РІШЕННЯ
№V-001/2015
28 травня 2015 року м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Загарія В.М., заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Макарова О.А. та Бєляєва О.А., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Піх І.Б., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Борсука П.Й., Вишаровської В.К., Волчо В.В., Дроботущенко Т.О., Крупнової Л.В., Місяця А.П., Мягкого А.В., Ноцького О.В., Петренка В.М., Подольної Т.А., Пшеничного О.Л., Соботника В.Й., Стройванса В.Л., Тарасової А.М., Таргонія В.О., Удовиченка С.В., розглянувши у відкритому засіданні справу за скаргою директора ЮРОСОБА_1 ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 22 січня 2015 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2,-
ВСТАНОВИЛА:
До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури звернулася директор ЮРОСОБА_1 ОСОБА_1 із скаргою на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 22 січня 2015 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2.
Як вбачається із тексту поданої скарги, скаржниця просить скасувати вищевказане рішення КДКА регіону і ухвалити нове рішення про позбавлення адвоката ОСОБА_2 права на заняття адвокатською діяльністю. В обґрунтування свого прохання зазначає, що дисциплінарна палата, при ухваленні рішення про відмову у порушенні дисциплінарної справи, провела неповний та необ’єктивний розгляд первинної скарги з приводу неналежної поведінки адвоката ОСОБА_2, вчинення ним низки грубих порушень, які підривають авторитет адвокатури України в державі і на міжнародній арені.
Із даних Єдиного реєстру адвокатів України убачається, що робочою адресою адвоката є ІНФОРМАЦІЯ_1.
Скарга подана до ВКДКА 23 лютого 2015 року. Відповідно, вона розглянута належною КДКА регіону і подана без пропуску строку, передбаченого чинним законодавством, що регулює дані правовідносини, відповідно до положень частини третьої статті 33, частини третьої статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_3, пояснення представника скаржника ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що скарга директора ЮРОСОБА_1 ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів дисциплінарного провадження, які надійшли на адресу ВКДКА 16.04.2015 року за вх. № 4358-1, в них наявне рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 22 січня 2015 року, яким відмовлено у порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 за результатами розгляду заяви директора ЮРОСОБА_1 ОСОБА_1 від 17.11.2014 року щодо про порушення адвокатом ОСОБА_2 вимог Закону України «Про адвокатуру», Правил адвокатської етики та присяги адвоката України.
Також в матеріалах дисциплінарного провадження наявні наступні документи: копія листа Генеральної прокуратури України від 13.11.2013 року про відсутність заперечень щодо залучення юристів ЮРОСОБА_1 для представництва інтересів України при розгляді компетентними органами Франції запиту про видачу громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_5; копія листа Генеральної прокуратури України від 02.12.2013 року про відсутність заперечень щодо надання слідчим «Дозволу з’явитись в суд» для юристів французької юридичної фірми ЮРОСОБА_2 для участі при розгляді компетентними органами Франції запиту про видачу громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_5; копія висновку за результатами розгляду скарг адвоката ОСОБА_2 від 01.09.2014 року, складеного старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України майором міліції ОСОБА_6; копія листа Генеральної прокуратури України від 24.09.2014 року; копія витягу з КП № 12014000000000472 від 17.10.2014 року, із змісту якого вбачається, що підставою для відкриття даного провадження стало підроблення невідомою особою висновку від 01.09.2014 року за результатами перевірки скарг адвоката ОСОБА_2; письмовий документ виготовлений начальником ВСУ ГУ МВС в м. Київ ОСОБА_7 від 18.11.2013 року, яким надано підтвердження того, що участь в засіданнях апеляційного суду м. Ліон в рамках екстрадиційної процедури буде брати ЮРОСОБА_2 в особі її адвокатів ОСОБА_8 і ОСОБА_9; копія листа Генеральної прокуратури України від 23.05.2014 року про відсутність заперечень щодо надання слідчим «Дозволу з’явитись в суд» від 18.11.2013 року, який був підтверджений органом досудового слідства, для юристів