РІШЕННЯ № ХІ-007/2023
30 листопада 2023 року
м. Київ
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури у складі голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Вилкова С.В., заступників голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Місяця А.П. та Крупнової Л.В., секретаря засідання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури – Клечановської Ю.І., членів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: Вишаровської В.К., Василевської О.А., Котелевської К.В., Темнохудової З.В., Прокопчука О.М., Мягкого А.В., Приходька О.І., Чернобай Н.Б., Ульчака Б.І., Одновола В.К., Подольної Т.А., Дуліч Т.В., Пшеничного О.Л., Волчо В.В., Тарасової А.М., Дімчогло М.І., Дроботущенко Т.О., Лучковського В.В., Усманова М.А., розглянувши у відкритому засіданні, дистанційно – в режимі відеоконференції, довідку, яка містить пропозиції та узагальнення з актуальних для вирішення питань дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, –
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Формування однакових загальних підходів дисциплінарних палат кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури у питанні практичного застосування норм права щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю потребує відповідних узагальнень практики.
Заслухавши доповідь та пропозиції заступника голови ВКДКА Місяця А.П., відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 52 Закону, п/п. 2 п. 3 розділу 2 Положення про ВКДКА, п. 4.1, п. 4.4. Регламенту ВКДКА, а також з метою забезпечення правильного й однакового застосування законодавства при розгляді кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури дисциплінарних справ, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, –
ВИРІШИЛА:
Затвердити узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Додаток: Узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Висновки з питань узагальнення практики носять рекомендаційний характер для кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
Голова Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури С.В. Вилков
Секретар засідання Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури Ю.І. Клечановська
ЗАТВЕРДЖЕНО
Рішенням Вищої кваліфікаційно-
дисциплінарної комісії адвокатури
№ ХІ-007/2023 від 30.11.2023
УЗАГАЛЬНЕННЯ
дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю
- Відповідно до ст. ст. 32, 35 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон) позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю є одним із трьох видів дисциплінарних стягнень, що може бути застосоване до адвоката за вчинення дисциплінарного проступку. Правові основи накладення на адвоката цього стягнення визначені Законом.
1.1. Закон встановлює виключний перелік підстав позбавлення адвоката права на заняття адвокатською діяльністю:
1) порушення присяги адвоката України;
2) розголошення адвокатом відомостей, що становлять адвокатську таємницю, використання їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
3) заподіяння протиправними діями адвоката, пов’язаними із здійсненням ним адвокатської діяльності, значної шкоди клієнту, якщо така шкода встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили;
4) систематичне або грубе одноразове порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України.
1.2. Застосування до адвоката стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю припиняє право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також має наслідком його виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
- Узагальнення практики застосування кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури регіонів (далі – КДКА) позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю свідчить про те, що цей вид дисциплінарного стягнення застосовується не завжди правильно. У ряді випадків допускаються помилки: у кваліфікації порушення відповідно до статей Закону та Правил адвокатської етики (далі – ПАЕ), в обґрунтуванні застосування саме такого виду дисциплінарного стягнення тощо.
Тож розглядаючи скарги, дисциплінарні палати КДКА мають виходити із зазначених та інших норм Закону, враховувати Правила адвокатської етики та Регламент кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, затверджений рішенням Ради адвокатів України (далі – РАУ) від 17.12.2013 № 268, Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затверджене рішенням РАУ від 30.08.2014 №120, а також зважати на практику їх застосування КДКА та Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (далі – ВКДКА).
2.1. Позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися зокрема у випадках:
2.1.1. Здійснення адвокатської діяльності після її зупинення.
Адвокат подав до Ради адвокатів області заяву про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю у зв’язку зі станом здоров’я.
Водночас, він продовжив брати участь у кримінальних провадженнях як захисник (згодом це було підтверджено даними сайту судової влади України, Єдиного державного реєстру судових рішень, а також самими судами). КДКА, яка відкрила провадження за поданням Ради адвокатів, дійшла висновку, що адвокат вчинив дисциплінарний проступок, передбачений ст. 34 Закону, а саме, порушення присяги адвоката та Правил адвокатської етики. У зв’язку із цим КДКА позбавила адвоката права на зайняття адвокатською діяльністю.
