РІШЕННЯ
№ІІІ-003/2015
19 березня 2015 р. м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Загарія В.М., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Піх І.Б., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Безеги Т.М., Бірюкової А.М., Борсука П.Й., Вишаровської В.К., Волчо В.В., Дроботущенко Т.О., Жукова С.В., Котелевської К.В., Кравченка П.А., Левчук Т.В., Місяця А.П., Мягкого А.В., Ноцького О.В., Одновола В.К., Петренка В.М., Подольної Т.А., Пшеничного О.Л., Соботника В.Й., Стройванса В.Л., Тарасової А.М., Таргонія В.О., Удовиченка С.В., розглянувши у відкритому засіданні справу за скаргами адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області від 13 листопада 2014 р. про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік, –
ВСТАНОВИЛА:
15.12.2014 р. до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшли скарги адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області від 13 листопада 2014 р. про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік. Адвокати не погоджуються з рішенням дисциплінарної палати про застосування відносно них дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік, вважають рішення незаконним, необґрунтованим, просять його скасувати, дисциплінарну справу закрити.
В обґрунтування своєї скарги адвокат ОСОБА_1 вказав, що 04.11.2013 року в офіс ЮРОСОБА_1, прийшов житель с. Топорівці, Новоселицького району Чернівецької області ОСОБА_3 і повідомив, що його син потрапив у ДТП на моторолері, а тому бажає скористатись правовою допомогою ЮРОСОБА_1 тож 04.11.2013 р. між адвокатським бюро та ОСОБА_3 був укладений договір №50 про надання правової допомоги. Скаржник вказує, що в перелік обов’язків адвокатів покладених на ЮРОСОБА_1 замовником, також входило узгодження суми відшкодування шкоди іншій стороні, а тому через деякий час він та адвокат ОСОБА_2 приїхали в лікарню до скаржниці ОСОБА_4 для узгодження розміру відшкодування, в ході якої вони зустрілись з скаржницею та її чоловіком ОСОБА_5. Під час розмови вони повідомили, що є представниками ОСОБА_6 та бажають визначити суму компенсації, яку сім’я ОСОБА_4 має отримати, на що вони відповіли, що їм потрібно узгодити суму компенсації. Адвокат стверджує, що протягом грудня 2013 року – лютого 2014 року ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_5 неодноразово (понад п’ятдесят разів) дзвонили йому на особистий номер на просили вмовити його клієнта сплатити їм додаткові кошти, що ними відповідно було зроблено. За період з жовтня 2013 року по лютий 2014 року ОСОБА_3 було сплачено ОСОБА_4 понад 70 000 (сімдесят тисяч) гривень, з яких за його особистої участі потерпілі отримали понад 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень. В середині лютого він разом з ОСОБА_3 приїхали до ОСОБА_4 в лікарню, де відвідали її сина, в ході цієї зустрічі сторони погодили, що сім’я ОСОБА_3, загалом відшкодовує сім’ї ОСОБА_4 моральну та матеріальну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень і сторони не мають одна до одної претензій. Однак після того, як ОСОБА_3 було сплачено ОСОБА_4 77 300 (сімдесят сім тисяч триста) гривень, вона відмовилась від укладеної домовленості і подали цивільний позов на суму 250 000 (двісті п’ятдесят тисяч) гривень. Посилання ОСОБА_4 на те, що адвокат ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 порушили ст. 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. ст. 9, 20, 21 Правил адвокатської етики, на думку ОСОБА_1, не відповідають дійсності, оскільки ні ОСОБА_1 особисто, ні адвокат ОСОБА_2, ні ЮРОСОБА_1 ніколи не укладало з ОСОБА_4 або її родичами договорів на представництво та захист їх інтересів по даному кримінальному провадженню або по будь-якій іншій справі. ОСОБА_4 та її чоловіку достеменно було відомо про те, що він та адвокат ОСОБА_2 представляли інтереси сім’ї ОСОБА_3, оскільки вони неодноразово бачили його разом з ОСОБА_3, в тому числі і в лікарні та дзвонили до нього особисто коли їм потрібні були кошти від сім’ї ОСОБА_3.
