Рішення

Print This Post

РІШЕННЯ № І-018/2020

31 січня 2020 року
м. Київ

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В., заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Крупнової Л.В. та Місяця А.П., секретаря Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури – Котелевської К.В., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Ульчака Б.І., Приходька О.І., Мельченка В.І., Мягкого А.В., Чернобай Н.Б., Одновола В.К., Дуліч Т.В., Волчо В.В., Подольної Т.А., Пшеничного О.Л., Прокопчука О.М., Кравченка П.А., Тарасової А.М., Дімчогло М.І., Лучковського В.В., Дроботущенко Т.О., Усманова М.А., Кузьмінського О.О., розглянувши у відкритому засіданні скаргу в.о. генерального директора Державної організації «Особа_1» на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 17.10.2019 року про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2, –

ВСТАНОВИЛА:

До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга в.о. генерального директора ДО «ОСОБА_1» на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 17.10.2019 року про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2.

Скарга в.о. генерального директора ДО «ОСОБА_1» містить вимогу про скасування рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 17.10.2019 року про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2, та ухвалення нового рішення, яким притягнути адвоката Особа_2 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Скаржник вважає, що дисциплінарною палатою КДКА Донецької області оскаржуване рішення було прийняте за відсутності всебічної, об’єктивної і повної перевірки обставин, які стосуються вчинення адвокатом Особа_2 дисциплінарного проступку.

Строк на оскарження рішення, передбачений ч. 1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Скаржником не порушено.

Згідно витягу із Єдиного реєстру адвокатів України, що міститься у матеріалах дисциплінарного провадження, Особа_2 має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за № Інформація_1. Робоче місце адвоката на момент розгляду справи дисциплінарною палатою КДКА Донецької області було зареєстровано за адресоюАдреса_1.

Таким чином, скарга розглянута належною КДКА, відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Заслухавши доповідача – члена Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кузьмінського О.О., розглянувши доводи скарги, перевіривши матеріали дисциплінарного провадження, які надійшли з КДКА Донецької області, заслухавши інших учасників засідання, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області надійшло звернення в.о. генерального директора ДО «ОСОБА_1» стосовно адвоката Особа_2, в якому поставлене питання про неналежне, на думку заявника, виконання адвокатом своїх обов’язків та міститься вимога про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

17.10.2019 року за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області прийняла рішення про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2.

14.11.2019 року Скаржник подав скаргу на вищевказане рішення, що містить вимогу про скасування рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 17.10.2019 року про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2, та ухвалення нового рішення, про притягнення адвоката Особа_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

На обґрунтування своєї позиції Скаржник зазначає, що у період з 21.12.2018 р. адвокат Особа_2 перебував у трудових відносинах з ДО «ОСОБА_1», а саме:

– у період з 21.12.2015 р. по 27.07.2018 р. адвокат Особа_2 працював юристом ДО «ОСОБА_1», а у тому числі займав керівні посади в юридичному департаменті;

– у період роботи з 27.07.2018 р. по 27.12.2018 р. займав посаду радника з правових питань Генерального директора ДО «ОСОБА_1» (Особа_3)

Тобто Особа_2 був залучений до правового забезпечення діяльності ДО «ОСОБА_1» та був безпосередньо обізнаний з організаційною структурою ДО «ОСОБА_1»; штатним розкладом та підходами його формування; системою оплати праці та джерелами її фінансування; планами та проектами побудови кадрової політики та соціального забезпечення працівників, тощо.

Скаржник наголошує увагу на тому, що Особа_2 безпосередньо обіймав посаду радника з правових питань Генерального директора ДО «ОСОБА_1» (Особа_3), який у період з 05.02.2016 р. по 28.12.2018 р. працював в ДО «ОСОБА_1».

З лютого 2018 року адвокат Особа_2 представляє інтереси колишнього Генерального директора ДО «ОСОБА_1» Особа_3 як позивача у справі №761/6189/19 проти ДО «ОСОБА_1» про поновлення на роботі та стягнення грошових коштів, а відтак, на думку Скаржника, може використати вищезазначену інформацію проти ДО «ОСОБА_1».

Скаржник зазначає, що інтереси Особа_3 як колишнього працівника ДО «ОСОБА_1» є очевидно протилежними інтересам ДО «ОСОБА_1», оскільки між сторонами виник гострий конфлікт, що супроводжується судовими справами та кримінальними провадженнями.

Таким чином, адвокат Особа_2 надає правову допомогу та представляє інтереси особи (Особа_3), інтереси якої суперечать інтересам іншої особи (ДО «ОСОБА_1»).

Водночас, адвокат Особа_2 тривалий час (понад три роки) перебував у трудових відносинах з ДО «ОСОБА_1» (займався їхнім юридичним супроводом), а через два місяці після звільнення з ДО «ОСОБА_1» пішов надавати адвокатські послуги особі з протилежними інтересами.

Станом на день підписання скарги адвокат Особа_2 не отримував від ДО «ОСОБА_1» письмової згоди аби надавати правову допомогу Особа_3, інтереси якого є протилежними інтересам ДО «ОСОБА_1».

Адвокат Особа_2 пояснив, що він дійсно працював в ДО «ОСОБА_1», де обіймав різні посади. Остання посада, на яку його було призначено – радник Генерального директора ДО «ОСОБА_1». Посадова інструкція радника Генерального директора в організації відсутня. На цій посаді він безпосередньо підпорядковувався Генеральному директору, обов’язки якого на той час виконувала Особа_1. Цю посаду він обіймав з 27 серпня 2018 року, а свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю отримав 30 серпня 2018 року. В якості адвоката договорів з ДО «ОСОБА_1» не укладав, правову допомогу не надавав.