У ВКДКА з такою оцінкою погодилися (рішення від 23.07.2020 № VIІ-017/2020). Також там нагадали текст присяги адвоката України, встановлений ст. 11 Закону. Вона зобов’язує адвоката дотримуватися принципів верховенства права, законності, незалежності та конфіденційності, правил адвокатської етики, чесно і сумлінно забезпечувати право на захист та надавати правничу допомогу відповідно до Конституції України і законів України, з високою відповідальністю виконувати обов’язки, бути вірним присязі. Водночас, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Закону право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатською діяльністю.
Разом з тим, адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або ПАЕ.
2.1.2. Конфіденційного співробітництва адвоката з правоохоронними органами, зокрема, під час оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій.
Адвокат, здійснюючи захист у кримінальному провадженні, звернувся до Служби безпеки України із заявою про можливе вчинення суддею неправомірних дій і надав письмову згоду на залучення його до співробітництва та проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Пізніше, завдяки цим діям, у яких брав участь адвокат, судді було оголошено про підозру у вчиненні злочину, що передбачений ст. 368 КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).
Суддя подала скаргу на адвоката до КДКА. Вона вважала, що такі його дії є порушенням ч. 2 ст. 275 КПК, ст. 4 Закону, абзаців 1, 2 ст. 6, ст. 14 ПАЕ та Присяги адвоката України.
Дисциплінарна палата встановила, що обставини, викладені у скарзі судді, є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження та є дисциплінарним проступком, а саме: грубим одноразовим порушенням ПАЕ, що підриває авторитет адвокатури та одночасно порушує Присягу адвоката України.
На підставі цього, КДКА прийняла рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Хоча під час розгляду скарги адвокат визнав факт конфіденційного співробітництва та порушення норм Закону та ПАЕ, він оскаржив рішення КДКА до ВКДКА, оскільки вважав його невмотивованим. Обрання виду стягнення, за його словами, здійснювалося без врахування обставин вчинення проступку, його наслідків та особи адвоката.
У ВКДКА нагадали, що заборона на залучення адвоката до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій наявна як у законодавстві, що регулює діяльність органів досудового розслідування, так і у законодавстві щодо здійснення адвокатської діяльності.
Також рішенням РАУ від 15.11.2019 №123 було роз’яснено, що кожен адвокат зобов’язаний утримуватись від участі в конфіденційному співробітництві під час оперативно-розшукових заходів чи слідчих дій, оскільки таке співробітництво може привести до розкриття адвокатської таємниці, натомість, у разі отримання пропозицій щодо здійснення таких незаконних дій, адвокати мають звертатись до правоохоронних органів та повідомляти про такі факти ради адвокатів регіонів з метою захисту своїх прав та гарантій адвокатської діяльності.
Отже, конфіденційна співпраця адвоката з правоохоронними органами не може не ставити під сумнів його незалежність при вчиненні процесуальних дій у провадженні.
Також ВКДКА нагадала, що адвокат не має права вдаватись до незаконних засобів досягнення бажаного результату по судовій справі. Адвокат зобов’язаний відмовитись від такого вирішення навіть у разі надходження такої пропозиції від інших осіб. Систематичні провокаційні дії адвоката пов’язані з протизаконним впливом на окремих осіб щодо схиляння їх до отримання хабарів та прикриття співпраці з правоохоронними органами є незаконними та підривають авторитет адвокатури України, грубо порушують Присягу адвоката України та ПАЕ.
Крім цього, недодержання етичних аспектів відносин адвоката з правоохоронними органами, є грубим порушенням ПАЕ, що часто підриває авторитет адвокатури України, оскільки воно пов’язане з посяганням на принципи здійснення адвокатської діяльності. Виконуючи доручення клієнта, адвокат не вправі виходити за межі професійних прав і обов’язків, використовувати незаконні або неетичні засоби, використовувати статус адвоката не для провадження незалежної професійної діяльності.
З огляду на ці та інші аргументи рішення КДКА про позбавлення адвоката права на зайняття адвокатською діяльністю було залишене без змін (рішення ВКДКА від 30.09.2021 № ІХ-008/2021).