В обґрунтування своєї скарги адвокат ОСОБА_2 вказав, що на початку листопада 2013 року його викликав керівник ЮРОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_1 та запропонував йому взяти участь у кримінальному провадженні по факту дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23 жовтня 2013 року в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, за участю неповнолітніх осіб, а саме ОСОБА_6, та ОСОБА_7. Клієнтами ЮРОСОБА_1 були батьки неповнолітнього ОСОБА_6. Під час розмови з клієнтами адвокати роз’яснили необхідність відшкодування шкоди винуватою особою іншій стороні, на що клієнти сказали, що вони не заперечують проти того, щоб відшкодувати завдані збитки, але враховуючи те, що протилежна сторона дуже скандальна, і між ними постійно виникають сварки та конфлікти з приводу даної дорожньо-транспортної пригоди, тому вони не бажають особисто зустрічатись з потерпілими. Клієнти запитали, чи погодяться адвокати на те, щоб представляти їхні інтереси не тільки під час досудового розслідування та судового розгляду, а і під час вирішення питань, пов’язаних з відшкодуванням шкоди іншій стороні. Адвокат ОСОБА_1 та він погодились, та вказали сім’ї ОСОБА_3, щоб останні дали їхні контактні дані сім’ї ОСОБА_4, і пояснили їм, що коли неповнолітньому ОСОБА_7 необхідні будуть кошти на лікування, щоб вони зв’язувались через них. На початку листопада 2013 року, як повідомив ОСОБА_2 керівник ЮРОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_1 подзвонила скаржниця ОСОБА_4, яка представилась потерпілою, та повідомила, що бажає зустрітись з ними для того, щоб визначити розмір компенсації та попросила, щоб вони приїхали до неї в лікарню. Ввечері того ж дня, він разом з адвокатом ОСОБА_1 поїхали в лікарню до протилежної сторони та зустрілись з ними. Вони представились адвокатами неповнолітнього ОСОБА_6 та почали обговорювати суму компенсації. ОСОБА_4, що є матір’ю ОСОБА_7 та її чоловік вказали їм, що вони бажають отримати грошові кошти в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, і тоді вони ніяких претензій до їхніх клієнтів мати не будуть. Після узгодження даної суми з сім’єю ОСОБА_3 в період часу з листопада 2013 року до лютого 2014 року їхніми клієнтами було сплачено суму в розмірі 77 300 (сімдесят сім тисяч триста) гривень. Усі питання по відшкодуванню взяв на себе керівник ЮРОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_1, а він займався суто кримінальним провадження під час досудового розслідування та під час судового розгляду. За ствердженнями адвоката ОСОБА_2, він особисто бачився з сім’єю ОСОБА_4 лише два рази: перший раз під час нашої першої зустрічі, коли узгоджувалась загальна сума відшкодування в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, та другий раз, коли вручались кошти та була написана розписка на суму в 77 300 (сімдесят сім тисяч триста) гривень. Адвокат ОСОБА_2 зазначає, що під час цих двох зустрічей він жодного разу не порушував Правила адвокатської етики та не підривав авторитет адвокатури, оскільки як в першому так і в другому випадках він діяв лише з метою примирення сторін, і фактично виконував роль медіатора, оскільки узгоджував суму компенсації та супроводжував її виплату. Причиною того, що була написана загальна розписка на суму в 77 300 (сімдесят сім тисяч триста) гривень, стало те, що потерпіла сторона відмовилась від укладеної домовленості, почала вимагати гроші, які значно перевищували суму в 100 000 (сто тисяч), почала провокувати різного роду конфлікти та погрожувати нашим клієнтам, а також в подальшому подала цивільний позов на суму 250 000 (двісті п’ятдесят тисяч) гривень. Адвокат ОСОБА_2 наголошує, що посилання скаржниці ОСОБА_4 на те. що він та керівник ЮРОСОБА_1 порушили ст. 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. ст. 9. 20. 21 Правил адвокатської етики не відповідають дійсності, оскільки ні він особисто, ні адвокат ОСОБА_1, ні ЮРОСОБА_1 ніколи не укладало з ОСОБА_4 або з її родичами договорів на представництво та захист їх інтересів по даному кримінальному провадженню або по будь-якій іншій справі. Скаржниці та її чоловіку одразу було відомо про те. що він та адвокат ОСОБА_1 представляли інтереси сім’ї ОСОБА_3, оскільки вони неодноразово бачили їх разом з ОСОБА_3, в тому числі і в лікарні.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає за доцільне об’єднати скарги адвокатів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 для одночасного їхнього розгляду.
