РІШЕННЯ
№ І-040/2015
30 січня 2015 року м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі заступника голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Макарова О.А. секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Піх І.Б., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Безеги Т.М., Бірюкової А.М., Вишаровської В.К., Волчо В.В., Дроботущенко Т.О., Котелевської К.В., Левчук Т.В., Місяця А.П., Мягкого А.В., Ноцького О.В., Одновола В.К., Петренка В.М., Пшеничного О.Л., Соботника В.Й., Стройванса В.Л., Тарасової А.М., Удовиченка С.В., розглянувши у відкритому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 06.02.2014 р. про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2, –
ВСТАНОВИЛА:
До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 11 березня 2014 року за вх. № 2408 надійшла скарга адвоката ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 06.02.2014 року відносно адвоката ОСОБА_2.
Вказаним рішенням дисциплінарна палата КДКА Київської області відмовила в порушенні дисциплінарної справи відносно ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1).
У скарзі до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скаржник не погоджується з прийнятим дисциплінарною палатою рішенням, вказує на його незаконність в частині висновку про відсутність відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку, стверджує, що оскаржуване рішення було прийнято з порушенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Правил адвокатської етики від 17.11.2012 року.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, дослідивши матеріали справи за скаргою адвоката ОСОБА_1 на дії адвоката ОСОБА_2, заслухавши доповідь члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_3, вважає, що скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури встановлено, що 07 грудня 2012 року адвокат ОСОБА_2 звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на бездіяльність адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яка полягала в неявці зазначених адвокатів на засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 07 грудня 2012 року.
Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури зазначена скарга, в частині неправомірної бездіяльності адвоката ОСОБА_1, була скерована для розгляду до КДКА Закарпатської області.
Рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 17.04.2013 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до останнього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.
В свою чергу, вбачаючи в діях (ініціюванні дисциплінарного провадження з недотриманням вимог частини другої статті 53 Правил адвокатської етики) адвоката ОСОБА_2 ознаки дисциплінарного проступку, а саме – порушення вимог частини другої статті 53 Правил адвокатської етики, адвокат ОСОБА_1 звернувся до КДКА Київської області.
Оскаржуваним рішенням від 06.02.2014 року дисциплінарна палата КДКА Київської області в порушенні дисциплінарної справи відмовила, мотивуючи це тим, що скарга не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, оскільки сам факт звернення адвоката ОСОБА_2 зі скаргою на поведінку адвоката ОСОБА_1 не є вчиненням дисциплінарного проступку.
Однак, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури з вказаною позицією дисциплінарної палати КДКА Київської області не погоджується, виходячи з наступного.
ОСОБА_2, згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України, займається індивідуальною адвокатською діяльністю (свідоцтво ІНФОРМАЦІЯ_1, видане Київською обласною КДКА). З досліджених матеріалів перевірки скарги вбачається, що на момент звернення ОСОБА_2 до ВКДКА зі скаргою на неправомірні дії (бездіяльність) адвоката ОСОБА_1, його адвокатська діяльність не була ні зупинена, ні призупинена. Маючи діюче свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, будучи обізнаним з Правилами адвокатської етики від 17.11.2012 року, адвокат ОСОБА_2, всупереч вимогам частини другої статті 53 Правил адвокатської етики, уникаючи обов’язку попереднього повідомлення відповідної ради адвокатів про ініціювання дисциплінарного провадження відносно іншого адвоката, звернувся до ВКДКА зі скаргою на дії адвокатів, зокрема, адвоката ОСОБА_1. Більше того, в своїй скарзі адвокат ОСОБА_2 просив ВКДКА притягнути адвоката до відповідальності та застосувати до нього стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури жодним чином не обмежує право осіб на звернення зі скаргами на поведінку адвокатів.
Більше того, згідно з частиною першою статті 53 Правил адвокатської етики від 17.11.2012 року допустимими формами реагування адвоката на незаконну або неетичну поведінку іншого адвоката, якою заподіяна або може бути заподіяна шкода інтересам адвоката, його клієнта, адвокатського об’єднання, бюро, органів адвокатського самоврядування або адвокатури як такої, слід вважати звернення (заяви, скарги) до органів адвокатського самоврядування, наділених дисциплінарними повноваженнями стосовно адвокатів.
Однак, якщо звернення щодо певної поведінки адвоката ініціює інший адвокат, він зобов’язаний діяти з урахуванням положень Правил адвокатської етики.