Аналогічну за змістом позицію ВКДКА також висловила у рішенні від 27.06.2022 №VI-003/2022. Обгрунтовуючи підрив авторитету адвокатури у випадку співробітництва адвоката з правоохоронними органами, комісія додатково відзначила, що в цьому випадку адвокат використав свої знання не для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, та не з метою надання правничої допомоги. Під прикриттям надання правничої допомоги вчинялися зовсім інші дії, які не охоплюються цим поняттям.
2.1.3. Повторного протягом року порушення порядку та строків сплати щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування.
Адвокат протягом п’яти років не сплачувала внески. КДКА на підставі відповідного подання ради адвокатів притягнула адвоката до відповідальності. Оскільки особа раніше притягувалась до дисциплінарної відповідальності (її право на зайняття адвокатською діяльністю зупинялося строком на шість місяців), у КДКА кваліфікували повторне порушення як систематичне невиконання адвокатом рішення органів адвокатського самоврядування, яке свідчить про систематичне порушення Правил адвокатської етики, та застосували стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на один рік. З таким рішенням не погодився голова ради адвокатів, який оскаржив рішення КДКА.
У ВКДКА звернули увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення з’їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов’язковими до виконання всіма адвокатами.
Згідно з п.п. 2.16, 2.18, 2.20, 2.21 Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, затвердженого рішенням РАУ від 03.02.2017 №4 (далі – Положення про внески), порушення адвокатом порядку та строків сплати щорічних внесків вважається невиконанням рішення органу адвокатського самоврядування та вважається дисциплінарним проступком. За таке порушення до нього за поданням РАУ або ради адвокатів регіону застосовується зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року. Але якщо після закінчення строку цього стягнення адвокатом протягом одного року буде повторно вчинене це ж порушення, до нього може бути застосоване позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. При цьому притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності не звільняє його від обов’язку сплатити такий внесок.
Відповідно до ст. 65 ПАЕ адвокат зобов’язаний виконувати рішення органів адвокатського самоврядування.
Таким чином, адвокат вчинила грубе одноразове порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України. Такими діями адвокат опосередковано дає приклад іншим адвокатам щодо невиконання професійних обовꞌязків адвокатів, визначених Законом, що свідчить про підрив авторитету адвокатури.
З огляду на те, що адвокатом не було сплачено внески на адвокатське самоврядування і після закінчення строку дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, ВКДКА дійшла висновку, що до адвоката має бути застосовано позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю (рішення від 29.08.2020 №VIІІ-003/2020).
Аналогічних висновків ВКДКА дійшла у рішеннях від 31.01.2022 № І-006/2022 та № І-007/2022, зазначивши при цьому, що основна загроза таких систематичних дій адвоката полягає у тому, що іншим адвокатам здійснюється посил про можливість невиконання законних рішень органів адвокатського самоврядування та про можливість уникнення відповідальності за це, що свідчить про підрив авторитету адвокатури в цілому.
2.1.4. Прояву переваги власних інтересів адвоката перед інтересами клієнта.
Адвокат отримав від клієнта кошти з метою погашення кредиту її сина, але платежі до банку не надходили. Кошти також не були повернуті клієнту. При цьому, під час надання правничої допомоги адвокат не інформував клієнта про результати виконання доручення, не відповідав на запити про стан справи, а при розірванні договору – не поінформував щодо здійсненої роботи, незважаючи на неодноразові вимоги клієнта про це.
За такі діяння дисциплінарна палата КДКА зупинила право на заняття адвокатською діяльністю на строк один рік. Адвокат не погодився із таким рішенням та оскаржив його до ВКДКА.
Проаналізувавши обставини справи, члени ВКДКА звернули увагу, що в порушення ст. ст. 7, 8, 11 ПАЕ адвокат виходив з переваги своїх власних інтересів, хоча у межах дотримання принципу законності зобов’язаний був виходити з переваги інтересів клієнта. Адвокат діяв недобросовісно, несумлінно. При наданні правничої допомоги він використовував свої знання не для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, а переслідував свої власні інтереси.