За результатами розгляду скарги в.о. генерального директора ДО «ОСОБА_1» та матеріалів перевірки дисциплінарна палата КДКА Донецької області дійшла до висновку про відсутність дисциплінарного проступку в діях адвоката Особа_2.

Разом з тим, рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 17.10.2019 року про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2 було прийнято без належної перевірки обставин вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарне провадження – процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.

Як вбачається із частин 1 та 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката, зокрема, є порушення правил адвокатської етики.

Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за заявою (скаргою), що містить відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката.

Відповідно до ст. 9 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним зꞌїздом адвокатів України 2017 року, із змінами від 15.02.2019 року, під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.

Адвокат не може приймати доручення від клієнта, якщо суть доручення зводиться до необхідності вчинення дій в інтересах такого клієнта, спрямованих на захист його прав, які перебувають в конфлікті інтересів з юридичною особою, в якій адвокат раніше працював, або надавав професійну правничу (правову) допомогу, якщо адвокат володіє інформацією, що може бути використана проти такої юридичної особи (ст. 39 Правил адвокатської етики).

Під конфліктом інтересів, що зумовлюють неможливість адвоката прийняти доручення від клієнта, слід розуміти конфлікт інтересів не тільки осіб, яким надається (надавалась) правова допомога, а й конфлікт інтересів клієнта (особи, яка звернулась за правовою допомогою) з юридичною особою, в якій адвокат раніше працював.

При цьому статус правовідносин, що мали місце між адвокатом і юридичною особою (трудові, цивільно-правові, на підставі договору про надання правової допомоги тощо) в контексті абзацу 4 статті 39 Правил адвокатської етики для визначення конфлікту інтересів значення не має. Так само не має значення у розумінні вказаної статті і час набуття особою статусу адвоката.

Однак, сам факт перебування адвоката у трудових відносинах з юридичною особою не зумовлює конфлікту інтересів з інтересами клієнта, суть доручення якого зводиться до необхідності вчинення дій всупереч інтересам такої юридичної особи.

Аналіз абзацу 4 статті 39 Правил адвокатської етики свідчить про те, що такий конфлікт інтересів виникає лише за умови, якщо адвокат під час роботи в певній юридичній особі (або у зв’язку із такою роботою) мав доступ та/або отримав інформацію, яка може бути використана проти такої особи.

Тобто, обов’язок адвоката відмовитись від доручення клієнта за описаних обставин не є безумовним обов’язком, а виникає лише за умови володіння адвокатом інформацією, яка отримана ним в результаті роботи в юридичній особі та може бути використана проти такої особи.

Як вбачається з матеріалів дисциплінарної справи, адвокат Особа_2 перебував у трудових відносинах з ДО «ОСОБА_1», а саме:

– у період з 21.12.2015 р. по 24.11.2016 р. займав посаду головного юрисконсульта відділу судової роботи юридичного департаменту ДО «ОСОБА_1»;

– у період з 24.11.2016 р. по 01.08.2018 р. займав посаду начальника сектору претензійної роботи юридичного департаменту ДО «ОСОБА_1»;

– у період роботи з 01.08.2018 р. по 29.12.2018 р. займав посаду радника з правових питань Генерального директора ДО «ОСОБА_1».

30 жовтня 2018 року між адвокатом Особа_2 та Особа_3 був укладений договір про надання правової допомоги.

Відповідно до положення «Про порядок ведення претензійної та позовної роботи у ДО «ОСОБА_1», посадової інструкції головного юрисконсульта відділу судової роботи юридичного департаменту ДО «ОСОБА_1», положення «Про сектор претензійної роботи юридичного департаменту ДО «ОСОБА_1» та посадової інструкції начальника сектору претензійної роботи юридичного департаменту ДО «ОСОБА_1» адвокат Особа_2 був залучений у правове забезпечення діяльності ДО «ОСОБА_1».

З наказів ДО «ОСОБА_1», доданих до скарги, вбачається, що адвокат Особа_2 зазначений в них як виконавець.

Таким чином, адвокат Особа_2 мав бути безпосередньо обізнаним з організаційною структурою ДО «ОСОБА_1»; штатним розкладом та підходами його формування; системою оплати праці та джерелами її фінансування; планами та проектами побудови кадрової політики та соціального забезпечення працівників, тощо.

Вищевказана інформація може бути використана проти ДО «ОСОБА_1» під час розгляду цивільної справи №761/6198/19 за позовом Особа_3 до ДО «ОСОБА_1» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

З матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що адвокат Особа_2 вчинив дисциплінарний проступок, за який передбачена можливість застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, а саме укладення договору про надання правової допомоги з Особа_3 в умовах конфлікту інтересів з ДО «ОСОБА_1» (грубе одноразове порушення правил адвокатської етики).

Таким чином, дисциплінарна палата КДКА Донецької області, ухвалюючи рішення від 17.10.2019 року про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2, невірно оцінила наявні в матеріалах дисциплінарної справи докази та прийняла невмотивоване рішення.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» в абз. 2 ч. 1 ст. 41 закріплює, що рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.

При визначенні строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія враховує, що з документів, що наявні у матеріалах дисциплінарної справи, вбачається, що адвокат раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

З урахуванням викладеного, керуючись статтею 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –

ВИРІШИЛА:
  1. Скаргу в.о. генерального директора Державної організації «Особа_1» – задовольнити частково.
  2. Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 17.10.2019 року про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката Особа_2, – скасувати.
  3. Ухвалити нове рішення про притягнення адвоката Особа_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Матеріали дисциплінарної справи повернути до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області.

Рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржене до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.

Голова Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури                       С.В. Вилков

Секретар засідання Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури                       К.В. Котелевська