Так, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов’язків адвоката.
Частина друга статті 53 Правил адвокатської етики встановлює обов’язок адвоката, який має намір звернутися зі скаргою про притягнення до дисциплінарної відповідальності іншого адвоката, повідомити про це раду адвокатів регіону для пошуку шляхів мирного залагодження конфлікту. Натомість, всупереч наведеній нормі, адвокатом ОСОБА_2 цього зроблено не було.
Преамбула Правил адвокатської етики, затверджених Установчим З’їздом адвокатів України 17.11.2012 року, зазначає, що ці Правила слугують обов’язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні ними своїх багатоманітних та іноді суперечливих професійних прав та обов’язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законодавчими актами України, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката у дисциплінарному провадженні кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
Дисциплінарними проступками, згідно з частиною другою статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є порушення вимог несумісності; порушення присяги адвоката України; порушення правил адвокатської етики; розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків; невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.
Зважаючи на викладене та з урахуванням досліджених матеріалів дисциплінарного провадження стосовно адвоката ОСОБА_2, в діях останнього вбачається наявність ознак дисциплінарного проступку.
Виходячи з наведеного, рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області від 06.02.2014 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись пунктом четвертим частини п’ятої статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
1. Скаргу адвоката ОСОБА_1 задовольнити.
2. Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 06.02.2014 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 – скасувати.
3. Постановити нове рішення, яким порушити дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_2.
4. Матеріали справи направити до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області для розгляду і прийняття рішення у дисциплінарній справі.
5. Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури В.М. Загарія
Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури І.Б. Піх
Окрема думка
Заступника голови ВКДКА
Макарова О.А.
у справі № І-040/2015
30 січня 2015 року м. Київ
На підставі пунктів 2.3.1. та 3.8.1. Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 07 грудня 2012 року, висловлюю окрему думку стосовно Рішення Вищої кваліфікаційного-дисциплінарної комісії адвокатури від 30 січня 2015 року у справі № І-040/2015 за скаргою адвоката ОСОБА_1 на рішення ДП КДКА Київської області стосовно адвоката ОСОБА_2.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури (далі – ВКДКА), розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 06.02.2014 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2, за результатами розгляду скарги вирішила:
1) скаргу адвоката ОСОБА_1 задовольнити;
2) рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 06.02.2014 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 скасувати;
3) постановити нове рішення, яким порушити дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_2, матеріали справи направити до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області для розгляду і прийняття рішення у дисциплінарній справі.
Розглянувши скаргу ОСОБА_1, ВКДКА:
1) встановила, що адвокат ОСОБА_2, будучи обізнаним з Правилами адвокатської етики, затвердженими Установчим З’їздом адвокатів України від 17.11.2012 року (далі – Правила), звернувся до ВКДКА зі скаргою на дії адвокатів, зокрема адвоката ОСОБА_1, в якій просив ВКДКА притягнути адвоката до відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України;
2) з посиланням на статтю 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон) виявила в діях адвоката ОСОБА_2 ознаки дисциплінарного проступку, який, як вказано у рішенні ВКДКА, полягає у порушенні частини 2 статті 53 Правил;
ВКДКА вбачає порушення частини 2 статті 53 Правил в тому, що адвокат не виконав обов’язок передбачений цією нормою, а саме: адвокат, який має намір звернутися зі скаргою про притягнення до дисциплінарної відповідальності іншого адвоката, зобов’язаний повідомити про це раду адвокатів регіону для пошуку шляхів мирного залагодження конфлікту. Натомість, всупереч наведеній нормі, цього зроблено не було.
Вважаю, що дане рішення ґрунтується на неправильному встановленні ознак дисциплінарного проступку в розумінні частини 2 статті 33, частин 1 і абзацу другого частини 2 статті 36 Закону та неправильному тлумаченні положень статті 53 Правил, зокрема, частини другої цієї статті.
По-перше, слід виходити з того, що відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Стаття 53 Правил встановлює допустимі форми реагування адвоката на незаконні або неетичні дії іншого адвоката як у відносинах між ними, так і щодо інших осіб. За загальним правилом, яке викладене у частині 1 цієї статті, такими формами реагування адвоката на незаконну або неетичну поведінку іншого адвоката, якою заподіяна або може бути заподіяна шкода інтересам адвоката, його клієнта, адвокатського об’єднання, бюро, органів адвокатського самоврядування або адвокатури як такої, слід вважати звернення (заяви, скарги) до органів адвокатського самоврядування, наділених дисциплінарними повноваженнями стосовно адвокатів, а також використання інших форм захисту прав та законних інтересів особи, передбачених законодавством України.