Зазначене підриває авторитет адвокатури. Згідно зі ст. 131-2 Конституції України адвокатура в Україні діє для надання професійної правничої допомоги. Адвокат повинен стояти на захисті громадян, а не переслідувати свої власні інтереси під прикриттям здійснення адвокатської діяльності.
Таким чином, у ВКДКА дійшли висновку, що адвокат допустив грубе одноразове порушення правил адвокатської етики, що підриває авторитет адвокатури України. Враховуючи наведене, рішення КДКА було скасоване та ухвалене нове – про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю (рішення від 24.07.2020 №VIІ-009/2020).
2.1.5. Введення клієнта в оману стосовно перспектив отримання бажаного результату.
Адвокат відповідно до укладеного договору надавав правничу допомогу особі, яку притягнули до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння. При цьому, відповідна постанова районного суду була залишена без змін апеляційним судом. Втім, адвокат зробив висновок про можливість оскарження цих рішень, з чим клієнт погодився та оплатив послуги.
Адвокат склав та скерував до «Вищого адміністративного касаційного суду України» касаційну скаргу в порядку статті 362 КУпАП, де він звернув увагу «Адміністративної палати верховного суду України» на використання судом першої та апеляційної інстанцій неналежних та недопустимих доказів.
Пізніше він ще раз особисто подав скаргу до «адміністративної палати Верховного суду України», яка з його слів відмовила у відкритті касаційного провадження. Тоді він подав касаційну скаргу до Великої палати Верховного Суду, але пізніше на вимогу клієнта відмовився від неї.
Клієнт неодноразово звертався до адвоката з вимогою надати звіт про виконану роботу, але так і не отримав його, тож подав скаргу до КДКА.
Обставини справи свідчили, що касаційну скаргу в справі адвокат подав через 10 місяців після укладання угоди з клієнтом. Також колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі розтлумачила адвокату, що юрисдикція адміністративного суду, до якого адвокат звернувся зі скаргою в порядку ст. 362 КУпАП, не поширюється на справи про накладення адміністративного стягнення, здійснених за правилами іншого судочинства (ст. 333 КАС України). В свою чергу, Велика палата Верховного Суду в ухвалі нагадала адвокату, що КУпАП не передбачено право особи на касаційне оскарження судових рішень у справі про адміністративне правопорушення (ст. 294 КУпАП).
У дисциплінарній палаті наголосили, що адвокат, як фахівець у галузі права, зобов’язаний знати практику застосування норм закону, слідкувати за змінами, які відбуваються у діючому законодавстві та ретельно складати процесуальні документи.
Всупереч положенням ст. 18 ПАЕ він не інформував клієнта, що судові рішення у справі про адміністративне правопорушення не підлягають оскарженню в касаційному порядку. Навпаки, він запевняв, що судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку та наводив приклади. З метою створення видимості надання дієвої правової допомоги, яка в принципі не могла бути такою з вищезазначених підстав, адвокат протягом більше року повідомляв клієнту недостовірну інформацію щодо оскарження в касаційному порядку судових рішень та рух справи у суді касаційної інстанції.
Крім того, у КДКА звернули увагу на те, що касаційна скарга була подана через 10 місяців від дня укладення угоди про надання правничої допомоги, а це свідчить про порушення адвокатом ст. 27 Правил адвокатської етики, якою передбачено, що кожному дорученню адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу, намагатися оперативно виконувати доручення клієнта, дотримуючись при цьому всіх інших вимог, що пред’являються Законом і ПАЕ.
Отже, адвокат уклав угоду та отримав гонорар за роботу, яка завідомо не мала будь-якої перспективи для отримання результату, бажаного для клієнта результату, тож свідомо ввів клієнта в оману, не повідомивши йому про обставини, що виключають касаційне оскарження судових рішень про адміністративні правопорушення.
З огляду на такі обставини, у КДКА дійшли висновку (з яким погодилися у ВКДКА, див. рішення від 27.06.2022 №VI-008/2022), що адвокат вчинив дисциплінарний проступок – одноразове грубе порушення ПАЕ, що підриває авторитет адвокатури України. На цій підставі притягнули адвоката до дисциплінарної відповідальності та застосували стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
2.1.6. Конфлікту інтересів.
