РІШЕННЯ
№ ІV-001/2015
16 квітня 2015 року м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Загарія В.М., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Піх І.Б членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Безеги Т.М., Вишаровської В.К., Волчо В.В., Дроботущенко Т.О., Котелевської К.В., Кравченка П.А., Крупнової Л.В., Місяця А.П., Мягкого А.В., Ноцького О.В., Подольної Т.А., Пшеничного О.Л., Стройванса В.Л., Тарасової А.М., Удовиченка С.В., розглянувши у відкритому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 29 травня 2014 року про відмову в порушенні дисциплінарного провадження стосовно адвоката ОСОБА_2,-
ВСТАНОВИЛА:
До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга ОСОБА_1 від 20 жовтня 2014 року на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 29 травня 2014 року про відмову в порушенні дисциплінарного провадження стосовно адвоката ОСОБА_2. Відповідно до вимог частини 3 статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі-Закон), скарга надійшла в порушенням строків на оскарження рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи.
З рішенням скаржниця ОСОБА_1 не згодна, просить його скасувати, притягнути адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, позбавити свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю. Підставами для скасування рішення вважає те, що адвокат ОСОБА_2 порушив статтю 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та частини 1, 2, 3, 4 статті 47 Правила адвокатської етики, діяв всупереч інтересам клієнта, сфальсифікував її підпис в протоколах допиту обвинуваченої, здійснював на неї моральний і психологічний тиск, порушив умови договору про надання правової допомоги в частині недотримання конфіденційності, не з’являвся в судові засідання, вважає, що скарга розглянута не об’єктивно та упереджено. Пропуск строків на оскарження ОСОБА_1 пояснює тим, що на момент винесення рішення вона вже не утримувалась в Київському СІЗО, а документи з КДКА м.Києва отримала з поштової скриньки без конверту лише 15 жовтня 2014 року.
Заслухавши доповідача, члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України ОСОБА_3, пояснення ОСОБА_1, перевіривши матеріали , які надійшли з КДКА м.Києва, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
З матеріалів вбачається, що до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії м.Києва надійшла скарга ОСОБА_1 від 13.02.2013 року, яка зареєстрована 17 лютого 2014 року за № 80 на неправомірні дії адвоката ОСОБА_2, який переходячи на сторону обвинувачення подавав без її згоди заяви та виконував процесуальні дії, не відвідував її в СІЗО. Скаржниця просить позбавити адвоката свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю за підробку і фальсифікацію документів і всіх кримінальних справ, відповідно до вимог Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність». До скарги додано копію договору про надання правової допомоги від 21 жовтня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 на захист по кримінальній справі, порушеної по статті 190 КК України, де потерпілим є ОСОБА_4.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України адвокат ОСОБА_2 має свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1, яке видано КДКА м.Києва, робоче місце адвоката знаходиться за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Таким чином, відповідно до вимог ч.3 ст.33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ( далі – Закон), скаргу розглянуто належною КДКА регіону.
Адвокатом ОСОБА_2 надані пояснення, в яких зазначено, що дійсно 8 серпня 2011 року він уклав договір про надання правової допомоги ОСОБА_1 по кримінальній справі, яка знаходилась в провадженні Дніпровського районного суду м.Києва. 9 серпня 2011 року між ним та клієнтом, в Київському СІЗО №13, була досягнута домовленість про необхідність ознайомлення з матеріалами справи, обговорення позиції захисту, що і було зроблено. Під час розгляду справи в суді адвокатом заявлені клопотання про виклик свідків, зроблені адвокатські запити. Однак, після об’єктивної оцінки матеріалів справи, доказів, вичерпавши всі можливі інструменти захисту, адвокат роз’яснив клієнту про те, що винесення по справі виправдувального вироку неможливо, а її поведінка в суді та надання доручень, які не спростовують обвинувачення – погіршує положення. Після цього, ОСОБА_1 звинуватила захисника у підтриманні позиції державного обвинувачення , відмовилась повертати напрацьовані матеріали та сплачувати послуги. Одностороння відмова захисника у зв’язку з розбіжностями у правовій позиції з клієнтом та захисником по КПК редакції 1960 року не передбачена, а перелік обставин, визначених статтею 61 КПК не підпадали під відносини і обставини, що склалися. Таким чином, в лютому 2013 року ОСОБА_1 відмовилась від послуг адвоката ОСОБА_2, але у неї були укладені договори ще з декількома захисниками. Крім того, в жовтні 2011 року до адвоката ОСОБА_2 зателефонував слідчий слідчого відділу Святошинського ГУ МВС України в м.Києві ОСОБА_5 та повідомив про необхідність участі в проведенні слідчих дій по кримінальній справі, порушеній з частиною 2 статті 190 КК України, за його участю в Київському СІЗО №13 за вимогою ОСОБА_1, яка наполягала про це. ОСОБА_1 прохала здійснювати її захист до вступу в справу адвоката ОСОБА_6 на підставі того ж договору. Слідством було запропоновано ознайомитись з матеріалами справи неодноразово, від чого ОСОБА_1 відмовлялась, а адвокат засвідчував її відмову в протоколі своїм підписом. Під час конфіденційної бесіди ОСОБА_1 вимагала від захисника уникнення зустрічі зі слідчим, затягування строків, чинити перешкоди слідству. ОСОБА_2 пояснив, що виконання її вимог входить в протиріччя з процесуальним законодавством та Правилами адвокатської етики і неможливі для виконання. Адвокат ОСОБА_2 за вимогами органу досудового слідства виконав вимоги КПК та ознайомився з матеріалами справи особисто, зробивши копії для формування позиції захисту.