ЮРОСОБА_2 для участі при розгляді компетентними органами Франції запиту про видачу громадянина Республіки Казахстан ОСОБА_5; копія ухвали апеляційного суду м. Київ від 19.06.2014 року, якою скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Київ від 03.06.2014 року про скасування «Дозволу з’явитися в суд» від 18.11.2013 року № 12/2-7446, виданий ЮРОСОБА_2 в особі її адвокатів ОСОБА_8 і ОСОБА_9; копія ухвали Печерського районного суду м. Київ від 23.09.2014 року, якою скасовано «Дозвіл з’явитися в суд» від 18.11.2013 року № 12/2-7446, виданий ЮРОСОБА_2 в особі її адвокатів ОСОБА_8 і ОСОБА_9; роздрукований примірник інтерв’ю адвоката ОСОБА_2 з сайту RBC, у якому адвокат зазначає про протиправність дій державних органів щодо його клієнта ОСОБА_5; копія експертного висновку від 10.04.2013 року у справі про екстрадицію ОСОБА_10, складеного старшим слідчим в ОВС СУ ГУМВС України в м. Київ ОСОБА_11, в якому йдеться про злочинну діяльність вищезазначеної громадянки та її спільників; пояснення адвоката ОСОБА_2 від 26.12.2014 року, в яких він відкидає всі звинувачення, і вказує на безпідставність скарги; копія листа заступника начальнику ГСУ МВС України від 17.07.2014 року на адресу адвоката ОСОБА_2, з якого вбачається, що під час перевірки фактів, викладених у сказі адвоката, були виявлені чисельні недоліки та прорахунки досудового розслідування, і стан розслідування перебуватиме на контролі ГСУ МВС України.
На виконання доручення голови дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», членом дисциплінарної палати ОСОБА_12 було здійснено перевірку відомостей, викладених у скарзі директора ЮРОСОБА_1 ОСОБА_1 та складено відповідну довідку. За результатами перевірки було зроблено висновок про те, що в діях адвоката ОСОБА_2 відсутні ознаки дисциплінарного проступку, і, відповідно, немає підстав для порушення відносно нього дисциплінарної справи. За наслідками розгляду даної скарги 22.01.2015 року було ухвалено рішення про відмову у порушенні дисциплінарної справи відносно вищевказаного адвоката. Дане рішення було мотивовано відсутністю у діях адвоката ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку.
На дане рішення скаржниця директор ЮРОСОБА_1 ОСОБА_1 подала скаргу до ВКДКА. Дана скарга не підлягає задоволенню, виходячи з нижченаведеного.
ВКДКА вважає, що при визначенні поведінки адвоката ОСОБА_2 як такої, що не містить ознак дисциплінарного проступку, ДП КДКА регіону у повному обсязі надала оцінку діям адвоката на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики.
Як вбачається із матеріалів справи, що були зазначені вище, адвокат ОСОБА_2, при виконанні договору про надання правової допомоги від 18.05.2014 року, зобов’язався представляти інтереси ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12012110000000147.
У рамках виконання вищевказаного договору, адвокат ОСОБА_2 здійснював заходи, які були направлені на визнання незаконним дій та бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури щодо підписання слідчим «Дозволу з’явитися в суд» (в подальшому «Дозвіл»), а також самого «Дозволу». З точки зору адвоката, даний документ повинен був надаватися Генеральною прокуратурою, а не слідчим органів внутрішніх справ, як це передбачено ст. 574 КПК України. Саме ці порушення чинного КПК і викликали необхідність подання адвокатом ОСОБА_2 вказаних скарг до суду. Крім цього, адвокат зазначає, що підроблений висновок ГСУ МВС України від 10.09.2014 року йому на руки не видавався, і твердження про це є лише здогадками первинного скаржника. Також адвокат ОСОБА_2 вказує на те, що не вводив в оману Печерський районний суд м. Києва при розгляді його другої скарги щодо «Дозволу», так як в ній були зазначені додаткові правові підстави для задоволення скарги, а також посилався на положення ст. 90 КПК України, яка передбачає преюдиційність рішень національних чи міжнародних судів, лише якщо ними встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України, чого в даному випадку не було встановлено ухвалою суду апеляційної інстанції. Також адвокат звертає увагу на те, що ЮРОСОБА_3 не визнавався належним чином потерпілим чи цивільним позивачем у даному кримінальному провадженні ні за КПК 1960 року, ні за чинним КПК України, а тому всі твердження скаржника є лише його тлумаченням фактичних обставин.