Адвокат без узгодження правової позиції з особою подала адвокатські запити, пов’язані із розкриттям банківської таємниці. Отримані відповіді згодом долучалися до цивільного позову в інтересах підприємства, де ця особа була відповідачем.
Також, адвокат подала клопотання слідчому судді про накладення арешту в кримінальному провадженні на рухоме та нерухоме майно, кошти, що знаходяться на банківських рахунках особи, в інтересах підприємства. До документів також долучалася відповідь, отримана на адвокатський запит нібито в інтересах цієї особи. Окрім цього, адвокат тричі зверталась до Державної служби з фінансового моніторингу України з заявами про проведення фінансового моніторингу та зупинення фінансових операцій стосовно особи, долучаючи при цьому відповідь, отриману за адвокатським запитом.
Особа поскаржилася до КДКА. Вона стверджувала, що жодного договору про надання правової допомоги з адвокатом не укладала, не надавала згоди на отримання нею конфіденційної інформації та не надавала дозволу на розкриття банківської таємниці стосовно себе.
Серед іншого, у дисциплінарній палаті зауважили, що є очевидним, що адвокат одночасно діє і нібито в інтересах особи, і в той же час подає адвокатські запити в інтересах підприємства. Отже, конфлікт інтересів в даному випадку для адвоката був явним і очевидним, що свідчить про усвідомлене порушення нею положень ст. 28 Закону.
Згідно ст. 20 Закону, якою регламентовані професійні права адвоката, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської стики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.
Тож адвокат, діючи всупереч присязі адвоката та ПАЕ, вчинила ряд дій, які свідчать про нехтування нею честю і гідністю адвокатської професії, а її певні дії були спрямовані як на підрив престижу адвокатури в цілому, так і на підрив престижу адвокатської діяльності зокрема.
У Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури з такими висновками дисциплінарної палати погодилися (рішення ВКДКА № ХІ-015/2021 від 30.11.2021).
2.1.7. Розголошення адвокатської таємниці, порушення принципу конфіденційності, дія якого не обмежена в часі.
Адвокатське об’єднання надавало правничу допомогу бізнесмену. Коли до останнього виникли питання з боку правоохоронних органів, голова об’єднання запропонував вирішити їх за $600 тис.
Бізнесмен знизив ціну «послуг», разом із тим адвокат з посередником були затримані при передачі коштів та їм було пред’явлено обвинувачення у замаху на шахрайство.
Хоча згодом кримінальну справу було закрито (мала місце провокація злочину), бізнесмен поскаржився до КДКА.
В ході цієї справи з’ясувалося, що адвокат знав заявницю у першому провадженні, а активи, що належали бізнесмену, без відома останнього, на підставі довіреності були передані до статутного фонду іншої юридичної особи. Пізніше господарський суд установив факт оформлення довіреності на підставі підроблених документів. Виявилося, що афера була проведена на основі копій документів, що були у розпорядженні адвоката.
Серед інших порушень, у КДКА встановили, що адвокат, будучи безпосередньо знайомим з підприємцем та його дружиною, володіючи конфіденційною інформацією щодо майнового стану своїх клієнтів, в тому числі щодо нерухомого майна, маючи в своєму розпорядженні копії їхнього свідоцтва про шлюб, паспортні дані, довідки про присвоєння ідентифікаційних кодів тощо, допустив розголошення цих даних, що в подальшому дало змогу пред’явити до останніх не обґрунтовані грошові вимоги в рамках цивільного позову та заяви до поліції, а також видати довіреності від клієнтів, від імені яких діяли сторонні особи, що у свою чергу призвело до незаконного позбавлення осіб права власності на об’єкти нерухомого майна.
Тож у КДКА констатували, що адвокат вчинив дисциплінарний проступок: порушення правил адвокатської етики; розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; неналежне виконання професійного обов’язку; порушення присяги адвоката.
Щодо строків притягнення адвоката за розголошення ним відомостей, які становлять адвокатську таємницю, використання її у своїх власних інтересах, а відтак і порушення принципу конфіденційності як однієї з основних засад адвокатської діяльності, дотримання якої охоплюється й змістом Присяги адвоката України (ст. 11 Закону), члени дисциплінарної палати також врахували, що дія принципу конфіденційності не обмежена в часі (абз. 2 ст. 10 ПАЕ).
