Правова (не)визначеність. Оскарження рішення КДКА в суді може порушувати права іншої сторони

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури

ПРАВОВА (НЕ)ВИЗНАЧЕНІСТЬ

Оскарження рішення КДКА в суді може порушувати права іншої сторони

Іван СЛОБОДЯН, Закон і Бізнес 6 (1408) 16.02—22.02.2019

Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дає можливість учасникам дисциплінарного провадження оскаржувати рішення, ухвалені регіональними кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями, до вищої комісії або суду. І така альтернатива може порушувати права сторін.

Різниця у можливостях

Як для скаржника, який побачив у діях адвоката ознаки порушення етичних правил, так і для правника, що хоче уникнути дисциплінарного стягнення, вибір шляху оскарження рішення, ухваленого КДКА, має різні правові наслідки.

Так, відповідно до ч.5 ст.52 закону ВКДКА за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право:

  • залишити скаргу без задоволення, а рішення КДКА — без змін;
  • змінити рішення КДКА;
  • скасувати рішення КДКА та ухвалити нове рішення;
  • направити справу для нового розгляду до відповідної КДКА та зобов’язати її вчинити певні дії.

Суд у межах наданих йому повноважень може залишити в силі рішення КДКА або скасувати його, повернувши справу на новий розгляд. Таким чином, суд може лише легалізувати рішення органу адвокатського самоврядування або пустити дисциплінарне провадження по другому колу, що іноді закінчується спливанням річного строку притягнення адвоката до відповідальності.

Тож залежно від змісту рішення регіональної дисциплінарної палати (карати чи помилувати) адвокат або його обвинувач можуть обирати найбільш зручний для себе орган оскарження. Але якщо скарги надійшли в обидві інстанції?

Начебто простий спосіб розв’я-
зання питання у такій ситуації закріплений нормою п.3.49 регламенту ВКДКА: «У разі оскарження одного і того ж рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до ВКДКА та до суду ВКДКА виносить постанову про закриття провадження, виходячи з принципу правової визначеності, встановленого для оскарження рішення КДКА законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Принципова дискусія

Насправді ситуація значно ускладнюється. Саме вона й стала предметом жвавої дискусії під час січневого засідання ВКДКА.

Місцева дисциплінарна палата закрила провадження проти адвоката. Це, звісно, не сподобалося заявнику, який оскаржив таке рішення до вищої комісії. Але й адвокат не став чекати вердикту від колег у центрі та подав адміністративний позов стосовно виправдувального за змістом рішення регіону. Він також звернувся до суду з приводу законності підстав порушення дисциплінарної справи.

Оскільки розгляд у суді однієї справи (про закриття провадження) прямо залежав від рішення по суті в другій (про його початок), суд захотів детально розібратися в проблемі та зупинив процес оскарження рішення КДКА про закриття «дисциплінарки».

У такий спосіб можливість розгляду питання ВКДКА фактично заблокована і як найбільш очевидна підстава для ухвалення рішення називалася норма п.3.49 регламенту, що зобов’язувала закрити провадження.

Але проти її застосування активно виступив представник скаржника, який наголосив, що в такому разі принцип правової визначеності буде порушений. А разом з ним — і право його довірителя на оскарження рішення, гарантоване законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

На його погляд, зважаючи на обставини, пункт регламенту не може бути абсолютом (наскільки це доречно щодо процедурної норми — зараз винесемо за дужки). Адже закриття провадження у ВКДКА проти волі скаржника переносить дослідження питання в суд, де умови розгляду та можливі його наслідки вже запрограмовані протилежною стороною:

  • винесений регіональною дисциплінарною палатою «виправдувальний вирок» адвокату суд може залишити в силі, що припиняє всі дискусії довкола його законності;
  • рішення ДП скасовується. У такому разі матеріали повертаються в регіон на нове коло, а строки притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності тим часом спливають;
  • позивач відкликає свої заяви із суду. Провадження у такому разі закриваються. Рішення регіональної КДКА (яке повністю влаштовує позивача) залишається в силі. Водночас на підставі регламенту справа на той момент буде також закрита й у ВКДКА.

Всі ці потенційні способи завершення спору, звісно, не влаштовують скаржника, який вже не може повернутися до розгляду свого питання у ВКДКА. Власне, саме в цьому і вбачає-
ться порушення його права на оскарження. Крім іншого, в такий спосіб можна фактично поховати будь-яке рішення регіонального дисциплінарного органу!

Зважаючи на це, у ВКДКА не захотіли квапитися з ухваленням рішення та створили робочу групу, аби розібратися в ситуації та дотриматися прав і законних інтересів усіх учасників дисциплінарного провадження.

* * *

Під час засідань 31 січня та 1 лютого за результатом розгляду 26 скарг на рішення, дії та бездіяльність КДКА регіонів члени комісії прийняли:

  • 4 рішення про скасування рішень КДКА регіону щодо складання кваліфікаційного іспиту та зобов’язання провести повторний іспит;
  • 5 рішень про залишення скарг без задоволення, а рішень КДКА — без змін;
  • 2 рішення про скасування рішення КДКА та направлення справ на новий розгляд до відповідної КДКА регіону із зобов’язанням вчинити певні дії;
  • одне рішення за скаргами на дії та бездіяльність КДКА регіонів.

Розгляд решти скарг відкладено.