РІШЕННЯ № ІІ-002/2015
19 лютого 2015 року м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Загарія В.М., заступника голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Макарова О.А. секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Піх І.Б., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Безеги Т.М., Бірюкової А.М., Вишаровської В.К., Волчо В.В., Дроботущенко Т.О., Жукова С.В., Котелевської К.В., Мягкого А.В., Ноцького О.В., Петренка В.М., Подольної Т.А.,Стройванса В.Л., Удовиченка С.В., розглянувши у відкритому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 12.08.2011 року про анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 11.07.2013 року про залишення без задоволення вимоги про втрату чинності рішення та на рішення Голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 05.11.2014 року про залишення заяви без розгляду, –
ВСТАНОВИЛА:
13.11.2014 року (вх. № 3566) до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга ОСОБА_1 (датована 08.11.2014 року) на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 12.08.2011 року, на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 11.07.2013 року та на рішення Голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 05.11.2014 року про залишення заяви без розгляду.
У скарзі ОСОБА_1 (далі – скаржник), не погоджуючись із зазначеними рішеннями, просить привести їх до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: визнати таким, що втратило силу рішення Черкаської обласної КДКА від 12.08.2011 року, визнати незаконними рішення КДКА Черкаської області від 11.07.2013 року та рішення Голови КДКА Черкаської області від 05.11.2014 року.
Вироком від 23 грудня 2010 року Сосновський районний суд м. Черкаси визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України і призначив покарання у вигляді арешту строком на шість місяців.
26 липня 2011 р. апеляційний суд Черкаської області апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишив без задоволення, а вирок Сосновського районного суду м. Черкаси від 23 грудня 2010 року щодо нього – без змін.
12 серпня 2011 року рішенням Черкаської обласної КДКА припинено адвокатську діяльність та анульовано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане ОСОБА_1 на підставі обвинувального вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 грудня 2010 року та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2011 року.
28 грудня 2011 року постановою Сосновського районного суду м. Черкаси заява ОСОБА_1 про звільнення його від покарання у виді арешту строком на 6 місяців призначеного вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.12.2010 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України на підставі п «г» та п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року, залишена без задоволення.
12 лютого 2012 року рішенням Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України скарга ОСОБА_1 на рішення Черкаської обласної КДКА від 12.08.2011 року залишена без задоволення, а рішення – без змін.
13 березня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийняв ухвалу, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Вирок Сосновського районного суду м. Черкаси від 23 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 змінив. Пом’якшив призначене йому покарання за ч. 1 ст. 296 КК України з шести місяців арешту до штрафу у розмірі 700 неоподатковуваних мінімум доходів громадян, що становить 11900 грн.
10 квітня 2012 року ухвалою апеляційного суду Черкаської області апеляцію ОСОБА_1 було задоволено, постанову Сосновського районного суду м. Черкас від 28 грудня 2011 року було скасовано. Було ухвалено звільнити засудженого ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 700 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 11900 гривень за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України на підставі п. «ґ» ст.. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року.
Необхідно зазначити, що на момент звільнення від кримінальної відповідальності 10 квітня 2012 року був чинним Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 року, який поновлення права на адвокатську діяльність не передбачав.
ОСОБА_1 оскаржив рішення ВККА при Кабінеті Міністрів України до Окружного адміністративного суду м. Києва.
30 серпня 2012 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 2а-9669/12/2670 в задоволенні адміністративного позову до ВККА при Кабінеті Міністрів України про визнання протиправним рішення ВККА при Кабінеті Міністрів України від 17.02.2012 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення КДКА Черкаської області від 12.08.2011 року – без змін.
22 травня 2013 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а-9669/12/2670 апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.08.2012 року – залишена без змін.
У жовтні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської обласної КДКА, в якому просив суд визнати протиправним та нечинним рішення суб’єкта владних повноважень від 12.08.2011 року.