З такими висновками погодилися у ВКДКА (рішення № V-010/2023 від 26.05.2023).
2.2. За своїми правовими наслідками позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю є найтяжчим видом дисциплінарного стягнення. Тому, КДКА повинні особливо ретельно підходити до кваліфікації діянь відповідно до підстав застосування стягнення, передбачених ч. 2 ст. 32 Закону.
2.2.1. Несплату внесків не слід кваліфікувати як порушення присяги адвоката.
За поданням голови Ради адвокатів області КДКА притягнула адвоката до відповідальності за несплату протягом трьох років щорічних внесків на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, а також за систематичне невиконання обов’язку з підвищення кваліфікації. КДКА врахувала значимість порушень, їх системність та дійшла висновку, що такі дії адвоката є порушенням присяги адвоката.
Адвокат оскаржив таке рішення до ВКДКА, оскільки вважав, воно є необґрунтованим, зокрема тому, що Законом не передбачено підстав для стягнення, застосовного КДКА.
У ВКДКА зауважили, що наявні матеріали справи жодним чином не підтверджують вчинення адвокатом порушення присяги. Доводи стосовно вчинення такого порушення адвокатом належним чином обґрунтовані не були. При виборі застосовуваного виду дисциплінарного стягнення КДКА відійшла від вимог чинного законодавства та не врахувала норми Положення про внески, не врахувала обставини вчинення проступку, його насліди, особу адвоката. Через ці та інші допущені процедурні порушення, ВКДКА скасувала рішення КДКА та направила матеріали дисциплінарної справи направити на новий розгляд на стадію розгляду дисциплінарної справи (рішення № VIІ-018/2020 від 23.07.2020).
2.2.2. Одноразове грубе порушення ПАЕ може бути підставою позбавлення адвоката права на заняття адвокатською діяльністю лише у тому випадку, якщо воно підриває авторитет адвокатури України.
КДКА, розглянувши скаргу на грубе порушення адвокатом Правил адвокатської етики (виконання доручення клієнта у позапроцесуальний спосіб, обговорення інформації, отриманої під час здійснення адвокатської діяльності з третіми особами), ухвалила рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Встановивши одноразове грубе порушення низки статей ПАЕ, КДКА застосувала стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
У ВКДКА, куди було оскаржене рішення КДКА, погодилися з висновками дисциплінарної палати стосовно того, що адвокат вчинив дисциплінарний проступок – грубе одноразове порушення ПАЕ.
Водночас, рішення в частині застосування стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю прийнято з порушенням п. 4 ч. 2 ст. 32 Закону, оскільки в Законі такої підстави для позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю, як визначено в рішенні, немає. Одноразове грубе порушення ПАЕ згідно із п. 3 ч. 2 ст. 31 Закону є підставою для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю (рішення від 28.08.2020 №VIІІ-002/2020).
2.3. Про позбавлення адвоката права на заняття адвокатською діяльністю КДКА ухвалює одне рішення, оскільки повноваження комісії щодо припинення права на зайняття адвокатською діяльністю здійснює її дисциплінарна палата.
За результатами розгляду скарги дисциплінарна палата КДКА області прийняла рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та застосувала дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з ЄРАУ.
За тиждень ця ж КДКА ухвалила ще одне рішення – припинити право адвоката на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Обидва рішення були направлені адвокату, який їх оскаржив.
Дослідивши обставини справи, у ВКДКА дійшли висновку, що підстав для скасування рішення дисциплінарної палати немає, оскільки воно є правильним та вмотивованим. Водночас, друге рішення КДКА (про припинення права) було ухвалене з порушенням вимог Закону.
Так, відповідно до ст. 50 Закону КДКА діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. У передбачених Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата.
Статтею 41 Закону передбачено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи саме дисциплінарна палата КДКА приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи.
В свою чергу, рішення дисциплінарної палати про припинення права на заняття адвокатською діяльністю приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Відповідно до ст. 32 Закону право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі, зокрема, накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, використовуючи системний спосіб тлумачення норми права, ВКДКА було встановлено, що друге рішення КДКА було прийнято не в межах повноважень, визначених Законом, оскільки прийняття таких рішень віднесено до повноважень дисциплінарних палат КДКА регіонів (рішення від 27.06.2022 №VI-008/2022).
