23 січня 2014 року м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Загарія В.М., заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Макарова О.А. та Бєляєва О.А., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Піх І.Б., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Безеги Т.М., Бірюкової А.М., Вишаровської В.К., Дроботущенко Т.О., Жернового А.В., Котелевської К.В., Кравченка П.А., Місяця А.П., Мягкого А.В., Ноцького О.В., Одновола В.К., Петренка В.М., Стройванса В.Л., Пшеничного О.Л., Рогозянської С.О., Соботника В.Й., Тарасової А.М., Таргонія В.О., Шестака В.С., розглянувши у відкритому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 04.10.2013 року про відмову у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2,–
ВСТАНОВИЛА:
30 жовтня 2013 року до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга гр. ОСОБА_1, який мешкає в м. Суми, на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 04.10.2013 року, яким відмовлено в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 35 від 01.10.1993 року, видане Сумською обласною КДКА, місце діяльності: м. Суми вул. Покровська, 18).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, гр. ОСОБА_1 просить його скасувати і притягнути адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності. На думку скаржника, підставами для скасування рішення дисциплінарної палати КДКА Полтавської області від 04.10.2013 року є неповне з’ясування обставин недотримання адвокатом ОСОБА_2 пункту третього статті 7 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, та невідповідність висновків палати про відсутність в діях адвоката порушень підпунктів другого, четвертого пункту третього статті 53 Правил адвокатської етики 01.10.1999 року і статті 43 Правил адвокатської етики 2012 року.
Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_3, перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури встановила наступне.
20.08.2013 року до КДКА Полтавської області надійшла скарга гр. ОСОБА_1 в порядку перерозподілу головою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури згідно пункту 3.10.2 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у зв’язку із необхідністю зміни місця розгляду цієї скарги відповідно до пункту другого статті 63 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з’їздом адвокатів України 17.11.2012 року, з врахуванням того, що адвокат ОСОБА_2 є членом КДКА Сумської області, до якої первинно була направлена вказана скарга.
В обґрунтування своєї заяви від 02.07.2013 року, яка первинно була зареєстрована в КДКА Сумської області, ОСОБА_1 вказав на те, що 17 червня 2013 року, йому випадково стало відомо, що адвокат ОСОБА_2, яка виступала представником ОСОБА_4 у справі № 1805/13122/2012, не була внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, чим порушила пункт третій статті 7 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 року № 26. Крім того, у витягу з її договору про надання правової допомоги, відсутні ідентифікація справи (номер справи і номер провадження) та посилання на бажаний кінцевий результат, а в касовому ордері від 22.01.2013 року відсутній номер ордера, ідентифікація справи та розбивка суми гонорару по позиціях. Додатково заявник вказав на те, що 21.03.2013 року адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні у місцевому суді та 25.04.2013 року в засіданні апеляційного суду Сумської області припустилась порушень підпунктів другого, четвертого пункту третього статті 53 Правил адвокатської етики, схвалених ВККА при Кабінеті Міністрів України від 01.10.1999 року тим, що зробила недостовірну заяву про нібито притягнення скаржника до кримінальної відповідальності за статтею 122 КК України у кримінальному провадженні № 12012200440000009, в якому він є свідком. Відповідно до викладеного, Харченко Ю.І вважав, що адвокат ОСОБА_2 має бути притягнута до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, що передбачені підпунктами 2.3 та 2.6 статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що і просив дисциплінарний орган місцевої КДКА ухвалити відповідне рішення.
Головою дисциплінарної палати КДКА Полтавської області було доручено члену дисциплінарної палати КДКА ОСОБА_5 проведення перевірки по заяві ОСОБА_1
10 вересня 2013 року, за результатами перевірки, членом дисциплінарної палати КДКА Полтавської області було складено довідку із підсумковим висновком про відсутність порушень з боку адвоката ОСОБА_2 нормативних вимог щодо діяльності адвоката. Крім того, у зв’язку з відкладенням розгляду скарги ОСОБА_1 18.09.2013 року (протокол засідання дисциплінарної палати а.с. 38-39) на 04.10.2013 року, по справі тим же членом дисциплінарної палати КДКА ОСОБА_5 01 жовтня 2013 року було складено додаткову довідку. В останній наведені обґрунтування відсутності порушень Правил адвокатської етики зі сторони адвоката ОСОБА_2 в судових засіданнях 21.03.2013 року та 25.04.2013 року з посиланням на вимоги статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
04 жовтня 2013 року дисциплінарною палатою КДКА Полтавської області було відмовлено у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2.
