вказані питання, за наявності для цього підстав, можуть бути розглянуті в позовному порядку.


Враховуючи наведене, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, керуючись ст.ст. 14, 16 Закону України «Про адвокатуру» та п.п. 10-1, 20, 21,  Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури


 


ПОСТАНОВИЛА:


 



  1. Матеріали справи за скаргою Лісового Анатолія Миколайовича відносно адвоката Поліщук Ірини Борисівни направити Голові Харківської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для розгляду по суті.
  2. Секретарю Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити скаржника.
  3. Звернути увагу Голови Харківської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та Голови дисциплінарної палати на належну перевірку звернень громадян та необхідність об’єктивного та правильного прийняття рішень.