2.4. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 41 Закону та ст. 51 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання дисциплінарного стягнення мають ураховуватися обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини:
2.4.1. Заподіяння значної шкоди клієнту.
Особа, яку було звільнено з роботи, уклала з адвокатом договір про надання правничої допомоги та передала гонорар за скасування наказу про звільнення. Крім поновлення на посаді, адвокат пообіцяла стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
На початку судового процесу клієнт брав участь у судових засіданнях, але згодом справою повністю займалась адвокат. Певний час вона інформувала клієнта про те, що справа знаходиться на розгляді в суді, судові засідання переносяться, оскільки необхідно витребувати додаткову інформацію, але згодом перестала виходити на зв’язок. Аби дізнатися на якій стадії знаходиться розгляд справи, особа звернулася до суду, де їй повідомили, що позов був залишений без розгляду.
Особа звернулася зі скаргою до КДКА, яка встановила факт дисциплінарного правопорушення і застосувала стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на 12 місяців.
Вважаючи таке покарання неспівмірним із порушеннями, скаржник звернувся до ВКДКА, одночасно вказавши на те, що адвоката було притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю, але адвокат не повідомила про це, натомість у цей час запевняла, що займається захистом його прав.
У Вищій комісії, зокрема, зауважили, що в частині кваліфікації дій адвоката та обрання дисциплінарного стягнення заслуговують на увагу обставини того, що скаржнику було заподіяно шкоду та те, що він був позбавлений можливості захищати свої законні права та інтереси (строки на оскарження ухвали місцевого суду було пропущено, а суд апеляційної інстанції відмовив останньому у їх поновленні).
Взявши на себе зобов’язання, адвокат фактично залишила клієнта без правової допомоги, у зв’язку з чим клієнт не відновив своє порушене право. Така поведінка підриває авторитет адвокатури України, оскільки адвокат знехтувала одним з основних професійних обов’язків – надати клієнту правову допомогу, тобто виконати зобов’язання за договором про надання правової допомоги.
Ураховуючи ці та інші обставини, ВКДКА скасувала рішення КДКА області та ухвалила нове (рішення від 31.08.2023 №VIІІ-003/2023) – про позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
2.4.2. Факт притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності у минулому.
Адвокат надавала правничу допомогу власнику бізнесу в адміністративній справі. Тоді вона отримала від нього документи та інформацію, які пізніше використала у низці інших справ проти власника. Крім того, адвокат брала участь як захисник керівника підприємства у кримінальному провадженні (з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах), де власник мав статус потерпілого.
Адвокату за це висловили попередження. ВКДКА, куди це рішення оскаржив підприємець, покарання посилили до зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.
Адвокат, хоча й припинила договір з обвинуваченим у кримінальному провадженні, однак пізніше знову уклала договір з ним же. Потерпілий подав другу скаргу і КДКА зупинила адвокату право на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік. Проте, адвокат продовжила надавати правову допомогу, втім вже як представник на підставі довіреності. Вона вважала, що будучи представником, не діяла як адвокат.
За третьою скаргою КДКА знову встановила дисциплінарний проступок і зупинила адвокату право на заняття адвокатською діяльністю на один рік. У ВКДКА констатували, що регіон надав правильну оцінку фактичним обставинам у справі, суть яких полягала у виникненні конфлікту інтересів. Водночас, своїми діями адвокат грубо порушила вимоги статей 7, 9 ПАЕ, які слід кваліфікувати як одноразове грубе порушення, що підриває авторитет адвокатури України. Хоча адвокат наполягала на тому, що не представляла свого чоловіка як адвокат, у ВКДКА не погодилися із такими доводами, оскільки вона не була позбавлена статусу адвоката та повинна була дотримуватися принципу уникнення конфлікту інтересів.
Окремо у Вищій комісії врахували той факт, що адвоката вже притягали до дисциплінарної відповідальності за те, що вона допустила конфлікт інтересів, проте продовжила надавати професійну правничу допомогу, нехтуючи та порушуючи Закон та ПАЕ.
