19 червня 2014 року м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури в складі заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Макарова О.А. та Бєляєва О.А., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Безеги Т.М., Бірюкової А.М., Борсука П.Й., Вишаровської В.К., Волчо В.В., Дроботущенко Т.О., Жукова С.В., Котелевської К.В., Кравченка П.А., Левчук Т.В., Місяця А.П., Петренка В.М., Соботника В.Й., Стройванса В.Л., Таргонія В.О., Удовиченка С.В., розглянувши у відкритому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26 березня 2014 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3, –
ВСТАНОВИЛА:
14.04.2014 року до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 ( вх. №2567) на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26.03.2014 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3.
Скаржниці не згодні з зазначеним рішенням, вважають його незаконним та необґрунтованим, просять скасувати. Виходячи зі змісту скарги та доповнень до неї, скаржниці вважають, що є підстави для притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 посилаються на те, що адвокат ОСОБА_3, представляючи інтереси протилежної сторони в цивільній справі за позовом про усунення їх обох від права на спадщину, в апеляційній скарзі, яку вона склала та підписала 25.11.2013 року, застосувала відносно них, як відповідачів у справі, неправову лексику, що для них було образливим. Останнє спонукало скаржниць звернутися до суду з позовом до ОСОБА_4, якій адвокат надавала юридичну допомогу, та до адвоката ОСОБА_3 про захист гідності та честі та відшкодування моральної шкоди. В задоволенні їх позову судом першої інстанції, яке залишено в силі апеляційною інстанцією, було відмовлено. Проте судом встановлено, що ОСОБА_3, як юрист, адвокат повинна утримуватись від неправової лексики відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та частин першої, третьої статті 7 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим з’їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.
Згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, ОСОБА_3 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № ІНФОРМАЦІЯ_1, видане Полтавською обласною КДКА 30.09.2011 року (а.19).
Скарга розглянута дисциплінарною палатою КДКА Полтавської області за робочим місцем адвоката ОСОБА_3, визначеного у даній територіально-адміністративній одиниці.
Заслухавши доповідача, члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Котелевську К.В., перевіривши матеріали скарги, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Із матеріалів перевірки встановлено, що адвокат ОСОБА_3 надавала правову допомогу ОСОБА_4 у цивільній справі за позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення від права на спадщину, на підставі договору про надання правової допомоги, що підтверджується витягом із договору (а.28) та копією ордеру адвоката ПТ № 036472 на надання правової допомоги від 23.10.2013 року. Згідно копії рішення суду першої інстанції (а. 6-7) в задоволенні позову було відмовлено. Із скарг, копій апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, пояснень адвоката ОСОБА_3 встановлено, що адвокатом ОСОБА_3 як представником, була складена апеляційна скарга від імені ОСОБА_4 та підписана як представником, так і апелянтом (а. 8-11). В своїх поясненнях адвокат ОСОБА_3 зазначає, що нею була складена апеляційна скарга по цивільній справі, а висловлювання в скарзі, на які посилаються скаржники, є лише оціночним поняттям (а.22- 27). Вона вважає, що під час написання в апеляційній скарзі речення щодо судження про відповідачів у справі, що не є розповсюдженням недостовірної інформації або наклепом, як про це зазначають ОСОБА_1, ОСОБА_2, а є лише критикою, оцінкою їх дій по відношенню до їх хворого батька, тобто оціночним судженням, нею не було порушено Правил адвокатської етики. Вона вважає, що діяла відповідно до статті 34 Конституції України, якою гарантовано право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів та переконань; та статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною, якою передбачено право кожного на свободу вираження поглядів.
Дії скаржниць та їх представника у справі ОСОБА_5, яка не є адвокатом, проте протиправно складає адвокатські запити (а. 38, 39, 40), ОСОБА_3 вважає втручанням у правову позицію адвоката, а саме порушенням пункту 11 статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Крім того, вона додала письмові пояснення у справі своєї клієнтки ОСОБА_4 (а.30-32) щодо підтвердження відношення ОСОБА_1, ОСОБА_2 до хворого батька, копію рішення суду першої інстанції за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, якій адвокат надавала юридичну допомогу; та до адвоката ОСОБА_3 про захист гідності та честі та відшкодування моральної шкоди, яким встановлено, що повинно бути зроблено чітке розмежування між констатацією фактів та оціночним судженням. Суд дійшов висновку про порушення статті 10 Конвенції у зв’язку з притягненням особи до відповідальності за опубліковані ним оціночні судження (а.33-37, справа № ІНФОРМАЦІЯ_2 Кременчуцького районного суду Полтавської області); крім того, інформація, яка є предметом спору, була викладена в апеляційній скарзі та стосувалась предмету спору, а тому така інформація не може бути підставою для захисту честі та гідності і відповідачів не може бути притягнуто до відповідальності за висловлювання в апеляційній скарзі оціночних суджень дій позивачів у зв’язку з чим в задоволенні позову відмовлено.
Статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачений перелік підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Стаття 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регулює порядок та суб’єктний склад уповноважених осіб щодо порушення дисциплінарної справи щодо адвоката.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, керуючись статтями 33, 34, 39, частиною другою статті 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарна палата дійшла вірного висновку про відсутність підстав для порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_3.
Одним із видів адвокатської діяльності, встановлених статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних осіб у судах під час здійснення цивільного процесу, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно частини шостої статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до професійних обов’язків адвоката віднесено виконання обов’язків, передбачених законодавством та договором про надання правової допомоги.
Перевіркою, проведеною членом дисциплінарної палати КДКА Полтавської області (а.42-43), встановлено, що адвокат діяла в цивільній справі на підставі договору. Позиція представництва по даній справі визначена клієнтом. Адвокат ОСОБА_3, представляючи інтереси ОСОБА_4 керувалася виключно інтересами клієнта та діяла відповідно до приписів статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» висловлювання адвоката у справі, в тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації – не можуть бути підставою для притягнення адвоката до відповідальності, якщо при цьому не порушуються професійні обов’язки адвоката. Впродовж часу розгляду вказаних справ у судах першої та апеляційної інстанції жодних нарікань на професійні та ділові якості адвоката ОСОБА_3 від клієнта не надходило. Оціночні судження, викладені адвокатом ОСОБА_3 в апеляційній скарзі згідно позиції клієнта не є порушенням приписів статей 7, 11, 12, 25, 43 Правил адвокатської етики.
Згідно частини другої статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарну справу щодо адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката. Як вбачається із матеріалів перевірки, в скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не містяться такі відомості відносно адвоката ОСОБА_3.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26 березня 2014 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3 не підлягає скасуванню, а скарга задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись пунктом 1 частини п’ятої статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пунктом 6.2.1 Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, пунктом 3.6.5 (1) Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури,-
ВИРІШИЛА:
- Скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.
- Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26 березня 2014 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_3 залишити без змін.
- Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
4. Матеріали скарги повернути до регіональної КДКА.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури /підпис/ В.М.Загарія
Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури /підпис/ І.Б. Піх
24.07.2014