ОСОБА_1 у скарзі до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення ДП КДКА Полтавської області нових доказів не навів, а викладені ним доводи в первинній заяві повно і об’єктивно були перевірені дисциплінарною палатою КДКА Полтавської області та належно оцінені у мотивувальній частині рішення. Тому, вимоги скаржника про скасування зазначеного вище рішення дисциплінарної палати КДКА Полтавської області від 04.10.2013 року є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Так, пунктом 7.3 статті 7 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України передбачено обов’язок адвоката подати до Ради адвокатів України відомості, визначені статтею 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Однак, матеріали перевірки скарги не містять даних про те, що адвокат ОСОБА_2 не виконала зазначеної вимоги, а тому висновок про недотримання адвокатом положень пункту 7.7 ст. 7 вказаного вище Порядку є неможливим.
Доводи скаржника ОСОБА_1 про недотримання адвокатом ОСОБА_2 підпунктів другого, четвертого пункту третього статті 53 Правил адвокатської етики, схвалених ВККА при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, під час подій, які відбувались в березні-квітні 2013 року в судових засіданнях, є безпідставними з огляду на те, що зазначені Правила адвокатської етики з 17.11.2012 року втратили чинність.
Поряд з цим, в оскарженому рішенні є вмотивовані висновки про відсутність порушень Правил адвокатської етики зі сторони адвоката ОСОБА_2 в судових засіданнях 21.03.2013 року та 25.04.2013 року, оскільки згідно пункту 15 частини 1 статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що висловлювання адвоката у справі, в тому числі і ті, що відображають позицію клієнта, не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності, якщо при цьому не порушуються професійні обов’язки адвоката. Фактів порушення професійних обов’язків адвокатом ОСОБА_2 в зазначених обставинах не наведено як у поданих скаргах, так і не виявлено при проведенні їх перевірки.
Наведені в скаргах доводи про невідповідність дій адвоката ОСОБА_2 вимогам законодавства (частині другій статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 43 Правил адвокатської етики, в редакції від 17.11.2012 року) при складенні угоди про надання юридичної допомоги гр. ОСОБА_4 та оформленні ордера 22.01.2013 року і квитанції про оплату її послуг, не підтверджені відповідними доказами, а тому і не дають підстав зробити висновок про те, що в цій частині рішення дисциплінарної палати КДКА Полтавської області є незаконним. Більше того, посилання скаржником на зазначені вище норми матеріального права є недоречним, оскільки стаття 21 Закону та стаття 43 Правил не мають жодного відношення до викладених у скарзі обставин і не регулюють зазначених у скарзі правовідносин в діяльності адвоката.
З аналізу наведеного вище убачається безпідставність твердження гр. ОСОБА_1 про вчинення адвокатом ОСОБА_2 дисциплінарних проступків, передбачених пунктами третім, шостим частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», оскільки в діях адвоката ОСОБА_2 не встановлено ні ознак порушень Правил адвокатської етики, ні невиконання рішень органів адвокатського самоврядування. Тому, вимоги скаржника про скасування зазначеного вище рішення дисциплінарної палати КДКА Полтавської області від 04.10.2013 року є безпідставними і, відповідно, задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись пунктом першим частини п’ятої статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пунктом 6.2.1. Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, пунктом 3.6.5(1) Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
1. Скаргу гр. ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 04.10.2013 року про відмову у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 04.10.2013 року залишити без змін.
2. Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
3. Матеріали скарги повернути до регіональної КДКА.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури В.М. Загарія
Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури І.Б. Піх
07.02.2014