19 червня 2014 року м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі заступника голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Макарова О.А., , членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Безеги Т.М., Борсука П.Й., Вишаровської В.К., Дроботущенко Т.О., Жукова С.В., Котелевської К.В., Левчук Т.В., Кравченка П.А., Місяця А.П., Мягкого А.В., Одновола В.К., Петренка В.М., Соботника В.Й., Стройванса В.Л., Тарасової А.М., Удовиченка С.В., розглянувши у відкритому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 17 грудня 2013 року, яким відмовлено в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2,-
ВСТАНОВИЛА:
23.01.2014 року до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 17 грудня 2013 року про відмову в порушені дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 просить перевірити законність рішення ДП КДКА м. Києва від 17.12.2013 року на дії адвоката ОСОБА_2.
В обґрунтування своїх вимог заявниця повідомляє, що у зв’язку з надходженням до ДУ «Інститут травматології та ортопедії академії медичних наук України» адвокатського запиту від адвоката ОСОБА_2 щодо надання відомостей відносно пацієнта ОСОБА_1, 1956 р.н., яка відповідно до листка непрацездатності проходила лікування у даному медичному закладі, Скаржниці було запропоновано надати згоду на розголошення інститутом конфіденційної інформації про стан її здоров’я та поставлені медичні діагнози.
Разом з тим, ОСОБА_1, вважає вказаний адвокатський запит в частині витребування інформації відносно стаціонарного хворого ОСОБА_1, таким, що є втручанням в її особисте життя, а збирання конфіденційної інформації у лікарських установах про стан її здоров’я без її згоди – порушенням вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», присяги адвоката та Правил адвокатської етики, зловживанням своїми правами як адвоката.
Заявниця вважає, що адвокат ОСОБА_2 при здійсненні своєї адвокатської діяльності діє незаконно, вдається до тиску і залякування працівників згаданого медзакладу, оскільки у адвокатському запиті, зокрема, погрожує, на думку скаржника – ОСОБА_1, втягуванням їх у судові процеси та викликом до суду. За таких обставин вважає дії адвоката ОСОБА_2 зловживанням своїм статусом адвоката та схилянням медичних працівників до порушення вимог Закону. На її думку адвокат ОСОБА_2 своїми діями порушила права, визначені Конституцією України, Законом України «Про основи законодавства України про охорону здоров’я», Законом України «Про захист персональних даних», присягу адвоката та Правила адвокатської етики.
Згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України адвокат ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ІНФОРМАЦІЯ_1 від 20.01.1994 року, видане КДКА м. Києва).
Первинна скарга ОСОБА_1 розглянута належною КДКА.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури розглянула доводи скарги, матеріали, які надійшли з КДКА м. Києва, заслухала доповідь члена ВКДКА Безеги Т.М., та вважає скаргу такою, що до задоволення не підлягає.
З пояснень адвоката ОСОБА_2, які є в матеріалах справи, щодо скарги ОСОБА_1, випливає, що на підставі довіреностей, вона була представником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у численних судових справах, де, крім інших, стороною спору виступала ОСОБА_1.
Не погоджуючись з одним із судових рішень, останньою, в обґрунтування апеляційної скарги, у якості доказу незаконності рішення, було покладено саме факт перебування на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут травматології та ортопедії академії медичних наук України». На підтвердження даної обставини, апелянтом (ОСОБА_1) до апеляційної скарги було долучено копію лікарняного. За обставин надання даного листка непрацездатності саме скаржником ОСОБА_1, адвокат вважає доводи, викладені у скарзі необґрунтованими. Крім того, оскільки вказаний у листі непрацездатності діагноз викликав сумніви, з метою його перевірки, адвокатом ОСОБА_2 було зроблено запит до медичного закладу, що видав лікарняний лист. Даний запит до медичного закладу в інтересах своїх клієнтів був лише перевіркою доказу, наданого іншою стороною по справі.
За таких обставин ОСОБА_2 вважає, що оскільки ОСОБА_1 факт свого лікування не приховувала, вказана інформація не є конфіденційною, а тому посилання на порушення ст. 32 Конституції України та рішення КСУ від 20.01.2012 року є безпідставними. Одночасно звернула увагу, що адвокатський запит не містить ні погроз, ні тиску, ні залякувань працівників медичного закладу, а лише роз’яснення чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів. Згідно п. п. 2, 4, 11 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру за адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.
Разом з тим, в поданій ОСОБА_1 скарзі відсутні відомості про наявність ознак вчинення дисциплінарного проступку адвокатом ОСОБА_2. Звернення адвоката ОСОБА_2 з адвокатським запитом не є порушенням присяги адвоката та Правил адвокатської етики.
З урахуванням наведеного, вбачається обґрунтованим висновок про те, що адвокат ОСОБА_2, подавши адвокатський запит, діяла в рамках діючого законодавства та скористалась наданими їй правами з метою виконання своїх професійних обов’язків.
Із матеріалів перевірки убачається, що рішення відносно адвоката ОСОБА_2 прийнято дисциплінарною палатою КДКА м. Києва після проведення перевірки обставин, викладених у скарзі, на підставі довідки члена дисциплінарної палати.
Проаналізувавши зібрані у матеріалах дані, керуючись ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарна палата дійшла вірного висновку про відсутність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку.
Відповідно ст. 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі, ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійснення ним адвокатської діяльності.
На підставі викладеного, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, керуючись п. 1 ч. 5 ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п. 6.2.1. Положення про ВКДКА, п. 3.6.5. (1) Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
- Залишити скаргу громадянки ОСОБА_1 без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 17 грудня 2013 року – без змін.
- Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
- Матеріали скарги повернути до КДКА регіону.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури /підпис/ В.М. Загарія
Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури /підпис/ І.Б. Піх
24.07.2014