13 листопада 2013 року м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Загарія В.М., заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Макарова О.А. та Беляєва О.А., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Піх І.Б., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Безеги Т.М., Бірюкової А.М., Борсука П.Й., Вишаровської В.К., Волчо В.В., Дроботущенко Т.О., Котелевської К.В., Кравченка П.А., Левчук Т.В., Міняйла В.О., Мягкого А.В., Ноцького О.В., Одновола В.К., Петренка В.М., Пшеничного О.Л., Рогозянської С.О., Соботника В.Й., Таргонія В.О., Яценка О.А., розглянувши у відкритому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати КДКА Івано-Франківської області Д/с № 24 від 31 липня 2013 року про відмову у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2,-
ВСТАНОВИЛА:
09 липня 2013 р. на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області надійшла скарга ОСОБА_1, який утримується в Івано-Франківському слідчому ізоляторі та рахується за Івано-Франківським міським судом, на дії адвоката ОСОБА_2.
ОСОБА_1 у своїй скарзі зазначає, що адвокат ОСОБА_2, будучи його захисником, дала свідчення щодо нього, які лягли в основу його звинувачення у скоєнні злочинів, порушивши при цьому вимоги КПК України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правила адвокатської етики. Дозволу адвокатові давати будь-які свідчення він не давав.
Просить рішення дисциплінарної палати КДКА Івано-Франківської області скасувати, а дисциплінарну справу щодо адвоката ОСОБА_2 направити на новий розгляд.
Строки для подачі даної скарги не порушені.
Адвокату ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 712 від 20.11.2009 року. Місце діяльності адвоката зазначено: Івано-Франківська обл., Крихівці, вул. Межева, 19.
Адвокат ОСОБА_2 у своєму письмовому поясненні зазначила, що 10 серпня 2012 року органами СВ Івано-Франківського MB УМВС було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину. На стадії досудового слідства, до моменту її вступу до участі в кримінальній справі в якості його захисника, останнім було написано явку з каяттям, де він визнає вину у вчиненні крадіжки. У зв’язку із неможливістю захисту своїх інтересів самостійно та виявлених захворювань, керуючись нормами ст.45 КПК України (в редакції 1960 року) слідчим СВ Івано-Франківського MB УМВС лейтенантом міліції М.О. Іванишин 23.08.2012 року було винесено постанову про призначення її в якості захисника в порядку пункту першого частини четвертої статті 47 КПК України (в редакції 1960 року) на стадії пред’явлення ОСОБА_1 обвинувачення. Надалі, в момент допиту останнього органами слідства в якості обвинуваченого в її присутності, ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Органами слідства щодо ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Проте, у зв’язку із повторною неявкою останнього у судове засідання без поважних причин головуючим по справі в суді першої інстанції було змінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту. 05.12.2012 року ОСОБА_1 було затримано. При розгляді даної кримінальної справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 свої покази, дані на стадії досудового слідства, підтримав, їх не змінював та вину визнав у повному обсязі. 04.04.2013 року Івано-Франківським міським судом було винесено вирок по даній кримінальній справі та визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік. При призначенні покарання віднесено до пом’якшуючих обставин та враховано повне визнання вини та щире каяття. Вирок Івано-Франківського міського суду від 04.04.2013 року не оскаржено в апеляційному порядку.
14.03.2013 року прокуратурою м. Івано-Франківська було розпочато кримінальне провадження за фактом повідомлення ОСОБА_1 про злочин, який вчинено працівниками міліції за перевищення влади та службових повноважень, яке супроводжувалось насильством.