Розглянувши доводи скарг, матеріали, що надійшли з регіону, заслухавши пояснення адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також доповідача ОСОБА_8 і інших учасників засідання, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що скарги адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Дисциплінарна справа розглянута належною КДКА, терміни оскарження рішення дисциплінарної палати КДКА, визначені в ч.1 ст.42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не пропущені.
За даними Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_1 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 КДКА Чернівецької області, його робоча адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2.
За даними Єдиного реєстру адвокатів України ОСОБА_2 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_3 КДКА Чернівецької області, його робоча адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Як вбачається з наданих до ВКДКА матеріалів, що надійшли з регіону, за результатами проведеної перевірки відомостей, викладених у скарзі, складено довідку. Довідка складена головою ДП КДКА Чернівецької області ОСОБА_9 містить викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи відносно адвоката. 30.10.2014 року рішенням дисциплінарної палати КДКА Чернівецької області №5 у відношенні адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушена дисциплінарна справа.
За результатами розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарна палата КДКА Чернівецької області 13.11.2014 р. прийшла до висновку про наявність у поведінці адвокатів дисциплінарного проступку та прийняла рішення про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік.
Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи, дисциплінарною палатою встановлено, що 4 листопада 2013 року був укладений договір №50 про надання юридичних послуг по даній справі між ЮРОСОБА_1 в особі директора ОСОБА_1 та батьком підозрюваного ОСОБА_6 – ОСОБА_3.
27.11.2013 р. ЮРОСОБА_1 направило потерпілим по цій же справі письмову інформацію, яка містила відомості про діяльність адвокатського бюро щодо надання юридичних послуг. Матеріали дисциплінарної справи не містять даних про укладення адвокатами договору про надання правової допомоги потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. Не спростовані матеріалами дисциплінарної справи твердження адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стосовно того, що, надаючи правову допомогу, адвокати, за дорученням клієнта, намагалися вжити заходів до відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. З цього приводу адвокатами наведені конкретні проміжки часу і грошові суми, отримані ОСОБА_4 за їхнього сприяння. Зазначені заходи були вжиті адвокатами на виконання вимог кримінального закону щодо відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням і з метою надання, у разі потреби, доказів, що пом’якшують покарання у кримінальному провадженні. Саме такими спонукальними мотивами керувалися адвокати, за їхніми поясненнями, у спілкуванні із сім’єю ОСОБА_4. Процес обговорення бажаного для сім’ї ОСОБА_4 розміру відшкодування матеріальної шкоди, передачі грошових коштів, поза розумним сумнівом, давав можливість зрозуміти, що адвокати діють від імені та в інтересах сім’ї ОСОБА_3.
За таких обставин Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що поведінку адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можна розцінити як таку, що суперечить Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правилам адвокатської етики, а тому рішення дисциплінарної палати КДКА Чернівецької області від 13.11.2014 року підлягає скасуванню. З огляду на відсутність підстав для притягнення адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає за необхідне постановити нове рішення про закриття дисциплінарної справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст.52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
1.Скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області від 13 листопада 2014 р. про застосування відносно нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік – задовольнити.
2. Скасувати рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області від 13 листопада 2014 р. про застосування про застосування до адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік, постановити нове рішення про закриття дисциплінарної справи.
3.Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
4. Матеріали дисциплінарної справи повернути до КДКА регіону.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його винесення.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури В.М. Загарія
Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури І.Б. Піх
19.03.2015