Щодо розбіжностей в кількості відвідувань ОСОБА_1 в Київському СІЗО №13 адвокат пояснив, що відомості про його перебування в ізоляторі внесені слідчим та помічником прокурора у наданих ними вимогах.
Адвокат ОСОБА_2 зазначив, що матеріали справи не фальсифікував, вважає, що маніпулювання з заявами ОСОБА_1 про участь його та адвоката ОСОБА_7, клієнт навмисно здійснив для використання в суді, як позиції про порушення права на захист разом з адвокатом ОСОБА_6.
До пояснень адвокатом ОСОБА_2 надані копії матеріалів, щодо захисту ОСОБА_1, а саме, відповіді на адвокатські запити, скарги, формування правової позиції, процесуальні документи, копії матеріалів справи. Однак, договору про надання правової допомоги, яким надано повноваження адвокату на захист клієнта не надано ані скаржником, ані адвокатом ОСОБА_2.
Матеріали , що надійшли з КДКА м.Києва містять довідку, надану Київським слідчим ізолятором від 18 травня 2012 року за №79, додану ОСОБА_1 до скарги, яка містить відомості про те, що адвокат ОСОБА_2 відвідував її вісім разів у 2011 році та один раз у 2012 році.
Рішення дисциплінарної палати м.Києва від 29 травня 2014 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 мотивоване вимогами частини 3 статті 6, частини 3 статті 7 та частини 3 статті 47 Правил адвокатської етики, які затверджені Установчим з’їздом адвокатів України від 17 листопада 2012 року. В рішенні зазначено, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження, а в діях адвоката відсутні ознаки порушень Правил адвокатської етики та норм чинного законодавства.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що перевірка відомостей про дисциплінарний проступок адвоката проведена неякісно, а саме, скаржник ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 посилаються на договір про надання правової допомоги від 8 серпня 2011 року, копії якої сторони не надали, а член дисциплінарної палати, що проводив перевірку – не витребував. Крім того, не додані відомості про те коли, на яких підставах між сторонами припинено дію цього договору. Таким чином, неможливо встановити строки дії договору, умови його розірвання, права та обов’язки сторін, які суттєво впливають на висновки про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката. Разом з тим, матеріали містять копію договору про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 від 21 жовтня 2011 року, причетність його до доводів скарги не встановлено та не оцінено. Не з’ясовано, з яких причин адвокат більше року не відвідував підзахисну в СІЗО і чи вимагала цього остання. Не перевірені факти , які на думку ОСОБА_1 свідчать про порушення адвокатом ОСОБА_2 Закону та Правил адвокатської етики, викладені в скарзі з посиланням на матеріали справи.
Враховуючи викладене, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, керуючись пунктом 4 частини 5 статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 6 ч.5 п.4 Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
1. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м.Києва від 29 травня 2014 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2 скасувати, направити справу до КДКА м.Києва та зобов’язати провести перевірку по скарзі ОСОБА_1
2. Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
3. Матеріали скарги повернути до регіональної КДКА.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатур В.М. Загарія
Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури І.Б. Піх
16.04.2015