Документи, Рішення

Print This Post

РІШЕННЯ   № V-006/2013

 

  21 червня 2013 року                                                                                                        м. Київ

 

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатура в складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Загарія В.М., заступника голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Бєляєва О.А., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Піх І.Б., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Безеги Т.М., Боброва П.М., Вагіної Н.А., Вишаровської В.К., Волчо В.В., Кравченка П.А., Котелевської К.В., Левчук Т.В., Міняйла В.О., Мягкого А.В., Ноцького О.В., Пшеничного О.Л., Соботника В.Й., Стройванса В.Л., Тарасової А.М., Таргонія В.О., Удовиченка С.В., Петренка В.М., Яценка О.А., розглянувши у відкритому засіданні справу за скаргами адвоката ОСОБА_1, громадянина  ОСОБА_2 на рішення № 6-2-2013  дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області від 18 березня 2013 року  стосовно адвоката ОСОБА_1,-

 

ВСТАНОВИЛА:

 

Рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області № 6-2/2103 від 18.03.2013 року  притягнуто адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

 

Як убачається  зі змісту рішення, дисциплінарний проступок адвоката полягав у тому, що він уклав угоду про надання правової допомоги з ОСОБА_2 з недотриманням вимог ст.61 ч.1 КПК України 1960 року, оскільки на час укладення цієї угоди відносно адвоката існувало порушене кримінальне провадження. Отже, наявне відносно адвоката кримінальне провадження виключало його участь як захисника ОСОБА_2 у кримінальній справі, порушеній відносно останнього. Дисциплінарна палата КДКА Запорізької області, застосовуючи до адвоката дисциплінарне стягнення, дійшла висновку про недотримання адвокатом ч.1 ст. 61 КПК України 1960 року, грубе порушення адвокатом статей 6, 7, 11 Правил адвокатської етики, схвалених ВККА при Кабінеті Міністрів України 01.10.1990 року та ст.4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

 

             Не погоджуючись з таким рішенням  ДП КДКА Запорізької області, адвокат ОСОБА_1, 15.04.2013 року звернувся до ВКДКА зі скаргою, у якій вказав, що 19 грудня 2011 року відносно нього дійсно було порушено кримінальну справу. Оскільки обвинувального вироку не
було, адвокатська діяльність не зупинялась, 24 жовтня 2012 року він уклав угоду на здійснення захисту ОСОБА_2 у кримінальній справі. Адвокат стверджує, що він повідомив клієнтів про існування кримінальної справи, порушеної відносно нього і ця обставина не змінила наміру клієнтів щодо укладення з ним угоди. Адвокат наголошує, що ним належно виконувалися обов’язки захисника при виконанні укладеної угоди. Також адвокат ОСОБА_1 вказує, що всупереч вимогам ст.39 ч.2 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” йому не було направлено рішення № 5-9\2013, про порушення дисциплінарної справи від 18 лютого 2013 року та довідку члена дисциплінарної палати  ОСОБА_3, що була складена за результатами перевірки постанови Вільнянського райсуду Запорізької області від 26.12.2012 р. Вказані документи він отримав лише  20.03.2013 року. Вказані обставини перешкодили йому  належним чином підготуватися до засідання КДКА з питання притягнення його до дисциплінарної відповідальності, яке відбулося 18 березня 2013 року.

 

Стосовно вимог ст.61 КПК України адвокат вказує, що положення даного законодавства є несумісними зі стандартами ради Європи та посилається на те, що  Законом України 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини», Першого протоколу і протоколів № 2, 4, 7 і 11 до Конвенції, була ратифікована Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Скаржник посилається на те, що статтями 13, 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду по правам людини„ від 23.02.2006 року, передбачено застосування судами Конвенції та практики Суду, як джерела права.

 

Саме вказані вимоги Ради Європи знайшли своє відображення в нині чинному, з 19.11.2012 року, Кримінальному процесуальному кодексі України. У ньому відсутні обмеження допуску адвоката до участі у кримінальній справі, відносно якого порушено кримінальну справу.

 

Адвокат ОСОБА_1 просить  скасувати рішення ДП КДКА Запорізької області від 18 березня 2013 року  та закрити дисциплінарне провадження відносно нього.

 

З рішенням ДП КДКА Запорізької області від 18 березня 2013 року також не погодився підзахисний адвоката ОСОБА_1 – засуджений ОСОБА_2, подавши 02.04.2013 року скаргу аналогічного змісту.

 

Заслухавши доповідача, члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_5, перевіривши  матеріалами дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1, ознайомившись з поясненнями та скаргою  адвоката ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_2, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що  скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

 

Відповідно до ч.2 ст.31 Закону України „Про адвокатуру  та адвокатську діяльність”, накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття  адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі: 1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку; 2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності; 3)  систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.

 

Як вбачається з рішення ДП КДКА Запорізької області від 18.03.2013 року ОСОБА_1 допустив грубе одноразове порушення правил адвокатської етики. Статтею 7 Правил адвокатської етики (в редакції 1999 року)  принцип домінантності інтересів клієнта визначено як: „ …дотримання принципу законності….переваги інтересів клієнтів перед власними інтересами…., а також будь-якими іншими міркуваннями.”

 

Відповідно до статті 4 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності.

