РІШЕННЯ № ХІ-009/2018
29 листопада 2018 року
м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури в складі: голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дроздова О.М., заступника голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Місяця А.П., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Котелевської К.В., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Вишаровської В.К., Ульчака Б.І., Приходька О.І., Мельченка В.І., Василевської О.А., Чундак М.В., Соботника В.Й., Мягкого А.В., Кострюкова В.І., Чернобай Н.Б., Одновола В.К., Дуліч Т.В., Волчо В.В., Подольної Т.А., Пшеничного О.Л., Прокопчука О.М., Притули О.Б., Тарасової А.М., Дімчогло М.І., Лучковського В.В., Дроботущенко Т.О., Усманова М.А., Кузьмінського О.О., розглянувши у відкритому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_, на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва № 65 від 17.09.2018 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України,
ВСТАНОВИЛА:
До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга адвоката ОСОБА_, на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва № 65 від 17.09.2018 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
Скаржник не погоджується з прийнятим дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва рішенням від 17.09.2018 р., вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, дослідивши доводи скаржника, матеріали дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_, заслухавши доповідь заступника голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Місяця А.П., встановила наступне.
Згідно з відомостями з Єдиного реєстру адвокатів України адреса робочого місця адвоката є наступною: _______________.
Таким чином, розгляд скарги відносно адвоката здійснено належною КДКА за адресою робочого місця адвоката, відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва від 17.09.2018 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_ та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
В поданій скарзі адвокатом ОСОБА_ зазначається про порушення дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва процедурних питань притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Так, скаржник стверджує, що всупереч ч.3 ст.39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва прийняла незаконне рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності без надання йому можливості використати право на оскарження рішення про порушення дисциплінарної справи.
Також, на обґрунтування вимог скарги, скаржник зазначає, що при прийнятті рішення № 65 дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва порушено його право на участь у засіданні, право на надання пояснень, а також передбачене ст.59 Конституції України та ч.2 ст.40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на захист.
Окрім того, скаржник вказує, що рішення про позбавлення його права на зайняття адвокатською діяльністю прийняте з порушенням порядку, передбаченого ч.1 ст.41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Скаржник ОСОБА_ стверджує також, що дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва надано неналежну оцінку його діям, які пов’язані з його участю у судовому провадженні №_____ на підставі доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги по наданню правової допомоги ОСОБА_ у кримінальному провадженні. Скаржник звертає увагу про відсутність в його діях порушення п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.8, ст.18, ст.41 Правил адвокатської етики. Адвокат вважає, що його позиція у справі не суперечила волі клієнта та відповідала позиції його попередніх захисників. При виконанні доручення у нього не було жодних підстав для припинення його виконання та, як наслідок, припинення здійснення захисту, передбачених Законом України «Про безоплатну правову допомогу». Оскільки клієнт знаходився поза межами території України, засоби зв’язку (телефонного та електронної пошти) з останнім невідомі, в нього не було можливості інформувати клієнта про ведення справи. Також ані підозрюваний ОСОБА_, ані його захисники за договором не повідомляли орган досудового розслідування про наявність захисників у здійсненні захисту.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури не погоджується з доводами скаржника, що прийняття рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності до моменту вирішення питання щодо скарги на рішення про відкриття дисциплінарного провадження, порушує належне йому відповідно до ч.3 ст.39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на оскарження.
Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
Обов’язковою умовою надання правового захисту Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури є наявність відповідного порушення кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення із скаргою. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Наведені вище положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, без реального порушення прав, свобод чи інтересів скаржника у спірних правовідносинах, тільки тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на його правове становище. Предмет скарги повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків скаржника, а також на встановлені законом умови їх реалізації.
Рішення про порушення дисциплінарної справи саме по собі не є юридично значимим для скаржника. Вказане рішення не створює для скаржника обов’язків чи правових наслідків за результатами його прийняття. Рішення про порушення дисциплінарної справи по своїй суті безпосередньо не порушує права та інтереси скаржника, є проміжним процесуальним рішенням, яке передує розгляду дисциплінарної справи.
Розгляд дисциплінарної справи не позбавляє скаржника права на оскарження рішення про порушення дисциплінарної справи в порядку ч.3 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Більше того, як зазначено самим скаржником у поданій скарзі, 14.09.2018 року ним було подано скаргу на рішення про відкриття дисциплінарного провадження до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Отже право на оскарження рішення про порушення дисциплінарної справи, передбачене ч.3 ст.39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» скаржником реалізоване повністю. Оскарження рішення про відкриття дисциплінарного провадження не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи та не є підставою для його зупинення.