В ході даного досудового слідства її було допитано в якості свідка про обставини проведення слідчих дій по кримінальній справі, в якій вона було призначена захисником ОСОБА_1, а саме про наявність чи відсутність фізичного чи психологічного тиску на обвинуваченого з боку працівників міліції. При дачі пояснення в якості свідка нею було дотримано Правила адвокатської етики, вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», КПК України та дано пояснення суто про обставини проведення слідчих дій у її присутності, про те, що під час допиту обвинуваченого і всього досудового слідства ОСОБА_1 в її присутності жодного разу не заявляв, що відносно нього працівники Івано-Франківського MB застосовували заходи фізичного чи психічного впливу, ознаки здійснення фізичного чи психологічного тиску на останнього працівниками МВС були відсутні. Тому в неї не було жодних підстав для реагування та написання скарг на дії працівників МВС в контролюючі органи. В подальшому 08.04.2013 року слідчим прокуратури м. Івано-Франківська було винесено постанову про закриття даного кримінального провадження на підставі частини першої пункту першого статті 284 КПК України. Обставини, наведені у заяві ОСОБА_1, не підтвердилися в ході проведення службового розслідування з даного приводу. За даним фактом було розпочато кримінальне провадження щодо підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених частиною другою статті 383 та частиною другою статті 384 КК України.
Під час її пояснень про обставини проведення слідчих дій нею не було розголошено відомості, що містять адвокатську таємницю, а саме: не надавались пояснення про обставини скоєння злочину, зміст та доведеність обвинувачення, правова позиція захисту чи інші відомості про особу підзахисного, що стали відомі захиснику в ході досудового слідства з матеріалів справи чи спілкування з підзахисним.
Провівши перевірку обставин, наведених у скарзі ОСОБА_1, дисциплінарна палата не виявила порушення адвокатом Правил адвокатської етики, статтей 21, 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статті 47 КПК України та прийшла до висновку про відсутність підстав для порушення дисциплінарної справи щодо адвоката ОСОБА_2
В своїй скарзі, адресованій ВКДКА, ОСОБА_1 не погоджується з даними висновками та вважає:
1.Адвокат ОСОБА_2 була допитана слідчим прокуратури всупереч вимогам статті 65 КПК України (2012 р.) 26 березня 2013 року, тобто під час здійснення повноважень захисника ОСОБА_1
2.З протоколу допиту адвоката ОСОБА_2 випливає, що вона повідомила: коли, за яких обставин, у зв’язку з яким обвинуваченням здійснювала повноваження захисника ОСОБА_1
3.Повідомила факт визнання ОСОБА_1 вини, тобто позицію захисту; повідомила марку телефону «Nокіа 5228 А11 Віаск», який був предметом злочину у справі, де ОСОБА_2 виконувала повноваження захисника.
4.Дії адвоката ОСОБА_2 призвели до погіршення стану обвинуваченого ОСОБА_1, а її свідчення лягли в основу обвинувального акту в кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 в злочинах, передбачених частиною другоюстатті383 та частиною другою статті384 КК України.
В ході даної перевірки вивчені матеріали дисциплінарної справи, копія обвинувального акту в кримінальному провадженні за частиною другою статті383 та частиною другою статті384 КК України від 15 травня 2013 року, копія протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 26 березня 2013 року.
У відповідності до статті22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатською таємницею є будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката.
Пунктами три, чотири статті 10 «Правил адвокатської етики» передбачено: “Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, слідства і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю. Інформація та документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги) з передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підстав. При цьому інформація та документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних”
Згідно пункту першого частини другої статті 65 КПК України: “Не можуть бути допитані як свідки захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні – про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника”.
Наслідки, передбачені статтею385 КК України до даного адвоката не можуть бути застосовані. Таким чином, скарга ОСОБА_1 містить дані про наявність в діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку.
Враховуючи вищенаведене, керуючись п.3 ч.5 ст.52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п.3.6.3 Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, п. 3.6.5(3) Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
1. Скаргу громадянина ОСОБА_1 задовольнити;
2. Скасувати рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Івано-Франківської області Д/с № 24 від 31 липня 2013 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 та постановити нове рішення, яким порушити дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_2 Скерувати справу для розгляду до КДКА Івано-Франківської області;
3. Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури В.М. Загарія
Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури І.Б. Піх
09.12.2013