13 листопада 2013 року м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Загарія В.М., заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Макарова О.А. та Бєляєва О.А., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Безеги Т.М., Бірюкової А.М., Вишаровської В.К., Волчо В.В., Дроботущенко Т.О., Котелевської К.В., Кравченка П.А., Левчук Т.В., Мягкого А.В., Ноцького О.В., Петренка В.М., Пшеничного О.Л., Рогозянської С.О., Соботника В.Й., Таргонія В.О., розглянувши у відкритому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 13 серпня 2012 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження відносно адвоката ОСОБА_2, –
ВСТАНОВИЛА:
12 серпня 2013 року до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури звернулася громадянка ОСОБА_1 зі скаргою на рішення дисциплінарної палати КДКА Донецької області від 13 серпня 2012 року.
У скарзі йдеться про непрофесійне, на думку гр. ОСОБА_1, ставлення адвоката ОСОБА_2 до своїх обов’язків під час ведення цивільної справи за договором про надання юридичних послуг.
Зокрема, скаржниця вказує, що, діючи за довіреністю від імені своєї матері – ОСОБА_1 , 18.02.2011 року з адвокатом ОСОБА_2 вона уклала договір на ведення цивільної справи і внесла обумовлений гонорар. Згідно договору ОСОБА_2 повинна була представляти інтереси ОСОБА_1 в судах м. Макіївки. Також ОСОБА_1 видала нотаріально оформлені доручення на ведення справи адвокатом ОСОБА_2 і її помічником ОСОБА_3 Проте, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 свою роботу не виконали і про хід ведення справи її не інформували. Вона неодноразово приходила в офіс адвоката, телефонувала. Офіс був закритий, а на телефонні дзвінки адвокат і її помічник не відповідали. Про результати розгляду справи вона дізналася в Центрально-Міському суді м. Макіївки через 10 місяців після розгляду справи. Згідно постанови Центрально-міського суду м. Макіївки від 26.09.2011 року у позові її матері ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про визнання дій неправомірними і примусу зробити дії, було відмовлено. Вона звернулася до ОСОБА_2 і просила повернути внесений гонорар, проте адвокат їй в цьому відмовила.
Як вбачається із тексту поданої скарги, ОСОБА_1 просить переглянути рішення дисциплінарної палати КДКА Донецької області про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарного стягнення у вигляді попередження за порушення Правил адвокатської етики і за невиконання роботи за угодою.
Скаржниця просить прийняти нове рішення, яким анулювати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане ОСОБА_2 № 3009 від 10.09.2008 року або призупинити дію вказаного свідоцтва на один рік, що у повній мірі буде відповідати справедливості. Також, просить розглянути існуючу проблему і вжити заходи з метою відшкодування скаржниці грошових коштів, тобто сприяти у поверненні їй гонорару, сплаченого адвокату, у зв’язку з невиконанням адвокатом умов договору.
Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Із досліджених дисциплінарною палатою КДКА Донецької області матеріалів убачається, що адвокатом ОСОБА_2 були дані письмові і усні пояснення, в яких адвокат повідомила, що в лютому 2011 року до неї звернулася ОСОБА_1 з проханням вести справу її матері ОСОБА_1 за позовом до Управління пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Макіївки про визнання дій неправомірними і примусу зробити дії. Після ознайомлення з представленими документами вона дала згоду та 18.02.2011р. був укладений з ОСОБА_1 договір про надання юридичних послуг, згідно якого вона зобов’язалася вести справу ОСОБА_1 в судах м. Макіївки і надавати пов’язані із справою юридичні послуги. За наполяганням ОСОБА_1 у справі повинна була взяти участь також і ОСОБА_3 У зв’язку з цим мати заявниці ОСОБА_1 17.02.2011 видала доручення на ведення усіх справ як їй, так і ОСОБА_3, яка мала юридичну освіту і повинна була здійснювати контроль за ходом ведення справи. ОСОБА_3 не була її помічником або асистентом, вказану особу вона ніколи не знала. Адвокат ОСОБА_2 повідомила, що вона склала і подала позов ОСОБА_1 до Центрально-міського суду м. Макіївки, а потім брала участь, спільно з ОСОБА_3, у попередньому судовому засіданні. Оскільки представник відповідача до суду не з’явився, їй була видана копія позову і судова повістка, які вона віднесла в Управління Пенсійного Фонду.
За декілька днів до наступного судового засідання до неї прийшла ОСОБА_1 і повідомила, що розриває договір про надання юридичних послуг. Свої дії вона пояснила тим, що, по отриманим нею з пенсійного фонду відомостям, поданий позов не буде задоволений судом першої інстанції. Адвокат ОСОБА_2 повідомила, що вона роз’яснила ОСОБА_1 п.8 договору, згідно з яким, у разі його дострокового розірвання за ініціативою клієнта, внесений гонорар поверненню не підлягає. За пропозицією заявниці вони дійшли домовленості про те, що вона не братиме участь у справі, а в ході його розгляду робитиме консультаційні послуги і, при необхідності, складе апеляційну скаргу на судове рішення. У подальшому, після укладення нового договору і невеликої доплати, вона візьме участь в суді другої інстанції. Вона пропонувала ОСОБА_1 написати заяву про розірвання договору, але заявниця відмовилася, посилаючись на те, що вона може надалі відмовитися давати консультації.