Не заслуговують на увагу також доводи скаржника про порушення його права на участь у засіданні при розгляді дисциплінарної справи щодо нього, права на надання пояснень.
Перевіркою встановлено, що в матеріалах справи міститься супровідний лист кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва за вих. _____ від 23.08.2018 року, яким скаржнику була надіслана копія рішення про порушення дисциплінарної справи відносно нього та відповідно до статті 44 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від «30» серпня 2014 року N120, повідомлено про призначення дисциплінарної справи до розгляду у засіданні дисциплінарної палати на 17.09.2018.
Як не заперечується скаржником у поданій ним до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скарзі, адвокат ОСОБА_ з’явився в призначений час і місце на засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва задля участі в розгляді скарги.
У витязі до Протоколу №17 засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва від 17 вересня 2018 року зазначено, що відповідаючи на запитання членів дисциплінарної палати адвокат ОСОБА_ зазначив, що отримав рішення про порушення дисциплінарної справи два тижні тому, зміст його йому зрозумілий, що він має відповідний досвід у сфері юриспруденції, проте має право на отримання правової допомоги.
Після відмови у задоволенні усного клопотання про відкладення розгляду справи адвокат ОСОБА_ зазначив, що не має бажання у подальшій участі у розгляді матеріалів дисциплінарної справи та покинув засідання дисциплінарної палати. Дисциплінарну справу розглянуто без його участі.
Так, відповідно до ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У своєму рішенні від 30 вересня 2009 року по справі ___ Конституційний Суд України зазначив, що право на правову допомогу є одним із конституційних, невід’ємних прав людини і має загальний характер, охоплює всіх без винятку осіб – громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України. Здійснення права на правову допомогу засноване на дотриманні принципів рівності всіх перед законом та відсутності дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками .
Крім того, реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб’єктами права. Закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис “кожен є вільним у виборі захисника своїх прав” (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин.
Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість. Серед функцій такого права у суспільстві слід окремо виділити превентивну, яка не тільки сприяє правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, а й, насамперед, спрямована на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб’єктами права.
Крім того, гарантування кожному права на правову допомогу є не тільки конституційно-правовим обов’язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов’язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року тощо.
За змістом статті 64 Конституції України конституційне право кожного на правову допомогу у жодному випадку не може бути обмежено. Відповідно до Основного Закону України положення “кожен має право на правову допомогу” є нормою прямої дії, і навіть за умови, якщо це право не передбачене відповідними законами України чи іншими правовими актами, особа не може бути обмежена у його реалізації.
Право на правову допомогу при розгляді дисциплінарної справи адвокату, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, передбачене ч.2 ст. 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Аналогічне право на правову допомогу закріплене п.44 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність.
З цього приводу Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приходить до висновку, що дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва при розгляді дисциплінарної справи про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_ було порушено гарантоване ст.59 Конституції України право на правову допомогу.
Рішення про застосування до адвоката ОСОБА_ виключного дисциплінарного стягнення у формі позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю було прийняте в першому засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва без врахування клопотання скаржника та без забезпечення йому можливості скористатися правом на професійну правову допомогу.
При цьому клопотання скаржника про надання йому часу для укладення договору про надання правової допомоги в першому засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не може вважатися зловживанням скаржником своїми процесуальними правами.
Отже, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приходить до висновку, що Рішення №65 від 17.09.2018 року про позбавлення адвоката ОСОБА_ права на зайняття адвокатською діяльністю прийняте дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва з порушенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та порушенням гарантованого кожному Конституцією України права на отримання професійної правової допомоги.
Виходячи з наведеного, рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва №65 від 17.09.2018 не відповідає вимогам законності та вмотивованості.
На підставі викладеного, керуючись статтею 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
- Скаргу адвоката ОСОБА_, – задовольнити частково.
- Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва № 65 від 17.09.2018 року про притягнення адвоката ОСОБА_ до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, – скасувати.
- Направити матеріали дисциплінарної справи до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва на стадію розгляду дисциплінарної справи.
- Секретарю Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Голова Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури О.М. Дроздов
Секретар Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури К.В. Котелевська
29.11.2018