Тож беручи до уваги обставини вчинення проступку, ставлення адвоката до вчиненого, у ВКДКА вирішили, що застосоване дисциплінарне стягнення відносно адвоката є неспіврозмірним з вчиненим дисциплінарним проступком. В комісії констатували, що основна загроза таких дій адвоката полягала у тому, що іншим адвокатам здійснюється посил про можливість недотримання принципу уникнення конфлікту інтересів, та про можливість уникнення відповідальності за це, що свідчить про підрив авторитету адвокатури в цілому.
За таких обставин ВКДКА скасувала рішення дисциплінарної палати та ухвалила нове рішення від 30.09.2022 № IX-002/2022, яким притягнула адвоката до дисциплінарної відповідальності та застосувала стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
2.5. Презумпція невинуватості щодо адвоката передбачає те, що його поведінку, яку суддя кваліфікує як зловживання процесуальними правами, має оцінити сама КДКА. За загальним правилом, на підтвердження обставин, якими обґрунтовується скарга, заявник повинен надати докази. Це в повній мірі стосується і ухвал суддів, що подаються до КДКА.
Арбітражний керуючий, який виступав у суді процесуальним опонентом адвоката, подав на останнього скаргу до КДКА з вимогою позбавлення того права на зайняття адвокатською діяльністю.
Серед іншого, скаржник закидав адвокату зловживання процесуальними правами при представництві інтересів юридичної особи, яке проявлялося у затягуванні строків розгляду справ (безпідставне оскарження судових рішень та подання безпідставних процесуальних документів: заяв до правоохоронних органів, заявлення відводів судді, неявка до суду). Щодо окремих дій адвоката судом виносилися відповідні ухвали, на які посилався скаржник.
Сам адвокат заперечував обвинувачення, адже не зазначені тяжкі наслідки, спричинені ним, з огляду на те, що всі кінцеві рішення у справах, у яких адвокат брав участь, виносились на користь його довірителя.
Дисциплінарна палата послалася на те, що однією з ухвал суду дії адвоката були визнані зловживанням процесуальними правами. Це свідчить про порушення адвокатом норм ГПК та ПАЕ, що знайшло підтвердження у наявних матеріалах дисциплінарної справи та не спростовано самим адвокатом. Характер і зміст допущеної адвокатом поведінки є грубим порушенням ПАЕ, що підриває авторитет адвокатури. Відтак, КДКА застосувала до адвоката стягнення у виді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.
У ВКДКА підтвердили, що стаття 44 ПАЕ вимагає від адвоката бути добропорядним, поводити себе чесно та гідно, стверджуючи повагу до адвокатської професії. Адвокат має поважати процесуальні права адвоката, який представляє іншу сторону, і не вдаватись до дій, що грубо порушують останні. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.
Водночас, члени Вищої комісії піддали критиці застосування КДКА ухвали суду щодо встановлення факту зловживання адвокатом процесуальними правами, адже до скарги не було надано, а дисциплінарною палатою не витребувано, заяви про відводи суддям та не досліджено їх зміст. Водночас, із тексту самої ухвали не вбачалося, чому саме заяви були визнані зловживанням (не наведено мотивів та обґрунтувань). Зазначене необхідно було дослідити дисциплінарній палаті під час встановлення обставин, викладених у скарзі.
Відповідно до ст. 70 ПАЕ звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь. Щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості. Статтею 14 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява, (скарга), заявник (скаржник) надає докази.
З урахуванням викладеного, ВКДКА не погодилася з висновками дисциплінарної палати щодо наявності дисциплінарного проступку в діях адвоката в частині звернення до суду із заявами про відвід суддів, оскільки такі обставини дисціплінарної палатою не встановлювались, а відповідні докази (тексти заяв) не досліджувались і відсутні в матеріалах дисциплінарної справи.
Зважаючи, зокрема, на це, ВКДКА переглянула рішення КДКА під кутом пропорційності (співмірності) дисциплінарного стягнення із учиненим діянням та змінила рішення, застосувавши зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на вісім місяців (рішення від 21.12.2020 №ХІІ-004/2020).
30.11.2023