ОСОБА_2 пояснила, що в ході справи давала консультації представникові ОСОБА_1. – ОСОБА_3, а також самій заявниці. Приблизно з вересня 2011 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 перестали до неї приходити. У липні 2012 року до неї звернулася ОСОБА_1 з вимогою повернути гонорар. У відповідь вона надала перелік виконаних робіт за договором на суму 3000 грн. і повідомила її, що згодна повернути 1000 грн. На цю пропозицію ОСОБА_1 не погодилася і пообіцяла подати на її дії скарги в різні інстанції. Після скарги, що поступила в палату, вона подзвонила заявниці і пропонувала ще раз вирішити питання мирним порядком, проте ОСОБА_1 відмовилася і вимагає вже 8000 грн.
У поясненні ОСОБА_2 приводить перелік виконаних нею робіт і стверджує, що вона виконала роботи на суму 3000 грн. У зв’язку з цим адвокат рахує скаргу заявниці необґрунтованою.
Заявниця ОСОБА_1 на засіданні дисциплінарної палати пояснила, що її мати видала одне доручення на ведення справ на ім’я ОСОБА_2, а також за наполяганням адвоката і ОСОБА_3, яка була помічником адвоката. Вона брала участь в попередньому судовому засіданні, а потім приходила до ОСОБА_2. і цікавилася ходом справи. Адвокат говорила, що справа не розглядається, оскільки суддя знаходиться у відпустці. Надалі вона не змогла зустрічатися з адвокатом, оскільки її офіс був закритий, а на телефонні дзвінки ОСОБА_2 не відповідала. У Центрально-міському районі суді м.Макіївки вона сама отримала копію постанови, з якої дізналась, що в позові її матері було відмовлено. Потім вона звернулася до ОСОБА_2 і зажадала повернути гонорар, але адвокат їй в цьому відмовила. ОСОБА_1 вважає, що підлягає поверненню гонорар в розмірі 3500 грн. і просить палату сприяти їй в цьому. ОСОБА_1 пояснила, що з адвокатом ОСОБА_2 вона не розривала договір про надання юридичних послуг від 18.02.2011 р. і до звернення до ОСОБА_2 вона не знала ОСОБА_3, яка працювала разом з адвокатом і була її помічником. ОСОБА_2 не складала апеляційну скаргу на постанову Центрально-міського суду м. Макіївки від 26.09.2011, копію постанови вона сама отримала в суді 12.07.2012.
Адвокат ОСОБА_2 на засіданні дисциплінарної палати пояснила, що договір про надання юридичних послуг від 18.02.2011 був розірваний за ініціативою ОСОБА_1, проте вона відмовилася написати заяву про його розірвання, побоюючись, що надалі їй не надаватимуться консультації. До розірвання з клієнтом договору вона виконала роботи на суму 3000 грн., що підтверджується складеним нею актом виконаних робіт, який вона пред’являла ОСОБА_1, але заявниця відмовилася його підписувати. Адвокат ОСОБА_2 погодилася повернути ОСОБА_1 1000 грн., проте заявниця ОСОБА_1 відмовилася і вважає, що сума гонорару, який підлягає поверненню складає 3500 грн.
Вивчивши матеріали дисциплінарної справи, дисциплінарна палата прийшла до наступного висновку. Відповідно до статті 654 ЦК України розірвання договору здійснюється в такій же формі, як і договір, який розривається. Отже договір про надання юридичної допомоги, укладений 18.02.2011 між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, підлягав розірванню у письмовій формі. Такого документа палаті не представлено. Тому, палата вважає, що ОСОБА_2 не виконала узяті на себе зобов’язання за договором. Вона не брала участь в розгляді справи в районному суді і не склала апеляційну скаргу на рішення суду, яким ОСОБА_1. у позові було відмовлено. Відповідно до статтей 32, 58 Правил адвокатської етики адвокат повинен дотримуватися принципу сумлінності на стадії виконання доручення. Таким чином, в порушенні вказаних норм палата убачає здійснення адвокатом ОСОБА_2 дисциплінарного проступку.
За таких обставин Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що дисциплінарна палата КДКА Донецької області дійшла до правильного висновку, що адвокат ОСОБА_2 допустила дисциплінарне порушення, за що підлягає дисциплінарному покаранню у вигляді попередження.
Стосовно вимоги скаржниці сприяти їй у питанні повернення адвокатом отриманого гонорару, належить зазначити, що рішення дисциплінарної палати містить правильне роз’яснення заявнику про відсутність такої компетенції у дисциплінарних органів адвокатури.
Також, дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області дійшла ґрунтовного висновку стосовно вимог заявників про повернення сплаченого адвокатові гонорару, що вирішення цього питання не віднесене до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, які передбачені статтею 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Також, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури звертає увагу скаржниці на те, що скарга на рішення дисциплінарної палати КДКА Донецької області подана зі суттєвим пропуском строку на оскарження, без надання доказів поважних причин пропуску терміну на оскарження рішення.
Отже, зважаючи на наведене, рішення дисциплінарної палати КДКА Донецької області від 13 серпня 2012 року слід залишити без змін.
Враховуючи викладене, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, керуючись п. 1 ч. 5 ст. 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», п.6.2.1. Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, п.3.6.5.(1) Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
1. Скаргу ОСОБА_1, на рішення дисциплінарної палати КДКА Донецької області від 13 серпня 2012 року про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження за порушення Правил адвокатської етики і за невиконання роботи за угодою, залишити без задоволення, а рішення дисциплінарної палати КДКА Донецької області від 13 серпня 2012 року – без змін.
2. Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб..
3. Матеріали дисциплінарної справи повернути до регіональної КДКА.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури В.М. Загарія
Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури І.Б. Піх
09.12.2013