 

Частиною 1 статті 61 КПК України (в ред. 1960 р.) встановлені обставини, що виключають участь у справі захисника, серед яких – захисником не може бути особа щодо якої порушено кримінальну справу.

 

Адвокат ОСОБА_1, будучи обізнаним з вимогами ст.61 КПК України, уклав угоду з ОСОБА_2 на ведення кримінальної справи. Вчиняючи вказані дії, адвокат поставив свої інтереси вище інтересів клієнта, адже  він завідомо знав, що суд повинен буде виконати вимоги ст..61 КПК України та усунути його від участі у справі.

 

Заява громадянина ОСОБА_2 щодо того, що  ОСОБА_1 повідомив його про наявність  порушеної  кримінальної справи відносно адвоката, не може спростувати чи змінити якимось чином вимоги статті 61 КПК України ( в редакції 1960 року) щодо переліку обставин, які виключають участь захисника у справі.

 

Адвокат ОСОБА_1 пов’язує  своє усунення  від участі в справі з тим, що він вказав суду не численні порушення прав його підзахисного. Однак вказана обставина не випливає зі змісту постанови суду. Наявні правові підстави та вимоги ст.ст.61, 61-1 КПК України (в редакції 1960 року), на які суд послався, вказують на правомірність та законність прийнятого рішення.

 

Пункт 13.12  резолюції парламентської асамблеї ради Європи ( ПАРЄ) 1466 (2005) „Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною” від 5.10.2005 р., на яку посилається скаржник ОСОБА_1, закликає органи влади України „… скасувати положення законодавства, що дозволяють прокуратурі заборонити адвокатові представляти своїх клієнтів у разі порушення проти адвоката кримінальної справи, як такі, що несумісні зі стандартами Ради Європи.”

 

Вказані заклики  були прийняті до уваги органами влади України та у новому КПК України (що набрав чинності 19.11.2012 року), в ст. 78 КПК серед підстав для відводу захисника, представника вже виключена обставина, яка була передбачена ч.1 ст.61 КПК України (в редакції 1960 року).

 

Однак кримінальна справа відносно ОСОБА_2,  надійшла до суду до 20 листопада 2012 року, тому суд здійснював  розгляд справи у відповідності до вимог КПК України (в редакції 1960 року).

 

Усуваючи адвоката ОСОБА_1 від участі у справі щодо захисту громадянина ОСОБА_2, суд правомірно послався на вимоги КПК України (в редакції 1960 року), оскільки порядок провадження у справі в цілому здійснювався відповідно до вимог КПК України (в редакції1960 року).

 

Таким чином Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що дисциплінарна палата дійшла правильного висновку про наявність в діях адвоката дисциплінарного проступку. Проте, обираючи вид дисциплінарного стягнення, дисциплінарна палата повинна була дотримуватись вимог ч.1 ст. 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» за приписом якої, під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини. Зазначені вимоги закону не були дотримані  при розгляді дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1, оскільки поза увагою лишилися наведені вище зміни, які сталися у кримінальному процесуальному законі і які, не спростовуючи висновку про вчинення адвокатом дисциплінарного проступку, суттєво впливають на висновок про необхідність застосування до адвоката одного з найсуворіших видів дисциплінарного стягнення.

 

Також в ході розгляду скарг по суті не знайшло свого підтвердження посилання адвоката на те, що в порушення вимог ч.2 ст.39  Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, йому не було надіслано протягом трьох днів рішення  про порушення  дисциплінарної справи від 18 лютого 2013 року та довідки члена ДП КДКА Запорізької області ОСОБА_3 від 14.02.2013 р. за результатами перевірки.

 

В матеріалах  справи знаходиться супроводжуючий лист КДКА Запорізької області від 19.02.2013 р. за № 30  про направлення на адресу ОСОБА_1 ( 69039 м.Запоріжжя, вул.Криворіжська, 35, кв.27) вказаних документів на 4 аркушах.

 

ОСОБА_1 надав довідку Запорізької дирекції ОСОБА_4 від 29.03.2013 року № 26-14-70, з якої вбачається, що 22.02.2013 р., 23.02.2013, 6.03.2013р., він отримував рекомендовані листи.

 

18.03.2013 р. свої  письмові пояснення адвокат також надав КДКА Запорізької області.

 

Неможливо прийняти участь у  засіданні ДП КДКА Запорізької області, надати не лише усні пояснення, але також і письмове пояснення на 6 друкованих аркушах, не знаючи попередньо про порушення дисциплінарної справи та її суті.

 

Як вбачається з витягу з протоколу №6 від 18.03.2013 року засідання дисциплінарної палати КДКА Запорізької області, адвокат ОСОБА_1 був присутнім на засіданні та надав свої пояснення.

 

Враховуючи викладене, керуючись п.2 ч.5 ст.52, ч.1 ст.41, ч.1 ст.35 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, п.6.2.2. Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатуру, п.3.6.5.(2) Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури,-

 

ВИРІШИЛА:

 

1. Скарги адвоката ОСОБА_1 та  громадянина ОСОБА_2  задовольнити частково.

 

2. Змінити рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Запорізької області  № 6-2/2013 від 18.03.2013 року, застосувати до адвоката ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді попередження.

 

3. Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити адвоката ОСОБА_1 та громадянина ОСОБА_2.

 

4. Матеріали справи повернути до Запорізької КДКА.

 

Голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури                                В.М. Загарія

 

 

Секретар Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури                            І.Б. Піх