Отже, за загальним правилом адвокат звертається зі скаргою на іншого адвоката до КДКА як за захистом своїх прав та інтересів, так і за захистом прав та інтересів інших осіб: свого клієнта, адвокатського об’єднання, бюро, органів адвокатського самоврядування, адвокатури в цілому.
Таким чином, може бути виділено два види відносин, у яких ймовірне порушення:
а) відносини безпосередньо між адвокатами;
б) відносини адвоката-порушника з іншими особами (клієнтом, адвокатським об’єднанням, бюро, органом адвокатського самоврядування).
Крім того, можливе порушення публічних інтересів (адвокатури в цілому).
Щодо реагування на порушення першого виду, то в частині 2 статті 53 Правил міститься спеціальна норма – при виникненні конфлікту між адвокатами кожен з них за можливості має вжити заходи мирного врегулювання такого конфлікту. Тобто зрозуміло, що дане положення стосується саме поведінки адвоката у відносинах з іншим адвокатом, яка призвела до конфлікту, і що шляхом вжиття заходів мирного врегулювання конфлікт може бути залагоджено.
В цьому контексті цілком обґрунтованою є вимога до адвоката, потерпілого від порушення: в разі ініціації адвокатом дисциплінарного провадження стосовно іншого адвоката, він має попередньо повідомити про це раду адвокатів регіону для пошуку шляхів мирного залагодження конфлікту за умов, що це можливо з дотриманням інших положень цих Правил.
Слід звернути увагу на визначену мету такого звернення – пошук шляхів мирного врегулювання. Також зрозуміло, що йдеться про мирне врегулювання конфлікту між двома адвокатами без порушення дисциплінарного провадження, що в свою чергу відповідає засадам корпоративної єдності адвокатів, взаємної довіри та співпраці.
Якщо ж вимогу про попереднє звернення поширювати на відносини адвоката з іншими особами, то виявиться, що адвокат, який став свідком незаконної та неетичної поведінки іншого адвоката, просить раду адвокатів регіону врегулювати мирним шляхом конфлікт між цим адвокатом-порушником та особою, щодо якої вчинено певні дії. Хоча в таких випадках жодного конфлікту між адвокатами не існує. Тим більше сумнівною є вимога попереднього звернення у випадку, коли незаконною або неетичною поведінкою адвоката порушуються інтереси адвокатури як такої.
З матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_2 звертався до КДКА з приводу бездіяльності адвоката ОСОБА_1 у вигляді неявки останнього на засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 07 грудня 2012 року. Тобто, на думку ОСОБА_2, ОСОБА_1 не виконав покладений на нього обов’язок брати участь у роботі органу адвокатського самоврядування як представник, делегований до ВКДКА конференцією адвокатів регіону, тобто у відносинах адвоката ОСОБА_1 та адвокатської спільноти. Таким чином, конфлікту між адвокатами ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в розумінні частини 2 статті 53 Правил не існує, а поведінка адвоката ОСОБА_1, в якій ОСОБА_2 вбачає підстави притягнення його до дисциплінарної відповідальності, виходить далеко за межі відносин двох адвокатів, отже, правило частини 2 статті 53 Правил про пошук шляхів мирного врегулювання конфлікту не може застосовуватися у таких відносинах.
Окремо хочу підкреслити, що при розгляді подібних скарг на адвокатів – членів органу адвокатського самоврядування, ВКДКА обґрунтовано зазначає, що питання роботи адвоката в органах адвокатського самоврядування не можуть бути кваліфіковані як дисциплінарний проступок адвоката.
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону дисциплінарне провадження – процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Згідно з положенням абзацу другого частини 2 статті 36 Закону дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката. В той же час, в даному рішенні ВКДКА, необґрунтовано встановивши наявність конфлікту, виявила ознаку дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_2, який подав скаргу в порядку, передбаченому частиною 1 статті 53 Правил. Повідомлення до ради адвокатів регіону в цьому випадку не вимагається, а отже, його відсутність не може бути ознакою вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку.
