Новини

Print This Post
zakrittia-spravi

 

Факт закриття дисциплінарної справи стосовно адвоката не може розцінюватися як порушення прав останнього. Водночас, звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Адвокат, стосовно поведінки якого дисциплінарні органи констатували факт вчинення порушення (але через сплив строків притягнення до відповідальності закрили провадження), оскаржив відповідне рішення ВКДКА № V-005/2021 від 29.05.2021 до суду.

В якості аргументів позивач зокрема указав, що рішення приймалося на підставі матеріалів кримінальної справи щодо нього. А наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення може встановлювати виключно кримінальний суд, але не дисциплінарна палата КДКА, яка не наділена такими повноваженнями.

Правова позиція ВКДКА, з якою погодився суд, полягала в тому, що:

– факт закриття дисциплінарної справи не може розцінюватися як порушення прав, свобод чи інтересів адвоката;

– встановлення складу дисциплінарного проступку, як і наявність або відсутність підстав для прийняття рішення, є дискреційними повноваженнями КДКА;

– ВКДКА не є органом, діяльність якого дублює повноваження органів судової влади і правоохоронних органів, не вирішує будь яких цивільно-правових, кримінальних та/чи фінансових питань, що випливають з таких відносин.

Отже, твердження позивача, що його двічі притягнуто до юридичної відповідальності, не відповідають дійсності.

Розглядаючи справу, суд виходив із того, що завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, причому захист прав, свобод та інтересів є похідним, тобто передбачає наявність установленого судом факту їх порушення.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Передумовою для захисту права є його порушення. В іншому випадку воно не може бути захищеним (поновленим) судом.

Але адвокат не довів факту порушення особисто своїх прав, тож підстав для задоволення позову немає. Також суд указав, що звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Крім того, не було підтверджено факту подвійної юридичної відповідальності, оскільки органи адвокатського самоврядування не вирішують питання про вчинення адвокатом злочину та притягнення його до кримінальної відповідальності, а при здійсненні кримінального судочинства не вирішується питання вчинення адвокатом дисциплінарного проступку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури прийняте з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та відмовив у задоволенні позову (див. рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.12.2021, справа №300/4114/21).