Національне агентство з питань запобігання корупції не переконало Верховний Суд у можливості набуття статусу викривача адвокатом та необхідності формування вищою інстанцією висновку з цього питання.
Ухвала Касаційного адміністративного суду від 04.11.2021 у справі № 520/1285/2020 з’явилася у Єдиному державному реєстрі судових рішень, передає «Закон і Бізнес».
Нагадаємо, КДКА регіону притягнуло адвоката, який залучався правоохоронними органами до негласних заходів, до дисциплінарної відповідальності. Це рішення юрист оскаржив до суду. До супроводження процесу долучилося НАЗК, яке оцінило рішення про позбавлення викривача права на зайняття адвокатською діяльністю застосуванням заходу негативного впливу і як порушення Закону про запобігання корупції. У контексті захисту викривача відомство навіть надіслало до ВКДКА припис з вимогою скасувати рішення КДКА регіону.
Розглядаючи справу, суди, зокрема, посилалися на положення рішення Ради адвокатів України від 15.11.2019 № 123, згідно з яким кожен адвокат зобов`язаний утримуватись від участі в конфіденційному співробітництві під час оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, оскільки таке співробітництво може привести до розкриття адвокатської таємниці. У разі отримання пропозицій щодо здійснення таких незаконних дій, адвокати мають звертатись до правоохоронних органів та повідомляти про такі факти ради адвокатів регіонів з метою захисту своїх прав та гарантії адвокатської діяльності.
Оскільки перша інстанція та апеляція стали на бік органів адвокатського самоврядування, НАЗК звернулося до Верховного Суду. Як підставу для перегляду судових рішень відомство, зокрема, вказало відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування заходів негативного впливу до адвоката-викривача. Також йшлося про те, що наразі правовий висновок щодо можливості набуття адвокатом такого статусу Верховим Судом не сформовано.
За правилами п.3 частини четвертої статті 328 КАС підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Але, як зазначили високі судді, оскарження судових рішень з підстав, передбачених цим пунктом вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й:
1) визначення норми (норм) права, що потребує висновку,
2) підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.),
3) зазначення, у чому полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Разом із тим загальні посилання НАЗК на відсутність висновку Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки Національним агентством з питань запобігання корупції не зазначено конкретно норми права, що неправильно застосована судами і потребує вирішенню Верховним Судом шляхом формування відповідного висновку, за обставин, установлених судами у цій справі.
Також у ВС звернули увагу на те, що інші мотиви касаційної скарги зводяться до цитування норм законів «Про запобігання корупції», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, з подальшим їхнім тлумаченням, часткового опису обставин справи та переоцінки доказів, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
З урахуванням наведеного, КАС повернув НАЗК його касаційну скаргу.
09.11.2021