22 листопада 2012 року ОСОБА_1 звернувся до КДКА Черкаської області з аналогічною вимогою про визнання рішення суб’єкта владних повноважень таким, що повністю втратило чинність у зв’язку з прийняттям Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року. Оскільки на той час справа за позовом ОСОБА_1 до КДКА Черкаської області знаходилась на розгляді в Черкаському окружному адміністративному суді, а КДКА Черкаської області не могла здійснювати свої повноваження в зв’язку з тим, що Рада адвокатів України не затвердила Положення про регіональні КДКА і не були внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, ОСОБА_1 було повідомлено, що його вимога про визнання таким рішення суб’єкта владних повноважень, що повністю втратило чинність у зв’язку з прийняттям Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року буде належним чином розглянуто та прийнято рішення після розгляду справи та винесення постанови Черкаським окружним адміністративним судом за позовом ОСОБА_1 до КДКА Черкаської області.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року у справі № 2а/2370/4076/2012 зазначений адміністративний позов задоволений частково. Визнано нечинним рішення КДКА Черкаської області від 12.08.2011 року про припинення адвокатської діяльності ОСОБА_1 та анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого 10.11.2005 року №129.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КДКА Черкаської області було подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного адміністративного суду.
28 березня 2013 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 2а/2370/4076/2012 апеляційну скаргу КДКА Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року задоволено, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 року – скасовано, ухвалено по справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до КДКА Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та нечинним рішення суб’єкта владних повноважень – відмовлено.
11 липня 2013 року рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області вимогу ОСОБА_1 про визнання таким рішення суб’єкта владних повноважень, що повністю втратило чинність у зв’язку з прийняттям Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року розглянуто по суті – залишено без задоволення.
26 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до КДКА Черкаської області з вимогою (датована 15.09.2014 року) про приведення рішень від 12.08.2011 року та від 11.07.2013 року до вимог Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року.
05 листопада 2014 року Головою КДКА Черкаської області ОСОБА_1 було роз’яснено, що вказана вимога не підлягає розгляду і повернута заявнику, оскільки аналогічна вимога з цього питання була розглянута по суті.
Розглянувши доводи скарги, поданої ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, матеріали справи, що надійшли з КДКА Черкаської області, заслухавши доповідь члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_2, пояснення ОСОБА_1, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури дійшла висновку про наявність підстав для залишення скарги без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
Рішення Черкаської обласної КДКА від 12.08.2011 року було оскаржено ОСОБА_1 до ВККА при Кабінеті Міністрів України, а у подальшому кожне з цих рішень було оскаржено в судовому порядку.
Рішення КДКА Черкаської області від 11.07.2013 року оскаржено ОСОБА_1 з пропуском місячного строку, оскільки ОСОБА_1 сам у скарзі вказує, що отримав його 15.09.2014 року, а скарга до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури датована 08.11.2014 року.
Пункт 4 ст. 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в частині щодо поновлення права на зайняття адвокатською діяльністю застосований до ОСОБА_1 бути не може, так як на момент звільнення його від кримінальної відповідальності 10 квітня 2012 року був чинним Закон України «Про адвокатуру» від 19.12.1992 року, який поновлення права на адвокатську діяльність не передбачав. Таким чином, у Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відсутні підстави для скасування рішення Черкаської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12.08.2011 року та рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 11.07.2013 року.
Відповідь голови КДКА Черкаської області від 05.11.2014 року про залишення заяви без розгляду прийнято з дотриманням п.п. 18, 19 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг (заяв), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 року, оскільки аналогічна вимога ОСОБА_1 вже розглянута по суті.
Відповідно до частини дев’ятої статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
Частиною першою статті 52 цього ж Закону визначено завдання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а саме розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
На підставі викладеного, керуючись ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
1. Скаргу громадянина ОСОБА_1 на рішення Черкаської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12 серпня 2011 року, на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 11 липня 2013 року, на дії щодо надання відповіді Голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 05 листопада 2014 року залишити без задоволення.
2. Рішення Черкаської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 12 серпня 2011 року та рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області від 11 липня 2013 року залишити без змін. Дії голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Черкаської області щодо надання відповіді від 05 листопада 2014 року вважати правомірними.
3. Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
4. Матеріали справи повернути до регіональної КДКА.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури В.М. Загарія
Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури І.Б. Піх
19.02.2015