Неможливість дисциплінарної палати КДКА з певних причин здійснити дисциплінарне провадження стосовно адвоката за адресою реєстрації робочого місця, не може слугувати підставою та засобом уникнення таким адвокатом відповідальності за вчинене ним порушення.
На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у справі №260/10589/23 (постанова від 17.10.2024 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Адвокатка, яку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності КДКА Закарпатської області, оскаржила відповідні рішення (про порушення справи і про притягнення до відповідальності) до суду.
Однією з підстав для скасування цих рішень позивачка зазначала те, що оскільки її робочим місцем є місто Київ, КДКА Закарпатської області відповідно до ст. 33 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не мала повноважень здійснювати дисциплінарне провадження відносно неї.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення взагалі не оцінював такий довід. Суд лише побіжно вказав, що голова ВКДКА повинен був врахувати найбільш територіально наближений регіон при скеруванні скарги. Водночас, апеляція зазначила, що наведені аргументи є обґрунтованими, і підтвердила порушення Закону при направленні скарги на Закарпаття і відповідно здійснення дисциплінарного провадження неналежним дисциплінарним органом.
Верховний суд нагадав, що за правилом частини третьої статті 33 Закону дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється за адресою його робочого місця. Проте існують виключення із загального правила територіальної підвідомчості розгляду скарг стосовно адвокатів. Такі випадки виникають внаслідок об`єктивної неможливості здійснити розгляд дисциплінарної скарги відповідною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури.
Але порядок діяльності ВКДКА визначається в тому числі рішеннями з`їзду адвокатів України, Статутом Національної асоціації адвокатів України, Правилами адвокатської етики, рішеннями Ради адвокатів України, Положенням про ВКДКА, Регламентом ВКДКА та іншими правовими актами.
І відповідно до п. 2.3 розділу ІІ Регламенту ВКДКА, ст. 66 Правил адвокатської етики, пп. 22, 23 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, у випадках надходження скарг стосовно членів органів адвокатського самоврядування, а також за умов несформованості регіональної КДКА або відсутності кворуму на її засіданнях, скарги стосовно адвокатів передаються головою ВКДКА на розгляд КДКА іншого регіону.
Пославшись на ці положення, високі судді зауважили, що неможливість дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії з певних причин здійснити дисциплінарне провадження стосовно адвоката за адресою реєстрації робочого місця, не може слугувати підставою та засобом уникнення таким адвокатом відповідальності за вчинене ним порушення, а також не спростовує можливості проведення належної перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката та вчинення інших передбачених законом дій іншим органом.
І такий висновок відповідає правовому висновку щодо застосування ст. 33 Закону, який Верховний Суд висловлював у постанові від 08.10.2020 року у справі № 826/3443/18. Тоді ВС зазначив, що згадана норма закону встановлює загальні правила територіальної підвідомчості розгляду скарг, а положення актів РАУ є нормами, які конкретизують та допускають за умов об`єктивної неможливості, процедурно здійснити розгляд відповідними КДКА дисциплінарних справи не за робочою адресою реєстрації адвоката.
Окремо ВС підкреслив, що КДКА у своїй процесуальній діяльності зобов`язана керуватися рішеннями РАУ, які в силу ч.1 ст. 57 Закону є обов`язковими до виконання.
Компетенція Ради адвокатів України дає право деталізувати у своїх рішеннях певні процедурні моменти діяльності КДКА та ВКДКА. Зокрема, за наявності певних умов, які не відображенні у ст. 33 Закону перенаправлення скарги на дії адвоката до іншої КДКА для подальшого розгляду та прийняття рішення, що не порушує при цьому положення вказаної статті, а навпаки регулює дотримання принципу правової визначеності.
Повертаючись до справи, що розглядалася ВС відзначив, що відповідно до рішення РАУ від 15.12.2021 року № 128 «Про неповноважність та неправомочність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва здійснювати свої функції», рішення РАУ від 28.01.2022 № 6 «Організаційні питання визнання неповноважності звітно-виборної конференції адвокатів міста Києва на прийняття рішень від 07.11.2021 та відсутність юридичних фактів», т.в.о. керівника КДКА міста Києва (тобто за адресою робочого місця позивачки) листом від 10.10.2023 року надіслав голові ВКДКА скаргу на адвокатку для подальшого скерування та розгляду КДКА іншого регіону.
Голова ВКДКА, який направив скаргу до КДКА Закарпатської області, виходив, зокрема, з того, що КДКА м. Києва вважається не сформованою, що є наслідком відсутності кворуму в палатах для прийняття рішень та здійснення повноважень.
Отже, зробив висновок Верховний Суд, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що дисциплінарне провадження відносно позивачки не могло здійснюватися КДКА Закарпатської області.
Твердження суду першої інстанції про те, що голова ВКДКА мав урахувати найбільш територіально наближений регіон при скеруванні скарги є безпідставним, оскільки необхідність врахування наближеності територіального розміщення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не є обов`язковою умовою для направлення скарги до іншого регіону.
Посилання суду апеляційної інстанції на недосконалість формулювання підпункту 2.3.18 Регламенту ВКДКА не заслуговують на увагу, оскільки цей підпункт чітко регламентує право голови ВКДКА скеровувати скарги до іншої КДКА, що забезпечує ефективність, неупередженість та об`єктивність у розгляді скарг. Формальні аспекти формулювання в даному випадку не повинні перешкоджати практичній реалізації цих норм Регламенту, оскільки основною їх метою є забезпечення справедливого, об`єктивного та ефективного розгляду скарг.
24.10.2024