Рішення

Print This Post

РІШЕННЯ № VІ/14-738


 


         20 квітня 2012 року                                                                                  м. Київ


 


Вища кваліфікаційна комісія адвокатури при Кабінеті Міністрів України в складі заступника голови Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури Єзерської А.О., секретаря Комісії Ковбасінської Г.В., членів Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури: Авраменка Г.М., Антипченка В.К., Батрина В.В., Будько Н.Г., Большакова Є.В., Ісакова М.Г., Коваль К.П., Комарницької О.О., Котелевської К.В., Луцюка П.С., Дембіцького В.О., Павлишина Б.Я., Дем’яненко Т.Б., Берещенко К.Л., Маруди С.Р., Прокопчука В.О., Ромаданової Г.Г., Сергеєвої С.А., Скотаря А.М., Скукіса В.Ф. розглянувши у відкритому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22 грудня 2011 року про закриття дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_2, –


 


ВСТАНОВИЛА:


           


            До Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури звернувся ОСОБА_1 із скаргою на рішення дисциплінарної палати Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22 грудня 2011 року, яким закрито дисциплінарне провадження відносно адвоката ОСОБА_2 за відсутністю підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.


            У скарзі до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення, посилаючись на те, що рішення прийняте лише на підставі рішення суду Артемівського районного суду міста Луганська від 27 липня 2010 року, яким йому відмовлено у позові до адвоката ОСОБА_2 про повернення суми гонорару і яке він має намір надалі оскаржити у Європейському суді.


            Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури Єзерську А.О., перевіривши матеріали справи, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури вважає, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.


            З наданих матеріалів вбачається, що 3 липня 2008 року ОСОБА_1 уклав угоду про надання йому правової допомоги з адвокатом ОСОБА_2 у його справах, що пов’язані з перерахунком пенсії та компенсації на санаторно-курортне лікування як інваліду ЧАЕС.


            Спочатку позов ОСОБА_1 розглядався в Луганському окружному адміністративному суді, а пізніше був переданий за правилами предметної підсудності на розгляд до Артемівського районного суду міста Луганська. Згодом позов було розглянуто і постановою суду на користь ОСОБА_1 було стягнуто значні грошові кошти.


            Адвокат ОСОБА_2 вважає, що взяті за угодою зобов’язання він виконав в повному обсязі: було вивчено нормативно-правові документи, зроблено відповідні запити, складено і подано позов до Луганського окружного адміністративного суду, підписаний клієнтом. Проте, не зважаючи на це, 18 травня 2009 року ОСОБА_1 подав йому заяву про розірвання угоди і повернення гонорару, посилаючись на те, що в процесі розгляду справи суддя Артемівського райсуду міста Луганська Селезньова Т.В. вказала позивачеві на необхідність зміни складеного адвокатом адміністративного позову. У подальшому, після відмови адвоката в поверненні гонорару, ОСОБА_1 звернувся з аналогічним позовом до суду.


            Рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 27 липня 2010 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про повернення суми гонорару. Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 жовтня 2010 року дане рішення було залишене без змін.


            При цьому суд першої інстанції, вирішуючи спір, прийшов до висновку про те, що факт неналежного виконання відповідачем ОСОБА_2 доручення ОСОБА_1 під час розгляду справи не був встановлений і доведений. Суд апеляційної інстанції, залишаючи дане рішення без змін, відзначив, що при подібних обставинах, правильно встановлених судом першої інстанції, повернення гонорару позивачеві в повному обсязі є недопустимим, а іншого розрахунку суми позову ОСОБА_1 суду не надав.


            Відповідно до ч.1 ст.14 Цивільно-процесуального кодексу України судове рішення, що набрало законної сили, є обов’язковим для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових або службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.


            Тому дисциплінарна палата Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури дійшла абсолютно правильного висновку про відсутність підстав для притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.


           


            Враховуючи наведене, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, керуючись ст.ст.14, 16 Закону України «Про адвокатуру», п.п.10-101, 20-231 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури, –


 


ВИРІШИЛА:


 


1.      Скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.


 


2. Рішення дисциплінарної палати Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 22 грудня 2011 року про закриття дисциплінарного провадження відносно адвоката ОСОБА_2 за відсутністю підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності – залишити без змін.


 


3. Секретарю Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити заявника.


 


4.      Матеріали справи повернути до регіональної КДКА.


 


 


 


Голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури                             В.І. Висоцький