Вбачається, що покладення на адвоката обов’язку попередньо звертатися до ради адвокатів регіону у будь-якому випадку незаконної або неетичної поведінки іншого адвоката призводить до того, що цей орган адвокатського самоврядування, реагуючи на таке звернення, буде займатися встановленням ознак дисциплінарного проступку, тобто перебирати на себе компетенцію кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону. Особливо це проявиться, коли дисциплінарний проступок заподіяв або може заподіяти шкоду інтересам адвокатури як такої, тобто має явно виражений публічний характер.
По-друге, відповідно до частини 2 статті 53 Правил в разі ініціації адвокатом дисциплінарного провадження стосовно іншого адвоката, він має попередньо повідомити про це раду адвокатів регіону для пошуку шляхів мирного залагодження конфлікту, за умов, що це можливо з дотриманням інших положень цих Правил. Така умова базується, головним чином, на суб’єктивному уявленні адвоката про наявність конфлікту з іншим адвокатом та про можливість мирного залагодження такого конфлікту, що залежить від різноманітних факторів (характер конфлікту, попередні стосунки адвокатів, особисті якості адвокатів, як-от: життєвий досвід та досвід професійної діяльності, рівень загальної культури; авторитет членів ради адвокатів серед адвокатської спільноти регіону та їх вміння сприяти примиренню конфліктуючих сторін, тощо). Таким чином, адвокат, оцінюючи ці та інші фактори, що впливають на розвиток конфлікту, самостійно передбачає можливість або неможливість мирного залагодження конфлікту. Отже, не можна притягати адвоката до дисциплінарної відповідальності лише за те, що його суб’єктивна оцінка обставин конфлікту не вказувала на можливість мирного врегулювання (та звернення у зв’язку з цим до ради адвокатів регіону).
Можливість використання адвокатами мирного врегулювання конфліктів між ними може бути додатковою формою реагування на незаконну та неетичну поведінку адвоката, яка пропонується Правилами учасникам конфлікту, що не перешкоджає зверненню до органів адвокатського самоврядування, наділених дисциплінарними повноваженнями. Виходячи з необхідності зміцнення корпоративної єдності адвокатів, Правила стимулюють вирішення конфліктів між адвокатами у межах процедур примирення, однак їх використання є правом, а не обов’язком особи, яка потребує вирішення конфлікту.
По-третє, у застосуванні частини 2 статті 53 Правил, крім того, вважаю, що необхідно послідовно дотримуватися правової позиції, висловленої ВКДКА у рішенні №І-009/2014 від 23 січня 2014 року:
«Відсутність у разі ініціації адвокатом дисциплінарного провадження попереднього повідомлення ради адвокатів регіону про конфлікт між адвокатами не може бути підставою для відмови дисциплінарною палатою КДКА в порушенні дисциплінарної справи, або звільнення адвоката від дисциплінарної відповідальності».
«З питання застосування процедури мирного врегулювання конфлікту між адвокатами, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури виходить з наступного. Відповідно до частини 2 статті 53 Правил адвокатської етики при виникненні конфлікту між адвокатами кожен з них за можливості має вжити заходи мирного врегулювання такого конфлікту. В разі ініціації адвокатом дисциплінарного провадження стосовно іншого адвоката, він має попередньо повідомити про це раду адвокатів регіону для пошуку шляхів мирного залагодження конфлікту, за умов, що це можливо з дотриманням інших положень цих Правил. Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що у зазначеній нормі йдеться про конфлікт між адвокатами, що виник у сфері професійної діяльності адвокатів».
Тобто йдеться про конфлікт між адвокатами при веденні ними адвокатської діяльності, яка у статті 1 Закону визначена як незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Такий підхід, на мою думку, окрім іншого, продиктований принципом домінантності інтересів клієнта, бо конфлікт між адвокатами у сфері професійної адвокатської діяльності має вирішуватися якнайшвидше аби запобігти ймовірному завданню шкоди відносинам між адвокатом і його клієнтами.
Отже, на моє переконання, буквальне тлумачення та застосування другого речення частини 2 статті 53 Правил без врахуванням системного зв’язку з частиною 1 статті 53, усією частиною 2 статті 53 Правил та статей 33 та 36 Закону може привести до формування негативної дисциплінарної практики і може стати перешкодою для звернення до КДКА як правомірної форми реагування адвоката на незаконну або неетичну поведінку іншого адвоката.
Вважаю, що рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 06.02.2014 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 у зв’язку з відсутністю ознак дисциплінарного проступку є законним і обґрунтованим, відповідає нормам закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики, а тому скасовано помилково.
Заступник Голови ВКДКА Макаров О.А.
30.01.2015