ВКДКА погоджується із думкою КДКА регіону в даному дисциплінарному провадженні, і в обґрунтування такої своєї правової позиції зазначає нижченаведене.
Підроблення та подання підробленого висновку КСУ МВС України до суду Французької Республіки за своїм змістом мають ознаки кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 358 КК України. Враховуючи, що у відповідності до діючого на території України принципу презумпції невинуватості, до набрання сили рішення суду, яким буде встановлена вина громадянина у вчиненні злочину, він вважається не винуватим. До компетенції КДКА не відноситься ні розслідування кримінальних правопорушень, ні встановлення вини за наслідками такого розслідування, тому до отримання належних законних підстав у вигляді рішення суду, ВКДКА не має достатнього правового підґрунтя для винайдення ознак дисциплінарного проступку у вказаній поведінці адвоката ОСОБА_2.
Також ВКДКА критично оцінює звинувачення скаржника на адресу адвоката ОСОБА_2 щодо введення в оману та приховування достовірної інформації від Печерського районного суду м. Києва, так як лексична конструкція «ухвала ….. мала би преюдиціальне значення» не дає змоги оцінити правове значення даного документу. Як вбачається із копій скарг адвоката від 30.05.2014 року та від 20.09.2014 року, то в них дійсно зазначені різні правові підстави для задоволення скарг, тому оцінка апеляційним судом первинних аргументів скаржника не мала правового значення при розгляді його другої скарги щодо «Дозволу».
Що стосується надання неправдивої інформації представникам засобів масової інформації шляхом опублікування інтерв’ю адвоката ОСОБА_2 інтернет-порталу RBC, то ВКДКА вважає за необхідне зауважити, що зміст даного інтерв’ю в тій частині, яка чітко визначена, як відповіді адвоката на запитання журналіста, немає висловлювань, які можна було би кваліфікувати як порушення вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» чи Правил адвокатської етики. Крім цього, ВКДКА погоджується з думкою адвоката ОСОБА_2 щодо відсутності в чинному КПК України такого виду доказу чи процесуального документу, як «експертний висновок слідчого у справі». Доказів того, що ЮРОСОБА_3 було визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12012110000000147 скаржником не надано.
Також, на підтвердження пояснень адвокатом ОСОБА_2 надані: копія витягу з кримінального провадження № 42014100000000958, порушеного за заявою останнього щодо перевищення своїх службових обов’язків слідчим відділу розслідування злочинів у сфері службової діяльності СУГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_11 при підписанні, видачі та подальшому скеруванні «Дозволу», а також листи Генеральної прокуратури України від 24.10.2014 року № 14/2/1-36115-10, від 31.10.2014 року № 14/2/1-36115-10 та від 26.11.2014 року № 14/2/1-36115-10, із змісту яких вбачається, що на звернення ЮРОСОБА_1 від жовтня 2014 року щодо оформлення «Дозволу» було відмовлено, необхідності участі представників даної фірми у подальшому розгляді як представника Генеральної прокуратури України у Французькій Республіці відсутня і підстав для надання такого «Дозволу» не було.
Таким чином, ВКДКА погоджується із висновками КДКА регіону, і вважає, що дана скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
1. Скаргу директора ЮРОСОБА_1 ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 22 січня 2015 року про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 залишити без змін.
3. Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури повідомити скаржника про прийняте рішення.
4. Матеріали перевірки повернути до дисциплінарної палати КДКА Волинської області.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури В.М. Загарія
Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури І.Б. Піх
28.05.2015