Максим СІЧОВИЙ, “Закон і Бізнес”
Покірність і пасивність не личать професії адвоката. Адже захист людини, проти якої працює державний механізм, подекуди вимагає активних і рішучих дій. Втім, межі активності задані Правилами адвокатської етики.
Клієнту адвоката П. у справі про вимагання мали повідомити про підозру та обирати запобіжний захід у виді тримання під вартою за місцем знаходження затриманого у міській лікарні.
В ході конфлікту, який стався між процесуальними опонентами, П. поводив себе надто агресивно: припустився образливих висловлювань, назвавши працівника прокурора тупорилим, покинув приміщення, а зрештою, попри ухвалу суду (тримання під вартою без внесення застави), вивіз на своєму авто підзахисного додому.
Такі «методи» захисту були задокументовані на відео, складені відповідні документи та повідомлено поліцію. Зрештою усе це лягло в основу скарги на поведінку адвоката до обласної КДКА. Комісія, оцінивши обставини справи у сукупності, притягнула П. до дисциплінарної відповідальності та застосувала стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік. Також надто активного адвоката зобов’язали пройти спеціалізоване додаткове підвищення кваліфікації з питань адвокатської етики у Вищій школі адвокатури.
Не погодившись із таким рішенням, адвокат оскаржив його до ВКДКА. І, аби пояснити свою позицію, на яку не зважили у регіоні, він взяв особисту участь у засіданні, яке проходило наприкінці червня в режимі відеоконференцзв’зку.
Захисник звернув увагу членів вищої комісії, що в закладі охорони здоров’я ніяких слідчих дій насправді не проводилось. Прокурор разом з представниками іншого правоохоронного органу здійснював тиск на підзахисного та заважав його лікуванню. А коли дружина клієнта намагалася зафільмувати порушення, прокурор ударив її по руках, що і спричинило його емоційну реакцію. Але, зазначив адвокат, образливі вислови були спрямовані не конкретно на адресу прокурора, а проти всіх працівників правоохоронних органів, що припускаються порушень закону.
Що стосується «втечі» разом із клієнтом із суду, то в цій частині П. послався на вказівку судового розпорядника, який після проголошення ухвали про застосування запобіжного заходу, наказав вийти із зали суду. Конвою у залі суду не було, а як виконувати судове рішення адвокат не знав, адже ухвалу обіцяли надати пізніше.
Зрештою адвокат визнав свою вину в частині емоційного вибуху і висловив жаль і сором, що так повівся. Він попросив обмежити зупинення права на здійснення адвокатської діяльності, призначене КДКА регіону, терміном, що вже відбув (на момент розгляду справи у ВКДКА – близько 8,5 місяців).
Оцінивши обставини справи, наявні докази, а також щире каяття захисника, члени вищої комісії констатували правильність кваліфікації діяння. Разом із тим скоротили строк покарання з одного року до дев’яти місяців.