РІШЕННЯ № VІ/4-116
18 березня 2011 року м.Київ
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України в складі Голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, Висоцького В.І., секретаря Комісії, Ковбасінської Г.В., членів Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури: Авраменка Г.М., Антипченка В.К., Батченка А.Н., Хоміка С.Г., Ізовітової Л.П., Ісакова М.Г., Коваль К.П., Комарницької О.О., Котелевської К.В., Удовиченка С.В., Свірневської Н.В., Данилюка О.Є., Мультяна В.В., Павлишина Б.Я., Павліченко О.В., Павлової М.А., Полонського Ю.М., Прокопчука В.О., Ромаданової Г.Г., Сергеєвої С.А., Скотаря А.М., Воротінцевої Т.П., Чижмарь К.П., розглянувши у відкритому засіданні справу за скаргою Махліна Вадима Ігоровича, Гащенко Алли Яківни на рішення Київської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.06.1999 року про видачу Балюку Миколі Івановичу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю,
ВСТАНОВИЛА:
Махлін В.І. та Гащенко А.Я. звернулись до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури зі скаргою на рішення Київської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури № 61 від 24.06.1999 року про видачу Балюку Миколі Івановичу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1637.
Звертаючись зі скаргою до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, Махлін В.І. та Гащенко А.Я. зазначили у неї, що не згодні з рішенням та вважають його незаконним з огляду на те, що на момент отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Балюк М.І. займав посаду судді.
Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури Висоцького В.І., пояснення Балюка М.І., перевіривши матеріали справи, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вважає, що скарга Махліна В.І. та Гащенко А.Я. не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіркою встановлено, що Балюк Микола Іванович станом на 24.06.1999 року та до цього часу обіймає посаду судді Верховного Суду України. 24.06.1999 року Київською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури прийнято рішення № 61 про видачу Балюку Миколі Івановичу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1637.
З пояснень Голови Київської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Ковбасінської Г.В. та Балюка М.І. слідує, що підставою для прийняття цього рішення слугувало успішне складання Балюком М.І. кваліфікаційних іспитів та прийняття атестаційною палатою рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно до діючого на той момент законодавства, будь-яких перепон для допуску Балюка М.І. до складання іспитів не існувало.
У відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру» (в редакції, яка діяла на час отримання Балюком М.І свідоцтва) адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління.
Згідно п. 32 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 05.05.1993 року, № 155/93 (в редакції 1993 року), особі, яка успішно склала кваліфікаційні іспити, на підставі рішення атестаційної палати кваліфікаційно-дисциплінарна комісія видає свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за формою, що додається.
Під час одержання свідоцтва особа, якій його вручено, приймає Присягу адвоката України.
Указом Президента України № 1240/99 від 30.09.1999 року до Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури внесено зміни, відповідно до яких пункт 32 викладено у наступній редакції:
«Особі, яка успішно склала кваліфікаційні іспити, на підставі рішення атестаційної палати у строк до одного місяця з моменту прийняття рішення кваліфікаційно-дисциплінарна комісія видає свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за формою, що додається, якщо для цього немає перешкод, пов’язаних з несумісністю.
Під час одержання свідоцтва особа, якій його вручено, складає Присягу адвоката України.
Якщо особа протягом вказаного строку не одержить зазначене свідоцтво і не складе Присягу адвоката України, рішення про видачу свідоцтва кваліфікаційно-дисциплінарною комісією в установленому порядку анулюється”.
Зазначені обмеження були запроваджені лише з вересня 1999 року з метою не допустити конфлікту в процесі виконання різних за характером функцій, чим може бути заподіяно шкоду інтересам громадян, які звернулися до адвоката за правовою допомогою.
Отже, оскаржуване рішення Київською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури прийнято до запровадження названого Указу Президента України.
Співвідносячи зазначені норми права з доводами Махліна В.І. та Гащенко А.Я., Вища кваліфікаційна комісія адвокатури має зазначити, що прийняття оскаржуваного рішення не порушувало вимог щодо несумісності адвокатської діяльності з іншими видами роботи та у повному обсязі відповідало вимогам законодавства про адвокатуру, Закону України «Про статус суддів» та Закону України «Про судоустрій», що діяли на вказаний час, у зв’язку з чим підстав для скасування рішення не має.
Крім того, в ході розгляду скарги по суті безперечно встановлено, що на наступний день після прийняття рішення про видачу Балюку М.І. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю дія цього свідоцтва була призупинена на підставі поданої Балюком М.І. 29 червня 1999 року заяви. Адвокатською діяльністю Балюк М.І. ніколи не займався.
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури також має зазначити, що відповідно до практики, що склалась у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури подібне вирішення питання щодо усунення несумісності адвокатської діяльності до 30 вересня 1999 року вважалось ефективним заходом додержання вимог ст.2 Закону України «Про адвокатуру».
Така практика пов’язана з тим, що виданням Президентом України Указу № 1240/99 від 30.09.1999 року «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури», Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури запропоновано вжити заходів до запобігання порушення законодавства про адвокатуру під час видачі свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та посилити контроль за додержанням кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури вимог статті 2 Закону України «Про адвокатуру».
Приймаючи рішення про відмову Махліну В.І. та Гащенко А.Я. в задоволенні скарги, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури враховує й той факт, що оскаржуване рішення ніяким чином не тільки не порушує прав скаржників, але й не зачіпляє їх прав та законних інтересів.
Зі змісту скарги Махліна В.І. та Гащенко А.Я. також не слідує жодного посилання на те яким чином оскаржуване рішення зачіпляє їх права, що протиричить загальноприйнятому поняттю «право на оскарження рішення».
З пояснень Балюка М.І. теж слідує, що він не знайом з Махліним В.І. та Гащенко А.Я. ні у приватному житті, ні в сфері своєї професійної діяльності.
Окрім того, слід зауважити, що прийняття рішення Київською обласною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури про видачу Балюку Миколі Івановичу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не може зачіпляти права й інших осіб, оскільки зупинивши дію свідоцтва, Балюк М.І. не скористався правом на здійснення адвокатської діяльності.
Враховуючи наведене, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, керуючись ст.ст.14, 16 Закону України «Про адвокатуру» та п.п.10, 10-1, 20 – 23-1 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури,
ВИРІШИЛА:
1. Скаргу Махліна Вадима Ігоровича, Гащенко Алли Яківни – залишити без задоволення.
2. Рішення Київської обласної Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 24.06.1999 року про видачу Балюку Миколі Івановичу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю – залишити без змін.
3. Секретарю Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити скаржників та Балюка М.І.
Голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури В.І.Висоцький