Новини

Print This Post

kas-kdka-vs-vkdka

Між органами адвокатського самоврядування, коли вони виступають як суб’єкти владних повноважень, можливі лише компетенційні судові спори. Повноважень оскаржувати рішення ВКДКА  у суді КДКА регіону не має.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.02.2020 у справі №826/10020/17. Текст документу нещодавно з’явився у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Нагадаємо, у квітні 2016 року до КДКА Київської області надійшла ухвала судді щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. КДКА наклала на адвоката стягнення та зупинила право на заняття адвокатською діяльністю строком один рік. Адвокат оскаржив це рішення до ВКДКА. Дослідивши обставини, у вищій комісії ухвалили нове рішення, яким дисциплінарне провадження було закрите (див. рішення №V-020/2017).

КДКА в особі її голови звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ВКДКА щодо визнання протиправним та скасування такого рішення Вищої комісії.

Перша інстанція позов задовольнила. Втім, апеляційний та касаційний суди, куди звертався позивач, проаналізувавши необхідні умови звернення до суду, розставили усі крапки над «і».

«Дещо дивним у цій справі виглядає навіть не рішення суду першої інстанції про задоволення позову, а сам факт відкриття провадження, – зауважив голова ВКДКА Сергій Вилков. – У системі адвокатського самоврядування кваліфікаційно-дисциплінарні комісії виступають в ролі квазісудових органів і ВКДКА фактично є апеляційною інстанцією. Уявити подібну ситуацію, коли б районний суд позивався до апеляційного через скасоване рішення, неможливо».

Оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли між двома суб`єктами владних повноважень стосовно рішення ВКДКА, зі змістом якого не погодилися у КДКА регіону, Касаційний адміністративний суд нагадав, що Кодекс адміністративного судочинства наділяє суб`єктів владних повноважень правом звертатися до суду із позовами до інших суб`єктів владних повноважень лише у разі наявності спору щодо їхньої компетенції.

Компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень (коли відповідач своїм рішенням або діями втрутився у компетенцію позивача або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є прерогативою позивача). Високі судді дійшли висновку, що у цій справі предметом позову не були відносини щодо розмежування компетенції. Так, КДКА взагалі не ставила під сумнів наявність у ВКДКА права розглядати скарги на її рішення у дисциплінарній справі. У регіоні не погодилися зі змістом рішення центрального органу яке було прийняте в межах повноважень, визначених статтею 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Водночас, звернули увагу в КАС, оскаржувати рішення до суду, згідно з положеннями статті 42 Закону, мають адвокат або особа, що ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність правника. Оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії, що має безпосередній влив на адвоката і особу, яка ініціювала дисциплінарне провадження. Тож воно не стосується безпосередньо інтересів КДКА.

Повноваження КДКА, визначені частиною п`ятою статті 50 Закону, а також норми Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію, рішень з`їзду адвокатів України, Ради адвокатів України, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не передбачають права КДКА регіону оскаржувати в суді рішення ВКДКА. І це не обмежує обсяг функцій КДКА регіону щодо здійснення дисциплінарного провадження та відповідає загальним засадам здійснення адвокатського самоврядування, зокрема щодо права ВКДКА скасовувати рішення КДКА регіону.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів відмовила КДКА у задоволенні касаційної скарги та залишила оскаржуване судове рішення без змін.

Варто нагадати, що саме такі юридичні перспективи завершення справи прогнозував голова секретаріату ВКДКА Віктор Вовнюк одразу після ухвалення рішення судом першої інстанції у березні 2018 року. З його позицією можна ознайомитися, прочитавши аналітичну статтю для видання ЮРЛІГА.