Новини

Print This Post

vilkovПринцип виключного представництва адвокатом іншої особи в суді (так звана адвокатська монополія) безпосередньо пов’язаний з правами людини, гарантованими розділом II Конституції України.

На цьому наголосив голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Сергій Вилков, коментуючи проект Закону № 1013 від 29.08.2019 «Про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії)», внесений Президентом України до Верховної Ради як невідкладний.

На його думку, як і в будь-якому іншому питанні, тут необхідно виділяти сутнісний та формальний аспекти регулювання суспільних відносин. «Дійсно, питання реформування системи професійної правничої допомоги не можна назвати простим, – зазначив він. – Не існує ідеальних законів, які б утілювалися в життя самим фактом їх прийняття. Адже закон – це фактично лише благий намір. І усім добре відомо, куди ведуть такі наміри без реальних дій, спрямованих на їхню реалізацію. То ж змінювати обраний Україною курс на забезпечення європейських цінностей через те, що під час реалізації реформи виникли складнощі технічного характеру (нам добре відома проблема забезпечення представництва юридичних осіб у судах, що постане у 2020 році), може стати визнанням слабкості та неспроможності влади забезпечити виконання задекларованих високих стандартів правової держави».

Очільник ВКДКА нагадав, що ще у 2009 році Конституційний Суд України, розглядаючи справу про правову допомогу (рішення від 30.09.2009 №23рп), зауважив, що саме через інститут адвокатури державою забезпечується конституційна гарантія права кожної людини на отримання професійної правничої допомоги. «У такий спосіб держава бере на себе обов’язок забезпечувати можливість надання кваліфікованої правової допомоги особам у правовідносинах з державними органами», – йдеться у рішенні КС.

І Європейський суд з прав людини, розглядаючи у 2019 році питання адвокатської монополії (рішення у справі «Молдавська проти України»), визнав, що адвокатська монополія жодним чином не порушує права на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини на основоположних свобод, оскільки для забезпечення ефективного захисту особи можуть вимагатися конкретні юридичні кваліфікації.

Сьогодні в Україні виключно адвокати мають особливий порядок допуску до професії, що забезпечується встановленням особливих вимог до кандидата на отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю: складання кваліфікаційних іспитів та стажування, лише адвокати несуть дисциплінарну відповідальність за неякісну правову допомогу. І саме таким чином держава фактично контролює та забезпечує якість надання правової допомоги та виконує свій обов’язок щодо гарантування кожному права на якісну правову допомогу. «Саме з таких позицій виходили фахівці, коли ідея запровадження адвокатської монополії обговорювалася у професійних колах, – зауважив С.Вилков. – Власне це і складає сутнісний аспект проблеми».

Що стосується формальної сторони проблеми, то глава ВКДКА нагадав про позицію іноземних колег, коли в Україні без урахування думки професійної спільноти намагалися проштовхнути сумнозвісний також президентський проект № 9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тоді лише кілька представників Національної асоціації адвокатів України мали право брати участь у консультативному процесі змін законодавства. Внаслідок цього їхні погляди не були враховані під час підготовки проекту. І саме відсутність належної консультації з адвокатами під час законотворчого процесу стало джерелом занепокоєння, зокрема, в Організації Об’єднаних Націй та серед правозахисних організацій усередині України.

«Переконаний, що лише зважена експертна позиція, погоджена із представниками української професійної спільноти, може забезпечити належну реалізацію конституційної гарантії ст. 59 Основного Закону права кожного на професійну правничу допомогу», – резюмував С.Вилков.